Александров Олександр Васильович (некролог)

Александов Олександр Васильович
(29.06.1947 – 6.02.2018)

6 лютого 2018 року на 71 році пішов із життя Александров Олександр Васильович, доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри журналістики Одеського національного університету імені І. І. Мечникова.

Усе життя професора Александрова було пов’язане з університетом, де він навчався на філологічному факультеті, згодом працював на кафедрі російської літератури, захистив кандидатську, а потім і докторську дисертацію.

Його кандидатська дисертація – «Російське романтичне оповідання 1820-1830-х років (метод і жанр)» – була присвячена літературі ХІХ століття, а докторська – «Старокиївська агіографічна проза ХІ – першої третини ХІІ ст.» – літературній спадщині доби Київської Русі. Вона стала першою роботою з цієї проблематики в Україні за останні 60 років, адже вітчизняні дослідження літератури Київської Русі за радянських часів були фактично згорнуті. Через 80 років саме Олександр Васильович Александров відродив в Одеському національному університеті вивчення середньовічної літератури, призупинене в 1920-ті рр. Професор Александров – автор монографій «Образный мир агиографической словесности» (1997), «Старокиївська агіографічна проза ХІ – першої третини ХІІ ст.» (2001), «Русский романтический рассказ» (2001), «Література Київської Русі: між міфопоетикою та християнським символізмом» (2010) та майже 150 наукових статей. Основні положення праць професора Александрова знайшли відображення у першому томі фундаментального академічного проекту – «Історія української літератури: у 12 т.» (2013).

У 1999 році він очолив кафедру новітньої літератури та журналістики, яка вперше в ОНУ імені І. І. Мечникова почала підготовку фахівців із журналістики й видавничої справи та редагування. У 2000-х рр. вчений зосередився на теоретико-методологічних засадах дослідження вербальних творів та типах творчого мислення. Його теоретичні статті були присвячені публіцистичній комунікації та її масовокомунікаційним моделям.

Сумлінна багаторічна робота зі створення навчального, наукового, кадрового підґрунтя для підготовки фахівців-медійників у 2013 році увінчалася відкриттям факультету журналістики, реклами та видавничої справи, який і очолив професор Александров. Кафедра журналістики, з якої все почалося, завжди перебувала в полі його особливої уваги як науковця, викладача, керівника. З 2015 року він обіймав посаду завідувача цієї кафедри.

Колектив факультету журналістики, реклами та видавничої справи, який було створено за ініціативи та під безпосереднім керівництвом Олександра Васильовича, висловлює глибокі співчуття родині та близьким покійного й щиро сумує разом із ними.

Прощання з професором Александровим відбудеться 8 лютого об 11:00 у Храмі свв. мучеників Адріана і Наталії. Французький бульвар, 46.


Пішов з життя професор Александров.

Гірка, несподівана, неймовірно тяжка новина…

Ще нема повного усвідомлення того, що трапилось, але є розуміння глибини втрати.

Я довгі роки вчилася у Олександра Васильовича бути науковцем, викладачем, керівником.

Дефіцит мужності, мудрості, сили, сміливості, наполегливості відчуваю я тепер,

як і  гострий біль непоправний та невимовний…

Пам’ять про нього, як і вдячність йому, я збережу назавжди.

Декан факультету журналістики, реклами та видавничої справи, професор О. А. Іванова


На 71-му році відлетіла у вічність душа дорогого колеги, наставника і друга Олександра Васильовича Александрова.

Непоправне горе приголомшило не лише родину Олександра Васильовича, але й нас. Ми висловлюємо щирі співчуття сім’ї покійного. Із сумом і скорботою поділяємо ваше горе та підтримуємо вас. Біль утрати щемом озивається в наших серцях.

У пам’яті всіх, хто знав Олександра Васильовича і працював з ним, він залишиться принциповим і чуйним керівником, людиною, яка вірно служила своїй справі, була небайдужою до чужого горя.

Свій великий життєвий досвід, віру у справедливість Олександр Васильович щиро передав своїм колегам та студентам.

Ми завжди будемо пам’ятати Олександра Васильовича, його добрі справи.

Сумуємо. Пам’ятаємо.

Вічний вам спокій і нехай земля буде пухом.

Колектив факультету журналістики,

реклами та видавничої справи

Одеського національного університету імені І. І. Мечникова



Шановні колеги!

Разом із вами сумуємо з приводу передчасної кончини Олександра Васильовича Алeксандрова – прекрасної Людини, нашого близького Товариша і відданого Друга.
Із перших кроків становлення журналістської освіти в Сумському державному університеті Олександр Васильович підставив нам своє плече професіонала, ставши на всі роки порадником і помічником. Із його ім’ям пов’язані як ліцензування та акредитації наших спеціальностей, так і захисти докторських та кандидатських робіт, участь у міжнародних грантах та безліч інших прекрасних справ.
Звістка про Його кончину стала для нас трагічною несподіванкою, яку доведеться довго і важко переживати.
Усміхнений, доброзичливий, неспішний, талановитий, прискіпливий, доброзичливий, обов’язковий – Олександр Васильович більше ніколи не зателефонує до нас, не приїде в Суми, не запропонує підтримку. Світлою Людиною Він залишиться в нашій пам’яті.
Висловлюємо співчуття колегам, друзям, рідним.
Вічний спокій…

Схиливши голови в зажурі
Кафедра журналістики та філології
Сумського державного університету


Світлої памяті професора Олександра Александрова

Адміністрація і науково-педагогічний колектив Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка висловлюють щире співчуття колегам з Одеського національного університету імені І. І. Мечникова, рідним та близьким професора Олександра Васильовича Александрова.

Університетська журналістська спільнота України зазнала ще однієї непоправної втрати. 6 лютого відійшов у вічність доктор філологічних наук, учений-медієвіст, засновник і багаторічний завідувач кафедри журналістики, перший декан омріяного і виплеканого ним факультету журналістики, реклами і видавничої справи Одеського національного університету імені І.  І. Мечникова професор Олександр Васильович Александров.

Невтомний і наполегливий трудівник, людина з козацькою твердою та непокірною, але водночас веселою і невгамовною вдачею, непохитний оптиміст і мрійник – таким його знали студенти, аспіранти, докторанти, колеги і друзі з інших університетів.

Він мав ще так багато планів і проектів… Але підступна тяжка хвороба змусила його піти. В інший, Небесний університет. Туди, де «час перейшов у вічність» і «де неба більше ніж землі».

СВІТЛА ПАМ’ЯТЬ