Одеський національний університет імені І. І. Мечникова

Через терни до Одеської Обсерваторії

Снимок экрана 2019-09-26 в 10.11.28

Кожна людина, що живе в Одесі, знає про Обсерваторію.  Майже всі чули про її
існування на словах, багато – можуть показати, де вона знаходиться, трохи менша
кількість людей навіть заходила на її територію, торкалася історичного телескопа.
Про останні відкриття в області астрономії, фінансові проблеми і наукові фантазії
розповів Шахруханов Осман Шахрухановіч – талановитий астроном і вірний охоронець

обсерваторії з далекого 1978 року.

Фінансові питання я не люблю обговорювати. Якщо хочете щось дізнатися –
запишіться на прийом до ректора, він відповість. Підійдете до секретаря, скажете, що ви на
прийом – та будь ласка! Головне – вести себе в рамках культури: обговорити з ним, що можна
говорити, що ні. Скрізь є свої підводні камені, те, про що не люблять говорити, те, про що не
говорять, і чиновницька система не любить, щоб ці питання висвітлювалися. Краще на цю
тему говорити з адміністрацією.

Я займаюся ефектами гравітаційної індукції – це управління і властивості простору,
швидкості світла. Я це роблю за свої гроші, на свої кошти, і тому що сама тема є дуже і дуже
серйозною. Це дуже сильно змінює уявлення людей.
Я спеціально приїхав в Одесу займатися обсерваторією, але це вже довга історія. Ну,
взагалі-то, як вам сказати… Мені треба було виїхати, щоб не підводити друзів, тому що я не
хотів займатися чиновницькою роботою. В тій системі займатися наукою було неможливо.
Радянський Союз був під різними космополітичними гаслами просто російським фашизмом.

Друзі вірили, що систему можна трансформувати, зробити демократичним
суспільством. Я не вірив, тому й поїхав. Поступив в університет, але тут виявилося ще гірше,
чесно кажучи. Я на третьому курсі зібрався забрати документи, пішов в деканат за ними –

побачив, що те, що мені цікаво, тут просто не вивчають. І тоді директор обсерваторії,
Володимир Цесевич, чоловік, який дуже багато зробив для неї, запропонував мені
лабораторію, чотирьох лаборантів – це для студента третього курсу була фантастика! Ну, я
так і застряг тут.

Я займався розробками систем керування телескопами, наша обсерваторія була
єдиною в Радянському Союзі, яка сама робила телескопи. А цього телескопу більше ста
тридцяти років. Ось, навіть табличка є! А це – механізм ведення телескопа! Передова
технологія 1870 року!
Коли був ще живий Цесевич, обсерваторія процвітала. Колектив був, багато людей,
співпрацювали. Зараз все по-іншому. Он там волейбольний майданчик, ми грали до
дванадцятої ночі після роботи! Збиралося дві три команди! Ми робили телескопи,
розробляли, йшли спостереження, відкривалися гірські станції наші. Але після його смерті
вийшло, що ця чиновницька система – вона і зжерла обсерваторію.
У нас на території зберігаються старі заготовки для телескопів, все, що від них
залишилося. Це був найбільший проект телескопа. Ось шайби, основна частина, дзеркало –
оптичне скло для телескопа, у кущах вилка. Все впирається в гроші. Може колись і зробимо,
якщо воно не встигне остаточно проржавіти.

Про відкриття, клани в науці і рішення проблем.

Ще в Радянському Союзі я вивів один закон і почав експерименти. Але в СРСР із-за
того, що це виходило за межі тих понять, тих людей, які тут працювали, взагалі науки,
заборонили. Після розпаду Союзу я вже своїми силами зібрався, провів ці експерименти і
показав, що я була все-таки прав. Після цього я став чи не для всієї науки ворогом, тому що я
практично змінив все, починаючи з Ейнштейна. Все, що було побудовано за сотню років, всі
теорії летять до чортів! Ви ж знаєте, вони будуються на тому, що швидкість світла є
абсолютною величиною. Я в лабораторії на експериментах показах, що швидкість світла
легко керована і така ж характеристика простору, як, наприклад, швидкість звуку для повітря.
Ми міняємо характеристики і властивості середовища простору, відповідно і швидкість світла
теж. Я можу в лабораторії збільшувати або зменшувати швидкість світла.
Так, це незвично, це ніде не вивчають. Те, що я роблю – це відкриття, але чомусь
університет і обсерваторія до цього поставилися досить вороже. Зараз я за домовленістю з
університетом працюю, як мале підприємство, але офіційно на пенсії. Університет злякався
чогось. Не розуміють, про що йдеться, а коли показують – виникають проблеми у людей.
В принципі, якщо би людство пішло не по тому шляху, не по дорозі створення теорій, а
реальної фізики, ті експерименти, які я проводжу зараз, напевно, були проведені десь у 1917
році. Фізика була до цього готова. Але тут лобіювання і які, схоже, фінансові вливання у ці
теорії досить серйозно відкинули людство у бік.

Це склалася свого роду релігійна організація, якій вірять – просто вірять. Не знають,
не розбираються – просто вірять. Дуже багато в науці людей, віруючих в науку – це дуже
погано. Не розбираються в науці», а «віруючих в науку». Вони не розбираються в суті
проблеми, а просто вірять у неї.
Наука — це систематизований досвід людства. Ми накопичуємо матеріал, складаємо,
з цього іноді виходять дуже цікаві висновки, ми їх перевіряємо – це і є наука. Розширили
досвід – за ним з’явилися нові перспективи. За рахунок цього ми і розвиваємося.
Надії зараз, звичайно, йдуть на покоління, яке бажає щось змінювати, розвивати
суспільство, тому що в нерозвиненому суспільстві наука служить комусь, а не людям.
Напевно, найголовніше зараз – з чиновників-феодалів зробити людей, які
координують роботу. Якщо у нас це вийде – ми будемо процвітаючою країною. Якщо
залишимося в тій же системі, що була у Радянському Союзі – «я начальник, ти дурень», то у
нас нічого толком і не буде. Це залежить від того, як буде організоване суспільство.
Я думаю, може тут у якійсь мірі потрібен і радикалізм. Так просто ті, які на цих місцях
«пасуться» – вони не підуть. З ними доведеться боротися, інакше вони свої позиції не здасть.
Їм потрібно показати, що вони в першу чергу потрібні суспільству, як координаційна система.
Система управління дійсно потрібна, але потрібна не система управління рабовласницького
ладу, а сучасного, який би допомагав розвиватися суспільству. А та система, яка у нас є, вона
гальмує розвиток. У нас в Україні є інтелектуальні ресурси, все є, але немає голови».
Нещодавно зняли недоторканність з депутатів, але я поки не знаю, поки це тільки на
папері. Подивимося, що буде. Якщо їм вдасться щось зробити, тоді я в них повірю. А поки не
знаю.

Про наукові фантазії і навчання в школах.
Основна проблема у фізиці — це те, що відмовилися від Бритви Оккама. У
тринадцятому столітті англійський чернець запропонував принцип: «З усіх пояснень явищ
правдиво те, що пояснює явище в повній мірі і є найбільш простим». Це був один із способів
оптимізації науки, але у двадцятому столітті від нього відмовилися, тому що лобіює
організаціям потрібно було піднести все більш складно.
На початку минулого століття фізика була… проблемною. Ейнштейн скористався цим
«затишшям», щоб організувати таку ось «релігійну структуру» в науці.Є стаття, автор Кремер,
називається «100 авторів проти Ейнштейна».  Вона була написана в 1931 році. Там різні
вчені і журналісти пишуть, з якими проблемами вони зіткнулися в пресі, коли намагалися
опублікувати критику робіт Ейнштейна.
 Звідки пішли наукові фантазії?  Ось ви читаєте міфи Стародавньої Греції, Арабські
ночі, Казки Шахерезади і для вас це дійсно казки.  Але для людей, які жили в той час, це не

були казки. Ті ж греки вірили, що в морях живуть гарпії і циклопи, всякі дива творяться, вони
вірили в це реально.  Вони це сприймали як цілком нормальні природні явища. А в наш час
такими казками вже не обдуриш, тому знайшли інший вихід – розвиток математики.
 Сенс в тому, що складно людині, далекій від тих чи інших областей, зрозуміти, де
правда, а де міф.  Ми дуже розвинена цивілізація і все, що зроблено цією цивілізацією в
одній голові просто не поміститься!  Людина повинна спеціалізуватися в якійсь одній області,
а решта природно він приймає в більшій частині у вигляді віри.  Це необхідність. І тут
доводиться довіритися авторитетом. А ось з кого створюють авторитети – це проблема
громадськості.  Досить часто ми створюємо авторитети з людей, далеких від науки і
переслідують корисливі цілі. Щоб цього не було, потрібно вчитися.
 Основна проблема сучасного навчання – там просто вчать на словах.  Одна справа,
коли людина знає про наукового досвіду і зовсім інша – коли він проводить досвід.  Це інше
знання. Цього не розуміють, тому розповідають про досліди, але не дають їх. Напевно,
справа ще в фінансових проблемах.  Хотілося б, щоб в сучасній школі з природничих наук
було більше дослідів, ніж розповідей про досліди, щоб вони самі експериментували.  Інакше
вони будуть знати про ці досліди все, але вони не будуть знати, як їх провести. У будь-якій
практиці, прикладної роботі є тонкощі, які людина просто освоює, а якщо цього досвіду
немає, то він про це не знає.  З великою кількістю практики навчання наукам було б набагато
легше і простіше. Тоді б, напевно, не складали б стільки різних фантастичних теорій. Вони не
користувалися б великою популярністю, на них не можна було б зробити великий бізнес. 
Тому що людей, які живуть фантазіями, тут же зупинили ті, хто мають прикладний досвід.
 Багато хто вважає, що наука – це сидіти і думати.  Абсолютно ні. Сидячи і думаючи, ви
нічого не придумаєте, ви можете тільки маніпулювати власним досвідом.  Розбивши свій
досвід, ви з нього складаєте якісь пазли, якісь фантазії. Це не наука.
Про астрологію, одеситів і волонтерство.

Я не вірю в астрологію, я людина науки. Приберіть з астрономії фізику – і ви
отримаєте астрологію. Реально зірки впливати на людей не можуть. Справа в тому, що
астрологія особливо розвинулася в середньовічній Європі. Багато відомі астрономи
займалися складанням гороскопів. Я не думаю, що вони вірили в ці гороскопи, які самі і
склали. Але за астрономію тоді ніхто не платив, а гороскопи царські двори оплачували дуже
добре. Тому вони і займалися цим.
Навіть із сучасного життя можу навести приклад. Є наша випускниця, яка закінчила
університет і на розпад Союзу зайнялася складанням гороскопів. Зараз живе на Мальті.
Щодо інтересу – зараз багато людей, зацікавлених в астрономії! Людям дуже цікаво!
Воно завжди було цікаво – і зараз, і раніше. Я пам’ятаю ще років двадцять тому у мене черга

стояла аж за воротами, охочих подивитися в телескоп. Вчора ось прийшли подивитися на
телескоп більше ста чоловік за один вечір. Сьогодні буде чоловік шістдесят.

В Одесі дуже грамотна і цікава публіка, тому я і залишився. Самі одесити. Ось місяці
три тому ми оновили фарбування телескопа. Тут все було за сто тридцять років закрашено
старою фарбою, з Радянському Союзі особливо красою не балувалися. Потрібна була
зачистка. І прийшов просто людина і попросився допомогти. Без допомоги городян
обсерваторії, напевно, і не існувало б. Вона підтримується більше звичайними людьми, ніж
чиновниками. Людями цікаво, і вони хочуть мати таке місце, де вони можуть зазирнути у
Всесвіт, зрозуміти, що там відбувається, зрозуміти природу. В цьому відношенні Одеса,
звичайно, місто інтелектуальний, дуже інтелектуальний. Напевно тому я і застряг в цьому
місці.
В нас приходять волонтери, які допомагають привести в порядок територію. Дуже
сильно допомогли нам навесні, влітку. Ми періодично проводимо суботники. Якщо хтось
збереться і вирішить допомогти – ми тільки раді, тому що територія досить велика, ми самі
не справляємося. Ось зараз не знаємо, що робити з купою хмизу там, біля входу, її треба
кудись прибрати, є пожежна небезпека…
Зазвичай хтось дає клич і люди збираються. Це ж все-таки має бути відпочинок для
людей, тому ми намагаємося це організувати так, щоб можна було людям і попрацювати, і
відпочити. Якщо хочете, можете самі зібрати свою групу. Скільки б не було людей – мало не
буде, територія велика, робота знайдеться.
З інших вчених я зараз я мало з ким спілкуюся, більше іноземці. Я зрозумів, що у нас в
принципі мало людей, які можуть розібратися в тому, що я роблю. Комусь просто цікаво
дивитися на зірки, обчислювати, розраховувати – це їх життя. Їх, напевно, в цьому не варто
дорікати. Але, з іншого боку, це люди, як виявилося дуже обмежені. Система у нас в науці
залишилася старою, радянською. Вона не сприяє розвитку науки. Якщо не змінити систему,
то науки у нас, напевно, і не буде.


Обсерваторія проводить конференції, видає підручники, журнали та календарі. Це не
зі своєї кишені, звичайно, там ідуть якісь фінансові вкладення, але я не особливо влажу в цю
сторону, це краще питати у директора. Свої дослідження я веду за свій рахунок.
У нас є «вільні дні» – я вивішую оголошення, збираються люди, ми дивимося. Це ті дні,
коли у мене немає великих груп. У нас проводяться популярні лекції для публіки, контингент
від школярів до академіків. Ми не робимо широку рекламу – люди знаходять нас самі. На
найближчі вихідні групи вже заповнені.
На початку тижня у мене були фізики, моя лекція викликала у них великий захват.
Розумієте, коли людині сімдесят, він досвідчений фізик, а в нього очі як у дитини засвічуються
ти розумієш – це того варто. Заради цього варто працювати.

Олександра Бондаренко

Поділитися:
Share on facebook
Facebook
Share on twitter
Twitter
Share on pinterest
Pinterest

Логотипи студентських редакцій:

Соціальні мережі
Інші публікації

Діалог культур: про зустріч студентів факультету журналістики, реклами та видавничої справи з Послом Канади в Україні

Студенти факультету журналістики, реклами та видавничої справи відвідали лекцію Надзвичайного і Повноважного Посла Канади в Україні — Лариси Ґаладзи. Зустріч пройшла в онлайн-форматі на платформі Zoom. На зустрічі також були присутні студенти з інших факультетів ОНУ імені І. І. Мечникова. Модерував захід кандидат політичних наук, доцент Володимир Дубовик.

Один у полі (не) воїн: про майбутнє конструктивної журналістики в Україні

Професія журналіста як об’ємна складна геометрична фігура: має багато аспектів, сторін та кутів… Це усвідомлюють студенти факультету журналістики, реклами та видавничої справи, тому займають активну позицію, стежать за трендами сучасної журналістики і у навчальний, і у вільний від занять час. Саме тому 13 квітня за сприяння керівництва та викладачів факультету вони долучилися до лекції «Конструктивна журналістика: як перестати писати тільки погані новини?», організатором якої стала Комісія з журналістської етики. Ключовим спікером був Віктор Пічугін, заступник головного редактора медіагрупи «Накипіло», голова Громадського телебачення Харкова

Знайомство з факультетом журналістики, реклами та видавничої справи в онлайн-форматі

Є така весняна традиція на факультеті журналістики, реклами та видавничої справи – запрошувати на зустріч абітурієнтів. От і цього разу 27 березня 2021 року відбувся День відкритих дверей, щоправда, в онлайн-форматі на платформі Zoom. У зустрічі взяли участь декан факультету Олена Андріївна Іванова, заступник декана з навчальної роботи Інна Валеріївна Лакомська, старші викладачі Сергій Володимирович Азєєв та Аліна Олегівна Червінчук.

Факультет журналістики, реклами та видавничої справи Одеського національного університету імені І. І. Мечникова оголошує про проведення конкурсу студентських журналістських робіт на тему «Права людини в медіа: від розуміння до змін»

До участі у конкурсі запрошуються студенти І, ІІ, ІІІ та ІV курсів факультету журналістики, реклами та видавничої справи ОНУ імені І.І. Мечникова, які створюють власний