Одеський національний університет імені І. І. Мечникова

Академічна доброчесність

Двадцять перше століття — це, безумовно, століття технологій та доступної інформації. Наразі будь-яку інформацію людина може отримати, не виходячи з дому, за допомогою Інтернету. Цим активно користуються учні, студенти та викладачі. Але на фоні цієї доступності стає популярний феномен «копіювати-вставити». Напевно, немає жодної людині, яка хоча б один раз не копіювала повністю інформацію з якогось джерела, бо це в деяких випадках просто необхідно. Але треба бачити різницю між: копіювати-вставити з вказанням джерела та копіювати-вставити без джерела інформації, тобто привласнити чиюсь роботу собі. Якщо бути відвертими, то це зовсім не відрізняється від звичайної крадіжки, але тільки інтелектуальної власності. З метою встановлення справедливості у цьому питанні у законі «Про освіту» була введена 42 стаття «Академічна доброчесність».
«Академічна доброчесність — це сукупність етичних принципів та визначених законом правил, якими мають керуватися учасники освітнього процесу під час навчання, викладання та провадження наукової (творчої) діяльності з метою забезпечення довіри до результатів навчання та/або наукових (творчих) досягнень», — згідно з законом України «Про освіту» від 05.09.2017 №2145-VIII, стаття 42 «Академічна доброчесність». Інакше кажучи, цей закон закликає до того, щоб люди користувалися правилами під час створення власного наукового чи творчого доробку, а якщо є необхідність у використанні додаткової інформації в роботі, використовували посилання на автора. Цей закон здебільшого стосується учнів і студентів, бо їм частіше за все необхідно здавати творчі роботи: есе, реферати, курсові та дипломні. Слід зазначити, що згідно з законом про «Академічну доброчесність» за його порушення здобувачі освіти несуть відповідальність. Це може бути повторне складання іспиту, заліку, контрольної роботи та навіть відрахування з навчального закладу (стосується тільки здобувачів вищої освіти). Саме такі жорсткі заходи спрямовані на боротьбу з академічною не доброчесністю, тобто плагіатом.
Під час дослідження цієї теми, я знайшла матеріал «Академічна доброчесність: що в учнів та студентів на думці?», у ньому інтерн Проєкту сприяння академічній доброчесності в Україні — SAIUP Анна Зоренко проводить опитування серед студентів та школярів, щоб з’ясувати рівень обізнаності в проблемі академічної доброчесності. За її даними лише 35% опитуваних знають, що таке «академічна доброчесність», 65% студентів, зізналися, що ніколи не чули про цей термін, а лише 17% опитуваних знали, що у Законі «Про освіту» є окрема стаття про академічну доброчесність. Це опитування дає зрозуміти, наскільки невеликий відсоток школярів і студентів знають про існування такої проблеми. Це не може не засмучувати, бо «картина», яка вималювалася, дає можливість побачити, наскільки проблема є масштабною та актуальною для українських навчальних закладів. На мою думку, Міністерству освіти та науки України потрібно розробити стратегію, яка допомогла б подолати цю проблему або хоча б знизила відсоток. Це можуть бути наступні дії:

  • залучити лідерів громадської думки до популяризації цього закону;
  • вводити факультатив «Академічна доброчесність» у середніх навчальних закладах;
  • організовувати тренінги або лекції для підвищення обізнаності серед молоді;
  • залучати ЗМІ до поширювання відомостей про закон;
  • використовувати досвід іноземних колег.

Підсумовуючи, треба зазначити, що дотримання академічної доброчесності, у навчальних закладах, дозволить учням та студентам отримувати якісніші знання та освіту, бо саме це запорука вдалої кар’єри у майбутньому.

Малявка Катерина