Чому Євробачення-2019 — не просто невдалий відбір

Наприкінці лютого українське суспільство сколихнув гучний скандал — резонансний відбір на цьогорічне Євробачення сколихнув нерви всім: від фанатів конкурсі до політичних експертів, від діячів шоу-бізу до політиків. Цього року Україна не поїде на Євробачення — другий раз за весь час. Чому так сталося і про що це свідчить — я спробую розповісти у цьому матеріалі.

Що сталося?

Євробачення — міжнародний пісенний конкурс, який проводиться з 1956 року між членами Європейської мовної спілки, до якої входить і Україна. Кожна країна-учасник має три варіанти, як обрати свого представника — це може бути закритий відбір (національна телерадіокомпанія обирає співака), відкритий відбір (співака обирають телеглядачі та професійне журі у співвідношенні 50 на 50) та змішаний відбір (пісню обирають глядачі, а співака — телерадіокомпанія, чи навпаки). З 2009 року Україна користується відкритим національним відбором, а с 2016 року його проводять сумісно канал UA:Перший (входить до Національної суспільної телерадіокомпанії України),  та СТБ (входить до медіагрупи StarLightMedia, яка належить Віктору Пінчуку).

У відборі брали участь 16 виконавців, у фінал пройшли 6 конкурсантів: Freedom Jazz, Yuko, Maruv, Brunettes Shoot Blondes, KAZKA та Анна-Марія. Здавалося, все йшло як завжди — у Фейсбуці точилися дискусії між фанатами, хтось підкресленно відмовлявся від обговорення Євробачення, хтось скаржився, що ніхто з фіналістів не зможе гідно представити країну на конкурсі, а в Інстаграмі кожен агітував голосувати за свого улюбленця. Все відбувалося, як кожного року.

Але раптово обговорення почали стосуватися іншої теми — перед фіналом виявилося, що троє з шести учасників пов’язані з Росією.

Одна з фаворитів відбору, співачка Maruv, гастролювала в Росії після 2014 року. На першому півфіналі свої виступи в Росії вона прокоментувала так: «Кожен обирає по-своєму, як нести мир. Хтось бере зброю. Я обираю такий шлях». Напередодні відбору Maruv на своїй Instagram-сторінці повідомила про заплановані сольні концерти у квітні у Москві та Санкт-Петербурзі.

Скандальною виявилася біографія дуету сестер-близнючок Анни та Марії Опанасюк (Анна-Марія). Дівчата все життя прожили у Криму і отримали звання Заслужених артисток АР Крим, а їхні батьки — високопосадовці в кримському уряді. Зараз Лариса Опанасюк, їхня мати, працює віце-прем’єром в російському уряді Криму, а батько, Олександр Опанасюк, — суддя Верхнового суду Криму, який підпорядкований Росії. Про це повідомляє видання «Крим.Реалії» 7 лютого 2019 року.

Перед фіналом Євробаченням Анна і Марія з’явилися у програмі Романа Скрипіна «PRIME: Скрипін», де на пряме питання про приналежність Криму не відповіли, сказавши, що «Україна просто втратила Крим» і «Україна не веде війну з Росією, а конфлікт просто називається АТО».

Гурт Yukо також опинився в центрі скандалу — солістка Юлія Юріна народилася в Росії та все ще є громадянкою РФ, хоча і переїхала в Україну 7 років тому і має посвідку на проживання в Україні. Раніше Yuko гастролювали в Росії, але, за словами Юлії, вже рік група цього не робить.

Фінал, який відбувся 23 лютого, виявився гострим — судді (Джамала, Андрій Данилко, Євген Філатов) та ведучій Сергій Притула задавали питання, пов’язані з позицією виконавців щодо Криму та виступів у Росії і отримували неоднозначні відповіді, як від Maruv: «Не можна всю Росію судити по президенту. Адже в Росії чотири мільйона людей. Чи чотири мільярди» чи Анни-Марії: «Якби нас змусили обрати між конкурсом та батьками, ми б […] обрали батьків».

Але і судді, і глядачі зробили свій вибір: 5 балів з 6 від суддів та максимальні 6 від глядачів отримала Maruv. Здавалося, все: вибір зроблений, представник України в Тель-Авіві є. Як виявилося, не все так просто: переможець відбору повинен підписати контракт з НСТУ.

Вночі 25 лютого на офіційній сторінці Maruv на Фейсбуці з’явився допис, де співачка зазначила, що НСТУ чинить тиск на неї і виставляє несправедливі умови у контракті, наприклад, що за не узгоджений шпагат співачка повинна буде сплатити штраф у 2 мільйони гривень.

скриншот допису MARUV від 25 лютого, 03:28

А вже в 18:54 на цій же сторінці MARUV заявила, що вони з НСТУ не знайшли спільну мову, і вона відмовляється від участі в Євробаченні, так як не хоче ставати частиною «промо-лозунгів політиків».

cкриншот допису MARUV від 25 лютого, 18:54

Олександра Кольцова, член правління Суспільного мовлення у своєму дописі у Фейсбуці 28 лютого заявила, що контракт не був написаний спеціально для Maruv і відрізняється від стандартного контракту ЄВС лише 2 пунктами.

cкриншот допису Олександри Кольцової від 28 лютого, 15:17

Після цього НСТУ запропонували участь у конкурсі іншим фіналістам Freedom Jazz та KAZKA, які відмовилися. Про відмову також заявили Brunettes Shoot Blondes.

27 лютого НСТУ відмовилися від участі України у цьогорічному конкурсі.

Що ж не так?

Після всіх цих подій постає багато питань: чи може артист бути аполітичним? Чи може аполітичний артист представляти країну на міжнародному конкурсі? Треба обирати представника лише за піснею та вокальними даними або брати також до уваги його позицію щодо війни? Чому відбір став настільки політизованим? Чому виконавці, які мають відношення до агресора, взагалі отримали право брати участь у відборі? Чому протягом всього відбору не було однозначності від НСТУ?

Все ж таки, вже на 27 лютого будь-яке рішення НСТУ виглядало б провальним; знайти спільну мову з переможницею і відправити її в Ізраїль обурило б частину суспільства і змусило б хвилюватися за дії співачки під час самого конкурсі. Результати реального рішення — відмовитися в участі — виглядає як спроба закрити ситуацію і забути про неї.

Подив також викликає реакція Суспільного мовлення на слова Maruv: лише через чотири дні після звинувачень співачки вони розповідають про справжні умови контракту, нарешті надаючи якусь конкретику.

Чому НСТУ діє так дивно — скоріш за все, це питання досвіду: ще досі триває перехід «від державного до суспільного», і в нас, на жаль, немає багаторічного досвіду суспільних телерадіокомпаній, як в Європі, чи експертів, які на 100% знають, як треба робити. Навряд чи менеджери Суспільного передбачали такий скандальний відбір і спеціального підготували його.

Але найголовніше, що ми б могли винести з цьогорічного відбору — це найголовніше питання останніх п’яти років: як нам перемогли в цій війні? І мова тут не лише про реальну війну, яка триває на сході країни, а про небуквальну війну — культурну.

Вона ж проявляється не лише в тому, коли частина українських фанів вирішує тепер вболівати за Росію на Євробаченні чи коли українські артисти продовжують виступати в РФ. Це лише верхівка айсбергу, а якщо заглиблюватися — як багато з українців готові бойкотувати улюблених виконавців, які їдуть в Росію? Як багато готові відмовитися дивитися «Іронію долі» на Новий рік, якщо це вже багаторічна сімейна традиція? Як багато будуть продовжувати стежити на блогерами з Москви, бо вони створюють цікавий контент, аналогів якому немає?

Під час відбору я стежила за активністю у соцмережах одного мого знайомого. Він патріотично налаштований хлопець, який свідомо перейшов на українську мову. Він же публічно підтримував MARUV. Я поставила йому запитання: чому він так активно її підтримує, зважаючи на гастролі в Росії та його проукраїнську позицію? Він же ж відповів, що кожен з учасників насправді має зв’язок з Росією, а у MARUV йому подобається номер, і він вірить, що вона зможе зайняти найвище місце на конкурсі.

Чи треба прийняти статус-кво, коли більшість наших співаків має відношення до Росії заради естетичного задоволення? Кольцова говорить про «гру за прозорими правилами» — допустити до відбору співаків, поза залежності від географії їхніх гастролів, заради справедливості. Чи треба прийняти і це?

На жаль, занадто легковажно сподіватися, що в один момент можливо розірвати культурний зв’язок, який існував сотні років. Номінально це відбувається — коли забороняють фільми, не дозволяють в’їзд акторам чи співакам. Складніше стає, коли цей культурний зв’язок в першу чергу підпитується і економічним — українські співаки їдуть до Росії навряд чи тому, що підтримують агресію цієї держави. Вони працюють на той ринок, бо це, в першу чергу, гроші і популярність, які іноді їм простіше заробити там, ніж в Україні.

Ще складніше — коли цей зв’язок не здається таким страшним і глобальним окремій людині — коли ти слухаєш якогось російського виконавця чи дивишся російський фільм, бо тобі цікаво, бо ти хочеш бути в курсі, бо тобі він просто подобається. Хоча ти маєш максимально патріотичну позицію.

Здається, що це просто — національний відбір на Євробачення, який просто погано проведене, просто непрофесійний відбір, просто помилки організаторів. Але конфлікт, який виник, — глибокий і непростий. А на непрості питання, як відомо, неможливо знайти простих відповідей.

Залишається сподіватися, що і НСТУ, і український шоу-бізнес, і український глядач зможе перетворити цей негативний досвід Євробачення-2019 на корисні висновки.

Ольга Діденко


Поділитися:

Facebook
Twitter
LinkedIn
Telegram