Москва на Дунаї?

Зв’язкам між угорськими праворадикальними силами і російськими спецслужбами присвячує статтю газета Financial Times.

“Хоча чутки про підтримку Росією праворадикальних груп в Європі відкрито циркулюють вже тривалий час, нещодавні події в Угорщині висвітлили нові докази спроб Москви підтримувати праворадикальних екстремістів”, – стверджує газета, пригадуючи жовтневу перестрілку між угорськими неонацистами з руху MNA і поліцією, яка призвела до смерті одного правоохоронця.

“Важливо те, що комітет національної безпеки Угорщини вже підтвердив, що члени MNA відкрито тренувалися разом із російськими дипломатами і чоловіками, одягнутими в форму російської військової розвідки”, – пише Financial Times.

“Що ж стосується самої Росії, її інтерес до культивації таких угруповань, як MNA, цілком відповідає довгостроковим планам встановлення зв’язків із екстремістами”, – цитує газета угорського журналіста Андраша Дежо, який поглиблено вивчає історію праворадикального руху в країні.

“Йдеться навіть не про класичне шпигунство, а про маніпулювання пресою, громадською думкою і політичною системою, – переконаний він. – Росіяни використовують абсолютно відмінну зброю для створення альтернативної реальності. Вони прагнуть дезорієнтувати людей, змусити їх почуватися незахищеними”.

А між тим спеціалісти ставлять питання: чому вже протягом кількох років уряд Угорщини крізь пальці дивиться на те, як агенти Росії і доморощені бойовики відкрито співпрацюють на території країни-члена НАТО. “Це унікально, але з-поміж інших країн (Європи – ред.), Будапешт єдиний не вислав за межі країни громадян Росії, підозрюваних у шпигунській діяльності протягом останніх шести років”, – зазначає Financial Times.

А колишній прем’єр-міністр країни Ференц Дюрчань взагалі вважає, що “сотні російських шпигунів, які без остраху оперують в Угорщині, вже перетворили Будапешт на “маленьку Москву”.

Поки що ж міністр закордонних справ Угорщини Петер Сійярто заявляє, що бажає ознайомитися із повною доповіддю відповідних органів. “Коли ти хочеш висловити занепокоєння росіянам, треба посилатися на міцні докази і мудрість”, – вважає він.

Можливо, “мудрість” угорців базується на тому факті, що ця країна дуже залежить від російського газу і 10-мільярдного контракту на будівництво двох ядерних реакторів, який є найбільшим інвестиційним проектом останніх років, зауважує Financial Times.

Хто поїде на похорон Кастро

Поки громадяни різних країн, десь із жалем, десь із радістю, згадують покійного кубинського лідера Фіделя Кастро, урядовці у Великій Британії і США розмірковують над тим, як з урахуванням протокольних вимог і політичних реалій вирішити питання відвідання похорону цієї безперечно непересічної особистості, розповідає газета Daily Telegraph.

Нагадаймо, що 90-літній команданте помер 25 листопада.

“Ймовірно британський уряд буде представляти не міністр закордонних справ Борис Джонсон, а, як очікується, представник Форін Офісу Алан Данкан”, – пише газета. За інформацією видання, на Кубу збирається ще й лідер лейбористів Джеремі Корбін.

Коментуючи звістку про його смерть, Корбін заявив, що Фідель був “масивною фігурою в історії всієї планети”.

Daily Telegraph звертає увагу, що прем’єр-міністр Великої Британії Тереза Мей наразі утримується від будь-яких коментарів і з приводу самого Кастро, і з приводу поховання.

Про рівень представництва на похороні розмірковують й у США, веде далі газета.

Очільники Республіканської партії, чий кандидат, Дональд Трамп, стане 45-им президентом країни в січні 2017 року, зажадали від теперішнього хазяїна Білого Дому, Барака Обами, аби той утримався від відвідання Куби.

Подібну вимогу висунули вони і й до чинного держсекретаря Джона Керрі.

Чи дослухаються демократи, за час правління яких США і Куба відновили дипломатичні стосунки, поки що невідомо.

Мей зачарує поляків?

Про надзвичайний польський десант, що висадиться на теренах Сполученого Королівства сьогодні, 28 листопада, пише Guardian.

“У понеділок в Лондоні Тереза Мей прийматиме безпрецедентний саміт за участі представників польського уряду, який може стати спробою зачарувати їх силою дипломатичного наступу на тлі побоювань через хвилю ксенофобії щодо східних європейців після референдуму про “брекзит”, – зазначає видання.

Очільниця польського уряду Беата Шидло прямує до Великої Британії у супроводі аж шести “найбільш високопоставлених” міністрів, аби обговорити питання, що стосуються “брекзиту” і співпраці між країнами в оборонній сфері.

Як зазначає Guardian, ці перемовини є ознакою посилення дипломатичних зусиль Великої Британії розвинути двосторонні контакти між двома країнами перед початком перемовин про вихід країни с ЄС.

“Я твердо налаштована домогтися того, аби “брекзит” не послабив наші стосунки із Польщею, – цитує газета прем’єр-міністра Мей. – Саме тому сьогодні я й приймаю перший такий саміт наших країн.”

Між тим Польща вже подає сигнали, що готова стати таким собі “посередником” у переговорах між Сполученим Королівством і Євросоюзом за умови, звичайно, що Лондон піде на компроміс щодо вільної міграції і вирішить проблему нападів на поляків, які мешкають на Альбіоні, додає Guardian.

“Чорні дні” традиційного шопінгу

Традиційний магазинний шопінг, такий, як ми його знаємо, може повністю відійти у небуття вже до 2050-го року, звільнивши дорогу інтернет-покупкам, розповідає видання Independent, посилаючись на експертів дослідження “Майбутнє шопінгу”.

“Замість цього громадяни купуватимуть речі, не виходячи з дому, приміряючи речі у віртуальних вбиральнях і послуговуючись рекомендаціями продавців із штучним інтелектом, які точно знатимуть, як задовольнити їхні смаки”, – пише Independent.

Один із дослідників, Расел Фріман, заявив виданню: “Іронія полягає в тому, що індустрія моди, яка відома як піонер інновацій, покладається на дуже старомодний спосіб шопінгу, починаючи від необхідності використовувати вбиральні до маневрування в обмеженому просторі магазину”.

Він переконаний, що цифрові технології можуть привести до шопінг-“революції”. “Доповнена реальність, віртуалізація, доставка дронами і штучний інтелект повністю змінять те, як ми робимо покупки”, – переконаний він.

Вправа 5. Прочитайте тексти, оберіть з них інформацію для огляду преси. Підготуйте лід та заголовок (залікове завдання)

1. Голова ЦРУ: До російських обіцянок треба ставитися обережно

   Голова ЦРУ Джон Бреннан також попередив обраного президента США Дональда Трампа, що відмова від ядерної угоди з Іраном може стати катастрофічним кроком.

   У великому інтерв’ю кореспондентові ВВС з питань безпеки Гордону Корері посадовець порадив обраному президентові обережно ставитися до обіцянок Росії, звинувачуючи Москву у загибелі цивільних у Сирії.

   Протягом виборчої кампанії Дональд Трамп погрожував розірвати ядерну угоду з Тегераном і натякав, що за його президентства співпраця США з Росією буде тіснішою.

   Пан Бреннан, який очолював ЦРУ протягом чотирьох останніх років, піде у відставку у січні наступного року. Наступним головою спецслужби, згідно з заявою Дональда Трампа, стане конгресмен Майк Помпео.

   Росія, Сирія, хакери

   Пан Бреннан описав ситуацію в Сирії у досить похмурих тонах. Він стверджує, що чинна сирійська влада та Росія є відповідальними за масові вбивства цивільних сирійців.

   Адміністрація президента Барака Обами підтримує поміркованих повстанців, які борються проти режиму Башара Асада. Керівник ЦРУ вважає, що США повинні продовжувати цю політику.

   За його словами, Росія, як і раніше, відіграє ключову роль у врегулюванні сирійської кризи. Водночас пан Бреннан скептично ставиться до готовності Кремля піти на будь-яку угоду в цьому питанні. На переговорах “Москва лукавить”, прагнучи затягнути їх до падіння Алеппо.

   “Я не впевнений, що росіяни пом’якшать свою позицію, поки вони здатні досягнути максимально можливих воєнних успіхів”, – сказав він.

   Раніше Дональд Трамп припускав, що його адміністрація зможе тісніше співпрацювати з Росією у низці сфер.

   “Думаю, президент Трамп і нова адміністрація повинні обережно ставитися до російських обіцянок”, – заявив пан Бреннан, нагадавши, що раніше Москва вже не дотримувалася свого слова.

   Коментуючи закиди на адресу Росії у тому, що вона намагалася вплинути на президентські вибори США, зламуючи американські комп’ютерні системи, пан Бреннан підтвердив, що розмовляв на цю тему з російськими колегами. Він попереджав їх, що такі дії матимуть неприємні наслідки.

   За його словами, Штати не повинні “опускатися до їхнього рівня” чи відповідати на хакерську загрозу з Росії аналогічними методами. Пан Бреннан сказав, що є й інші способи довести до відома Москви, що такі дії є неприйнятними.

   Угода з Іраном

   Керівник ЦРУ попередив команду Дональда Трампа про те, що їхні наміри відмовитися від ядерної угоди з Іраном матимуть неприємні наслідки.

   “Я думаю, це буде катастрофою”, – сказав Джон Бреннан ВВС.

   “Відмова однієї адміністрації від угоди, укладеної її попередниками, була б безпрецедентною”, – застеріг він.

   Він заявив, що внаслідок цього позиції прихильників жорсткої лінії стосунків із Заходом у Ірані посилилися б. А інші держави були б змушені у відповідь на це запустити власні ядерні програми.

   “Розірвати цю угоду було б верхом дурості”, – заявив пан Бреннан.

   Однією з головних загроз залишається тероризм, заявив пан Бреннан.

   Всередині угрупування “Ісламська держава” є люди, які планують зовнішні атаки, зауважив він. Ця група, продовжив він, є “дуже активною” і прагне показати, що ІД все ще здатна завдавати ударів по Заходу, попри воєнні поразки.

   “Війна з ісламом”

   Керівник ЦРУ розповів, що він ще не обговорював зі своїми наступниками особливості роботи спецслужби, однак висловив готовність до такої розмови.

   “Там є чимало людей, які читають газети та слухають новини, де факти можуть бути трохи, ви знаєте, неточними. Хочу впевнитися, що нова команда усвідомлює, якою є реальність. Зрештою, їм вирішувати, як виконувати свої обов’язки”, – сказав Джон Бреннан.

   Деякі члени нової адміністрації, приміром, генерал Майк Флінн, заявляли, що США повинні визнати, що ведуть “світову війну” з ісламськими бойовиками.

   У відповідь на питання, чи така термінологія могла б стати Штатам у нагоді, Джон Бреннан сказав, що нова команда мала б бути “дисциплінованою у мові, яку вони використовують та меседжах, які вони шлють”.

   “Якщо цієї дисципліни не буде, то їхні слова використовуватимуть терористичні та екстремістські організації, щоб зобразити США та їхню владу як антиісламські, якими ми не є”, – уточнив він.

   Пан Бреннан також повідомив, що президент Обама доручив розвідці США дослідити, чи противники Америки зможуть використати на свою користь перехідний період у країні.

   Обраний президент Дональд Трамп заявив, що призначить на посаду керівника ЦРУ конгресмена Майка Помпео.

   джерело: Бі-Бі-Сі

   2. Чого потребує Чорнобиль після насування арки?

   На промисловому майданчику Чорнобильської АЕС 29 листопада завершилося насування нового конфайнменту над четвертим енергоблоком та об’єктом «Укриття». У Європейському банку реконструкції та розвитку – розпоряднику Чорнобильського фонду з 1997 року – кажуть, що за весь час внесок у проект зробили уряди понад 40 країн світу. Президент ЄБРР Сума Чакрабарті заявив, що пишається «завершенням цього історичного моменту». Експерти ж нагадують, що це ще не фінал, адже залишається низка проблем екологічного характеру, для вирішення яких знадобляться як підтримка закордонних партнерів, так і чітко визначені пріоритети України в енергетичній та природоохоронній сферах.

   Новий конфайнмент на Чорнобильській атомній електростанції гарантує радіаційну безпеку на найближчі 100 років, повідомив у своїй промові президент України Петро Порошенко.

   «Головну роль зіграли українці і представники інших країн, які разом будували цей унікальний об’єкт. Окрема подяка тим, хто зробив те, що ніхто в світі ніколи не робив», – наголосив президент.

    Насування цієї найбільшої у світі рухомої наземної споруди – лише один з етапів знешкодження наслідків аварії на ЧАЕС. Наступне завдання, що стоїть перед державою, – розбирання старого укриття, зведеного у 1986 році, та пошук технологій поводження з розплавленими паливовмісними матеріалами. Арка дає можливість проводити ці роботи без ризику руйнування старих конструкцій, зазначає помічниця директора з інформаційної політики Державного науково-технічного центру з ядерної та радіаційної безпеки Тетяна Вербицька. Тобто навіть, якщо щось і станеться всередині конфайнменту, то він не дозволить радіоактивному пилу потрапити в навколишнє середовище.

   «Наразі важливо, щоб всі пам’ятали, що треба продовжувати роботи з перетворення об’єкту «Укриття» в екологічно безпечну систему, щоб підтримувати ту радіаційну безпеку, про яку говорив і президент, і директор ЄБРР», – додає Вербицька.

   Невизначеність під саркофагом

   Колишній дозиметрист ЧАЕС Олександр Купний наголошує, що оцінити успішність проекту можна буде лише через рік, оскільки технологічна будівля з обслуговування конфайнменту ще не готова.

   «Зараз насунули арку і рік вона стоятиме без вентиляції, – каже він. – Пояснюють це тим, що принаймні не буде виходу (радіації – ред.) назовні. Так не буде. Але який всередині мікроклімат буде і як він вплине на саму конструкцію і на об’єкт, над цим не замислюються», – зауважує Купний.

   Замислюватися над цим та проблемами відсутності технологій, фінансування та проектів із демонтажу та утилізації радіоактивних відходів доведеться упродовж наступних десятиліть, переконані екологи. Позаяк процес виведення з експлуатації Чорнобильської АЕС триватиме до 2064 року.

   «Цей новий саркофаг вже зроблений з ідеєю, що треба буде розбирати старий. Тобто там є відповідна техніка, як то крани всередині саркофагу. Але потрібно ще розробити інфраструктуру навколо. Йдеться про фабрики по розділу радіоактивних матеріалів та їх складання. Як буде розвиватися ситуація, залежить від грошей», – пояснює Олексій Пасюк, експерт з атомної енергетики Національного екологічного центру України.

    Сонячні перспективи

   В Міністерстві екології та природних ресурсів тим часом пропагують розвиток відновлюваної енергетики на територіях, прилеглих до ЧАЕС. Сподіваються перетворити понад дві з половиною тисячі квадратних кілометрів покинутої землі на майданчик для будівництва парків сонячної енергії Chornobyl Solar. У липні Верховна Рада ухвалила закон, що дає зелене світло спорудженню сонячних електростанцій у зоні відчуження. Як повідомив міністр екології Остап Семерак, проектом вже зацікавилися китайські інвестиційні компанії CCEC та GCL.

   Пасюк застерігає, що зведення сонячних електростанцій у зоні відчуження наражатиме на ризик тих, хто погодиться там працювати, бо вони можуть отримати серйозну радіаційну дозу. На його думку, більшу частину околиць ЧАЕС, непридатних для життя та господарювання, варто зберігати як заповідник.

   «Справа в тому, що там у будь-якому разі будуть відбуватися технічні роботи, бо там будується сховище для відпрацьованого ядерного палива, сховище радіоактивних відходів. На жаль, зона перетворюється на такий промисловий майданчик для поводження з ядерними проблемами. Але для того не потрібно всю зону робити промисловою територією», – каже Пасюк.

   Тетяна Вербицька ж називає ідею створення парків сонячної енергії перспективною: «Проект варто реалізовувати, тому що там є інфраструктура – трансформатори і мережі – все, що можна використати. Це здешевлює загальну вартість».

   Екологи зауважують, що радіація розповсюджена нерівномірно і в 30-кілометровій зоні є відносно чисті місця. Тож якщо Chornobyl Solar таки запуститься, то в її межах потрібно буде вирахувати найбільш безпечні локації, аби самі сонячні панелі не перетворилися на радіоактивні відходи.

   Джерело: Радіо Свобода

3. Московський супермісяць. Росія без міністра економіки
14 листопада мав місце супермісяць, що спостерігається приблизно раз на 70 років і оживляє, як вважається, усе містичне.  У ніч на 15 листопада в Москві, уперше після арешту Лаврентія Берії в 1953 р., було затримано чинного міністра. Олексія Улюкаєва рішенням суду помістили під домашній арешт, після чого Владімір Путін зняв його з посади міністра економічного розвитку через “втрату довіри”. Версій і припущень багато, але навіть найправдоподібніші з них розмиваються в “місячній” невизначеності російської політики. Найближчого року спостерігати за тим, що відбуватиметься в Росії, буде принаймні не нудно. Будемо сподіватися, що для її сусідів усе обійдеться без нової крові.  У російській владі тепер уже колишній міністр економіки Улюкаєв, колись права рука Єгора Гайдара, разом із міністром фінансів Антоном Сілуановим, головою “Сбербанка” Германом Грефом, головою “Роснано” Анатолієм Чубайсом, заступником голови економічної ради при президентові Олексієм Кудріним, віце-прем’єром Аркадієм Дворковичем, головою Центрального банку Ельвірою Набіулліною, прем’єром Дмитром Медведєвим належав до групи т.зв. системних лібералів, або сислібів. Це не партія і не фракція — просто сукупність осіб при владі, відданих ідеям ринкової економіки. Але, наприклад, у Медведєва з Кудріним стосунки вкрай напружені.  На політичні погляди слово “ліберал” не поширюється. Сисліби так само вороже ставляться до зближення України з ЄС, як російські “яструби” всіх мастей — до зближення України з НАТО. Улюкаєв був тією людиною, яка вела у 2014—2015 рр. тристоронні переговори Росії з ЄС і Україною в надії кардинально переписати або скасувати україно-єесівську Угоду про асоціацію.  У Росії досить поширена думка, що сисліби — агенти Заходу. Це курйоз. Сисліби так само зацікавлені у благополуччі путінської Росії, як і всі інші групи впливу в рамках “кримського консенсусу”. Улюкаєв — не бідна людина. Офіційна посада міністра і пост голови наглядової ради “Внешторгбанка” приносили йому чималі доходи. Офіційно у 2015 р. він задекларував власність у Росії (а іншою йому за статусом володіти заборонялося) приблизно на 59 млн дол. і ще 15 млн — у дружини. Відомий російський опозиціонер і борець з корупцією Олексій Навальний, який сам перебуває під домашнім арештом, журився з приводу арешту Улюкаєва, бо не встиг вчасно опублікувати свіжу порцію компромату. А вона цікава: у 2011 р., коли Улюкаєв працював заступником голови Центрального банку, на його батька на Кіпрі було зареєстровано офшор. Зрозуміло, що офшор приховував закордонні активи, які не можна було мати міністрові, але які цілком припустимі для його батька (якому вже за вісімдесят).  Улюкаєва звинуватили у вимаганні хабара в 2 млн дол. у “Роснефти”, якою керує Ігор Сєчин, дуже впливовий і близький до Владіміра Путіна. Сума хабара навряд чи може здивувати. На початку вересня в московській квартирі полковника МВС Дмитра Захарченка було вилучено 120 млн дол. і 2 млн євро. Зрозуміло, що не всі ці гроші його, але, з іншого боку, де полковник поліції, і де міністр федерального уряду? “Відмитого кешу” в Росії більш ніж достатньо.  Ще цікавіші обставини арешту. Вони важко піддаються раціональному поясненню. Уже рік російська влада обговорює продаж державних активів для наповнення бюджету, щоб максимально відтягнути момент запуску друкарського верстата. Цього року потрібно було продати нафтову компанію “Башнефть”, кілька років тому відібрану в російського бізнесмена Володимира Євтушенкова, який потрапив у немилість, і частину державного пакета “Роснефти”. Владімір Путін вимагав знайти приватних інвесторів, його підтримували сисліби. Але в Сєчина був альтернативний план — “Роснефть” купує в уряду “Башнефть”, а потім викуповує частину державного пакета власних акцій.  Для бюджету було однаково, хто заплатить, але схема видавалася мутною. У “Роснефти” великі борги, які виникли ще з часу поглинання “Юкоса”. Нагадаємо: російська держава з економічної ініціативи Сєчина та політичної волі Путіна забрала “Юкос” у Михайла Ходорковського та інших акціонерів і продала його держкорпорації “Роснефть”. Для цього “Роснефть” узяла багатомільярдний кредит у Китаю і дотепер його погашає і погашатиме ще багато років поставками нафти, що дешевшає. Пізніше була спроба повторити те саме з “Лукойлом”, але не вийшло. Перекредитуватися “Роснефть” не може через санкції. Отже, джерело грошей на купівлю “Башнефти” і власних акцій — внутрішні запозичення, що загрожують рано чи пізно розігнати інфляцію.  Восени ц.р. перебирати варіанти стало вже неможливо. У бюджеті виникла додаткова діра через надмірні витрати оборонної промисловості. Гроші потрібні були терміново. Китай, на який покладали великі надії, купувати російські активи без одержання права управління відмовився. Сєчин переміг, Путін дозволив, сисліби погодилися (куди б вони ділися?). У жовтні “Роснефть” купила половину акцій “Башнефти” приблизно за 5 млрд дол., заявила про готовність купити другу половину компанії у влади Башкортостану та пакет власних акцій, які перебувають у федеральній власності, ще приблизно на 10 млрд дол. Путін на публіку “подивувався” рішенню, як він сказав, Дмитра Анатолійовича. Але цілком очевидно, що проти його волі купівля була б неможлива.  Тепер, після закриття угоди, Слідчий комітет і ФСБ нібито взяли Улюкаєва на місці злочину при одержанні від “Роснефти” хабара за підтримку рішення уряду дозволити їй купити “Башнефть”. Справді, сисліби були проти, але голос Улюкаєва в загальному хорі звучав далеко не найгучніше. Незрозуміло, навіщо “Роснефти” було давати хабар не найвпливовішому члену уряду, коли держкорпорація могла і вирішила питання на рівні президента.  Як тепер офіційно заявляють, Улюкаєв був у “розробці” ФСБ уже рік, кілька місяців його телефони прослуховувалися, Путін був від початку в курсі. Офіційно не говориться, але загальновідомо, що справу вели кадри й підрозділи ФСБ, які перебувають під впливом керівника “Роснефти”, — т.зв. спецназу Сєчина. Далі йдуть плітки і версії. Медведєв навіть після розмови з Путіним не приховував здивування, не кажучи вже про інших сислібів. Найбільш прозірливі інсайдери натякали на багато які кадрові рішення, та тільки не на це. Загальне пояснення — боротьба груп впливу в умовах скорочення ресурсної бази — коректне, але не практичне. Хто з ким бореться, за що, і які наслідки для внутрішньої та зовнішньої політики Росії?  Путін до останнього часу довіряв сислібам як людям, спроможним ефективно управляти економікою. Олексій Кудрін готував економічну програму для нового терміну Путіна на посту президента. Пропозиції щодо посилення державного регулювання, які надходили від президентського радника Сергія Глазьєва та пов’язаного з ним Столипінського клубу, серйозно в розрахунок не бралися. Економічні “яструби” використовувалися, швидше, як “пугало”, що відтіняє розумність мейнстриму.  Однак економічна ситуація в Росії, схоже, погіршується швидше, ніж це подається офіційно. На одній з нещодавніх нарад Ради безпеки, яка збирається щотижня для вирішення питань високої державної політики, обговорювалося, ні багато ні мало, питання разових пенсійних компенсацій. Голос тих, що закликають до державного регулювання, протекціонізму та мобілізаційних заходів, почав лунати гучніше, голос сислібів — тихіше. Навряд чи нову економічну політику визначатиме Глазьєв. Але є достатньо впливових людей, економічні погляди яких зосередилися десь між сислібами та Столипінським клубом. Ігор Сєчин і керівник іншої системотвірної держкорпорації — “Ростех” — Сергій Чемезов, який має з ним конфлікт, у їх числі.  Змінилися й зовнішньополітичні тренди. Сисліби перестали мати колишнє значення для відновлення відносин із Заходом. Для Дональда Трампа не настільки важливо, чи продовжить Владімір Путін спиратися на них, як це було б важливо для Гілларі Клінтон. Якщо влада в Німеччині і Франції на найближчих виборах зміститься у бік популізму й автаркії, фактор сислібів втратить значення і для відносин Росії з ЄС. Поки США вирішуватимуть, як далі вибудовувати політику своєї присутності в Європі та інших регіонах світу, а це протриває мінімум до саміту НАТО влітку наступного року, Росія отримує час для внутрішньої перебудови влади, щоб зробити її стійкішою до нових викликів.  Путін дозволив Сєчину завдати удару. Зрештою, Улюкаєв — потенційний “дезертир” (йому виповнилося 60, і він написав заяву про відставку). Це не кінець історії. Будуть й інші удари з різних боків. Доля Улюкаєва, який колись написав пророчий вірш про “дрібного чина”, котрий постраждав від чергового “фортеля” своєї батьківщини, уже не так важлива. Як не важлива доля інших, менш гучних, арештантів останніх двох років. Вони зійшли з потяга російської політики, і ще може виявитися, якщо ситуація погіршуватиметься і надалі, що вони не ті, хто програв найбільше. Путін же може демонструвати боротьбу з корупцією, щоб вселяти оптимізм населенню, яке біднішає, і дисциплінувати еліти.  На зустрічі з керівництвом Міністерства економічного розвитку, яке залишилося без очільника, перший віце-прем’єр Ігор Шувалов пообіцяв швидко призначити нового міністра і поставив завдання “докласти максимальних зусиль, щоб показати позитивні результати роботи до травня 2018 р.”. Це прив’язка до президентських виборів, якщо вони пройдуть у призначений термін. Зайве перераховувати всі чутки, інсайди та індикатори того, що вибори можуть відбутися раніше. Їх багато. Хай там як, але Росія поринає в новий цикл внутрішнього конструювання влади. Це не обов’язково обмежить її зовнішню агресивність. Але тепер войовничість проявлятиметься не від надміру сил, а задля їх внутрішнього перерозподілу.
Джерело: Дзеркало тижня