Автостопом по галактиці: таємниці подорожей попутками

Подорожі – прекрасний спосіб збільшувати свій кругозір, знайомитися з новими людьми і відвідувати нові місця. Завжди можна сісти на поїзд або літак, завантажитися в машину з друзями і поїхати відпочивати. Але не всі вважають за краще класичні види подорожей – деякі віддають перевагу автостопу. Автостоп – спосіб пересування, що полягає у використанні попутного транспорту, найчастіше автомобілів.

Але що таке насправді автостоп? З якими труднощами стикаються як починаючі, так і завзяті автостопщики? Як спіймати попутку якомога швидше та дістатися пункту призначення живим? Сьогодні про це розповість Олексій Новіков – київський автостопщик, звичайний студент, що в двадцять один рік зібрав більше п’яти тисяч кілометрів і відвідав десятки міст.


Для початку, кілька слів про себе. Хто ти, чим займаєшся у житті?

Я режисер монтажу, закінчую бакалаврат Карпенка-Карого за фахом режисер телебачення. Текстовий ролевик, серіаломан, геймер, (плейбой, мільярдер, філантроп).

Як довго ти вже займаєшся автостопом? Чому вирішив подорожувати саме таким чином?

Активно в автостопі я вже три роки, десь так. Ну, тому що у мене батьки стопили багато в студентські роки, мені нарозповідали історій і теж захотілося. Ну і мій кращий друг раніше, ніж я їздити почав, теж вуха прожужжав.

Тобто батьки поставилися до твого нового хобі позитивно? Не хвилювалися?

Ага. Вони взагалі в 90-і стопили, а тоді час ну сильно менш спокійний був. Так що просто сказали «їдь» та й все.

Яка подорож була найдовша за часом ? А за кілометражем?

Найдовше і за часом і за кілометражем, а ще єдине (поки що) закордонне – це тріп Туреччиною два роки тому. Там щось з півтори тисячі кілометрів накапало приблизно, і в цілому (з зупинками на пару днів в різних містах і в горах) ми там тусувалися 11 днів.

Подорожувати не на самоті, напевно, веселіше. Але кого підбирають на дорогах частіше – одинаків або людей з якоюсь компанією?

Ну взагалі я люблю подорожувати один. Окремий вид медитації. Але на далекі відстані та без напарника важкувато може бути.

Взагалі, є майже загальноприйнята класифікація. Найлегше візьмуть самотню дівчину. Але це рідкісне явище – дівчина, що стопить соло. Далі – дві дівчини, дівчина-хлопець. Найважче буде двом хлопцям. Все що більше двох осіб вже зовсім від удачі залежить, тому що далеко не у кожного водія виникне бажання і можливість везти трьох і більше людей.

А взагалі довго доводиться чекати машину під час, наприклад, одиночної подорожі?

У різних країнах по різному. В Україні цілком нормально чекати годину/півтори. Зате їхати потім можна відразу кілометрів на 300.

Взагалі все сильно залежить від удачі. Я коли перший раз в житті стопив, в Одесу, я буквально відразу як тільки палець підняв, зловив машину, на якій до Одеського оперного і докотився. Ну і плюс вибране місце для стопа теж впливає. Стоїш там, де водіям тебе не видно або незручно зупинятися – швидше за все взагалі ніколи нікого не зловиш.

До речі, про водіїв. Дуже багато хто вважає автостоп чимось ну дуже небезпечним. Чи бували у тебе в житті якісь ситуації, які це підтверджують?

Розмови про «ну зовсім небезпеку» автостопу злегка перебільшені, я вважаю. Принаймні у мене жодного разу ніяких ситуацій не траплялося. Так, згоден з тим, що дівчатам поодинці стопити не варто. Як, втім, і бродити поодинці по темних підворіттях спальних районів. Ну і не варто забувати про правила дорожнього руху і загальний інстинкт самозбереження. Світловідбиваючі елементи в темний час доби і таке інше. Я останнім часом взагалі стоплю виключно в світлорефлекційному жилеті. Нічого екстраординарного, звичайний салатовий жилет, куплений на автозаправці, проте як мінімум самому спокійніше.

Добре, що не траплялося. А просто щось незвичайне? Якісь дивні або смішні ситуації, щось саме пам’ятне?

Ну, ми з друзями колекціонуємо забавні транспортні засоби на яких каталися. Мого друга підвозила снігоприбиральна машина. Я якось катався на молоковозі. Ще мене один раз підвозила поліція. Один водій довго розповідав мені щось конспірологічно-рептілоідське, але я вже точно не пригадаю, давно було.

Зараз - від історій знову до чогось більш приземленого. Наскільки фінансово затратно подорожувати саме таким чином?

Саме переміщення в просторі - безкоштовно. Це основоположний принцип автостопу. Якщо ти махаєш машинам рукою, а потім кажеш «довезіть мене 20 кілометрів за 20 гривень» –  це не автостоп. Ну а супутні витрати – вже все від тебе залежить. Можна багато їсти – можна трохи. Зазвичай витрати виникають коли їдеш довго. Правда, коли я автостопив в Одесу 15 годин, я майже не їв, тому що в кишені було 500 грн на тиждень перебування в Одесі.

А що щодо житла? Де зазвичай зупиняєшся, опиняючись в незнайомому місці?

Ну, звичайно я для початку перевіряю чи немає в місті, куди я намилився моїх друзів або знайомих. Зазвичай є. Крім того, є хостели, якщо їхати компанією – відмінно працює AirBnB. А взагалі, мій улюблений варіант – CouchSurfing. Про нього, до речі, теж багато казок різного ступеня «ой кошмар допоможіть!» ходять.

Чи існує, може бути, всеукраїнське об’єднання, пов’язане з автостопом?

Автостопних об’єднань – купа. Швидше за все є і всеукраїнське, а може бути і не одне. Інша справа що я не належу до жодного з них.

Давай так, навскидку – найважливіші речі, які слід взяти з собою в подорож автостопом? Що дійсно потрібно в дорозі?

В принципі нічого такого вже вкрай необхідного спеціально для стопа немає. Хіба що можу порадити екіпіруватись відповідно погоді. Особливо влітку. Влітку на трасі стояти без головного убору – дуже поганий вибір. І ще раджу використовувати крем від сонця, тому що засмагнути (читай «згоріти») на дорозі можна не гірше, ніж на пляжі.

Дай п’ять порад бажаючим спробувати автостоп.

Ну, по-перше, пам’ятати що хоч автостоп і не вимагає грошей, він все таки не безкоштовний. Оплатою проїзду служить спілкування з водієм. Не варто стопити, якщо ти збираєшся мовчки сидіти всю дорогу чи, тим більше, спати. Це нешанобливо по відношенню до водія.

По-друге, перший стоп – обов’язково з кимось. Не важливо, з досвідченим стопером або з таким же початківцем. Просто для того щоб зрозуміти, чи потрібен тобі взагалі цей автостоп або все таки краще сісти на поїзд.

По-третє, розвідка! Є такий сайт – ХітчВікі. Там величезна кількість інформації для стопщиків. Міста, методи автостопного в них в’їзду і виїзду, поради, таке всяке.

По-четверте, я б не радив для першого стопа вибирати якісь далекі, важкодоступні, маловідомі місця. З Києва ідеальний варіант для першого автостопу – Одеса. Або Львів, але він далі.

Ну і останнє – позитивний настрій. Так, важко зберігати віру в людство і любов до людей коли ти п’яту годину стоїш під Білою Церквою і тебе ніхто не бере. Але якщо позитивного настрою немає – немає і сенсу автостопити.

Олександра Бондаренко

Залишити відповідь