Як написати хороший текст: три прості поради

Вольтер “Ніколи не вживайте слово, якщо воно не має трьох властивостей: воно повинно бути необхідним, зрозумілим та милозвучним”

Редактор американського інформаційного агентства Associated Press Рене Дж. Каппон говорив, що писати потрібно чітко, стисло і просто. Це та основа, без якої не буде хорошого тексту.

N7gkxd9aUlk

Простота

Сучасних журналістів дуже легко заразити професіоналізмами та термінами. Пішов, приміром, кореспондент до лікарні, й от він уже пише телевізійний сюжет, який не можна зрозуміти без допомоги словника. Найпростіше зробити саме так: тобто переказати сказане лікарем. Складніше «перекласти» цю мову для читача. Проте коли «переклад» здійснено, можете бути певні, читачу буде цікаво.

Ось що з цього приводу говорить Рональд Сміт: “Дослідження з читабельності тексту показують: читачеві легше зрозуміти текст, якщо автор використовує прості, загальновживані слова… У США армійські настанови пишуться на рівні учня середніх класів, щоб кожна людина, що ступає на військову службу, могла легко зрозуміти їх”.

“За можливості потрібно описувати і зображати події мовою читачів, – радить ще один фахівець М. Стівенс. – Кінотеатр є правильним словом, але люди називають його просто кіно. Також люди більше люблять їздити на авто, ніж на транспортному засобі з мотором, використовують спрей замість аерозольного балона з парниковим газом і надають перевагу меню перед набором страв під час трапези, багато молодих людей носять не портативний малоформатний програвач, а плеєр”.

Стисліть

Відомі американські автори В. Странк, Е. Б. Вайт, книга яких “Елементи стилю” є обов’язковою для прочитання серед письменників та журналістів (до речі, її радить початківцям сам Стівен Кінг), говорять: “Жива мова – це стисла мова. У реченнях не має бути зайвих слів, в абзацах – зайвих речень, так само як у кресленні не має бути зайвих ліній, а в машині – зайвих деталей. Це не означає, що автор має робити всі речення короткими чи уникати подробиць і розглядати зображуване в загальних рисах, але потрібно, щоб кожне слово промовляло“.

Зазвичай буває так: чим менше слів, тим краще. Зайві слова тільки завадять вам сказати головне. Часто «марнослів’я» виникає в тих текстах, де автор не може сформулювати основну думку.

Чіткість 

Читач має розуміти вас із першого разу. Журналістський текст не є обов’язковим для прочитання, отже, необхідно відразу захопити його увагу. Для цього й потрібна чіткість. Аби досягти її Р. Дж. Каппон радить:

  • уникати абстрактних іменників. Абстрактні іменники невиразні, вони надто загальні і зазвичай не дають змоги уявити «картинку». Як, наприклад, виглядають знання або ж діяльність? Хімія чи розведення цементу водою – це вже конкретніше. Можна уявити. До того ж знання, це і хімія, і фізика, і філологія. Якщо ви зловживаєте абстрактними іменниками, ви можете заплутати читача. І він не уявлятиме чітко, що саме ви хотіли йому сказати. «Назвіть речі своїми іменами – і ви отримаєте виразну картину», говорить Р. Дж. Каппон. От що, наприклад, хотіла сказати людина у цьому реченні “Просимо обмежити відвібування лісних масивів й розведення відкритих полум’яних горінь”? Тут міститься важлива інформація, але вона пройде повз читача, бо він просто не стане таке читати. Як бути? Просто сказати: Не розпалюйте багаття в лісі.
  • використовувати деталі. «Деталі – наживка для читача», – говорить Р. Дж. Каппон. Насправді газетні матеріали, особливо, якщо це матеріали, написані на спільну тематику, дуже рідко чим відрізняються. А якщо це сюжети з новин? Усі показують одні й ті ж кадри, одні й ті ж сюжети, говорять одні й ті ж слова. Допомогти в цій ситуації можуть деталі. Придивилися більш ретельно до посадової особи, що дає прес-конференцію, і побачили, що вона постійно крутить в руках ручку. Що це означає? Мабуть, те, що це одна з перших прес-конференцій цієї особи, що вона хвилюється. До того ж, якщо ви пишете про деталі, то зазвичай абстракція та пасив зникають самі собою.
  • вживати активний стан дієслів. Активний стан дієслів вносить у текст дві важливі речі: динаміку і суб’єктність. У такому реченні завжди зрозуміло, хто що робить.
  • стримуйте прикметники та прислівники. Ще Марк Твен говорив: “Якщо можете впіймати прикметник, убийте його. Ні, я не маю на увазі всі прикметники, але викресліть більшість з них – тоді з решти буде користь. Вони слабшають, коли стоять близько, і набираються сили, коли між ними велика відстань”.

Прикметник – найпряміший шлях до штампу. Як тільки у вашому матеріалі з’являється прикметник, відразу ж виникає загроза сказати так, як усі. До того ж журналіст має говорити фактами, деталями, а не прикметниками. Прикметники часто не несуть важливої інформації.

«Виразність стилю ґрунтується на іменниках і дієсловах. Знайдіть правильні, і вам не потрібно буде означень. Вживайте прикметники, щоб зробити думку яснішою, а не як додаткову прикрасу», говорить Р. Дж. Каппон.

* * *

Мистецтву писати вчаться все життя. Проте ці три прості поради допоможуть вам покращити ваш стиль уже зараз. Просто пам’ятайте: завжди писати чіткіше, стисліше, простіше.

підготувала Наталя Стеблина