Одеський національний університет імені І. І. Мечникова

Автостопом по галактиці: таємниці подорожей попутками

125680_or

Подорожі – прекрасний спосіб збільшувати свій кругозір, знайомитися з новими людьми і відвідувати нові місця. Завжди можна сісти на поїзд або літак, завантажитися в машину з друзями і поїхати відпочивати. Але не всі вважають за краще класичні види подорожей – деякі віддають перевагу автостопу. Автостоп – спосіб пересування, що полягає у використанні попутного транспорту, найчастіше автомобілів.

Але що таке насправді автостоп? З якими труднощами стикаються як починаючі, так і завзяті автостопщики? Як спіймати попутку якомога швидше та дістатися пункту призначення живим? Сьогодні про це розповість Олексій Новіков – київський автостопщик, звичайний студент, що в двадцять один рік зібрав більше п’яти тисяч кілометрів і відвідав десятки міст.


Для початку, кілька слів про себе. Хто ти, чим займаєшся у житті?

Я режисер монтажу, закінчую бакалаврат Карпенка-Карого за фахом режисер телебачення. Текстовий ролевик, серіаломан, геймер, (плейбой, мільярдер, філантроп).

Як довго ти вже займаєшся автостопом? Чому вирішив подорожувати саме таким чином?

Активно в автостопі я вже три роки, десь так. Ну, тому що у мене батьки стопили багато в студентські роки, мені нарозповідали історій і теж захотілося. Ну і мій кращий друг раніше, ніж я їздити почав, теж вуха прожужжав.

Тобто батьки поставилися до твого нового хобі позитивно? Не хвилювалися?

Ага. Вони взагалі в 90-і стопили, а тоді час ну сильно менш спокійний був. Так що просто сказали «їдь» та й все.

Яка подорож була найдовша за часом ? А за кілометражем?

Найдовше і за часом і за кілометражем, а ще єдине (поки що) закордонне – це тріп Туреччиною два роки тому. Там щось з півтори тисячі кілометрів накапало приблизно, і в цілому (з зупинками на пару днів в різних містах і в горах) ми там тусувалися 11 днів.

Подорожувати не на самоті, напевно, веселіше. Але кого підбирають на дорогах частіше – одинаків або людей з якоюсь компанією?

Ну взагалі я люблю подорожувати один. Окремий вид медитації. Але на далекі відстані та без напарника важкувато може бути.

Взагалі, є майже загальноприйнята класифікація. Найлегше візьмуть самотню дівчину. Але це рідкісне явище – дівчина, що стопить соло. Далі – дві дівчини, дівчина-хлопець. Найважче буде двом хлопцям. Все що більше двох осіб вже зовсім від удачі залежить, тому що далеко не у кожного водія виникне бажання і можливість везти трьох і більше людей.

А взагалі довго доводиться чекати машину під час, наприклад, одиночної подорожі?

У різних країнах по різному. В Україні цілком нормально чекати годину/півтори. Зате їхати потім можна відразу кілометрів на 300.

Взагалі все сильно залежить від удачі. Я коли перший раз в житті стопив, в Одесу, я буквально відразу як тільки палець підняв, зловив машину, на якій до Одеського оперного і докотився. Ну і плюс вибране місце для стопа теж впливає. Стоїш там, де водіям тебе не видно або незручно зупинятися – швидше за все взагалі ніколи нікого не зловиш.

До речі, про водіїв. Дуже багато хто вважає автостоп чимось ну дуже небезпечним. Чи бували у тебе в житті якісь ситуації, які це підтверджують?

Розмови про «ну зовсім небезпеку» автостопу злегка перебільшені, я вважаю. Принаймні у мене жодного разу ніяких ситуацій не траплялося. Так, згоден з тим, що дівчатам поодинці стопити не варто. Як, втім, і бродити поодинці по темних підворіттях спальних районів. Ну і не варто забувати про правила дорожнього руху і загальний інстинкт самозбереження. Світловідбиваючі елементи в темний час доби і таке інше. Я останнім часом взагалі стоплю виключно в світлорефлекційному жилеті. Нічого екстраординарного, звичайний салатовий жилет, куплений на автозаправці, проте як мінімум самому спокійніше.

Добре, що не траплялося. А просто щось незвичайне? Якісь дивні або смішні ситуації, щось саме пам’ятне?

Ну, ми з друзями колекціонуємо забавні транспортні засоби на яких каталися. Мого друга підвозила снігоприбиральна машина. Я якось катався на молоковозі. Ще мене один раз підвозила поліція. Один водій довго розповідав мені щось конспірологічно-рептілоідське, але я вже точно не пригадаю, давно було.

Зараз - від історій знову до чогось більш приземленого. Наскільки фінансово затратно подорожувати саме таким чином?

Саме переміщення в просторі - безкоштовно. Це основоположний принцип автостопу. Якщо ти махаєш машинам рукою, а потім кажеш «довезіть мене 20 кілометрів за 20 гривень» –  це не автостоп. Ну а супутні витрати – вже все від тебе залежить. Можна багато їсти – можна трохи. Зазвичай витрати виникають коли їдеш довго. Правда, коли я автостопив в Одесу 15 годин, я майже не їв, тому що в кишені було 500 грн на тиждень перебування в Одесі.

А що щодо житла? Де зазвичай зупиняєшся, опиняючись в незнайомому місці?

Ну, звичайно я для початку перевіряю чи немає в місті, куди я намилився моїх друзів або знайомих. Зазвичай є. Крім того, є хостели, якщо їхати компанією – відмінно працює AirBnB. А взагалі, мій улюблений варіант – CouchSurfing. Про нього, до речі, теж багато казок різного ступеня «ой кошмар допоможіть!» ходять.

Чи існує, може бути, всеукраїнське об’єднання, пов’язане з автостопом?

Автостопних об’єднань – купа. Швидше за все є і всеукраїнське, а може бути і не одне. Інша справа що я не належу до жодного з них.

Давай так, навскидку – найважливіші речі, які слід взяти з собою в подорож автостопом? Що дійсно потрібно в дорозі?

В принципі нічого такого вже вкрай необхідного спеціально для стопа немає. Хіба що можу порадити екіпіруватись відповідно погоді. Особливо влітку. Влітку на трасі стояти без головного убору – дуже поганий вибір. І ще раджу використовувати крем від сонця, тому що засмагнути (читай «згоріти») на дорозі можна не гірше, ніж на пляжі.

Дай п’ять порад бажаючим спробувати автостоп.

Ну, по-перше, пам’ятати що хоч автостоп і не вимагає грошей, він все таки не безкоштовний. Оплатою проїзду служить спілкування з водієм. Не варто стопити, якщо ти збираєшся мовчки сидіти всю дорогу чи, тим більше, спати. Це нешанобливо по відношенню до водія.

По-друге, перший стоп – обов’язково з кимось. Не важливо, з досвідченим стопером або з таким же початківцем. Просто для того щоб зрозуміти, чи потрібен тобі взагалі цей автостоп або все таки краще сісти на поїзд.

По-третє, розвідка! Є такий сайт – ХітчВікі. Там величезна кількість інформації для стопщиків. Міста, методи автостопного в них в’їзду і виїзду, поради, таке всяке.

По-четверте, я б не радив для першого стопа вибирати якісь далекі, важкодоступні, маловідомі місця. З Києва ідеальний варіант для першого автостопу – Одеса. Або Львів, але він далі.

Ну і останнє – позитивний настрій. Так, важко зберігати віру в людство і любов до людей коли ти п’яту годину стоїш під Білою Церквою і тебе ніхто не бере. Але якщо позитивного настрою немає – немає і сенсу автостопити.

Олександра Бондаренко

Поділитися:
Share on facebook
Facebook
Share on twitter
Twitter
Share on pinterest
Pinterest

Залишити відповідь

Логотипи студентських редакцій:

Соціальні мережі
Інші публікації

Діалог культур: про зустріч студентів факультету журналістики, реклами та видавничої справи з Послом Канади в Україні

Студенти факультету журналістики, реклами та видавничої справи відвідали лекцію Надзвичайного і Повноважного Посла Канади в Україні — Лариси Ґаладзи. Зустріч пройшла в онлайн-форматі на платформі Zoom. На зустрічі також були присутні студенти з інших факультетів ОНУ імені І. І. Мечникова. Модерував захід кандидат політичних наук, доцент Володимир Дубовик.

Один у полі (не) воїн: про майбутнє конструктивної журналістики в Україні

Професія журналіста як об’ємна складна геометрична фігура: має багато аспектів, сторін та кутів… Це усвідомлюють студенти факультету журналістики, реклами та видавничої справи, тому займають активну позицію, стежать за трендами сучасної журналістики і у навчальний, і у вільний від занять час. Саме тому 13 квітня за сприяння керівництва та викладачів факультету вони долучилися до лекції «Конструктивна журналістика: як перестати писати тільки погані новини?», організатором якої стала Комісія з журналістської етики. Ключовим спікером був Віктор Пічугін, заступник головного редактора медіагрупи «Накипіло», голова Громадського телебачення Харкова

Знайомство з факультетом журналістики, реклами та видавничої справи в онлайн-форматі

Є така весняна традиція на факультеті журналістики, реклами та видавничої справи – запрошувати на зустріч абітурієнтів. От і цього разу 27 березня 2021 року відбувся День відкритих дверей, щоправда, в онлайн-форматі на платформі Zoom. У зустрічі взяли участь декан факультету Олена Андріївна Іванова, заступник декана з навчальної роботи Інна Валеріївна Лакомська, старші викладачі Сергій Володимирович Азєєв та Аліна Олегівна Червінчук.

Факультет журналістики, реклами та видавничої справи Одеського національного університету імені І. І. Мечникова оголошує про проведення конкурсу студентських журналістських робіт на тему «Права людини в медіа: від розуміння до змін»

До участі у конкурсі запрошуються студенти І, ІІ, ІІІ та ІV курсів факультету журналістики, реклами та видавничої справи ОНУ імені І.І. Мечникова, які створюють власний