Чорноморські в’язні

Три сотні племінних овець зависли між життям і смертю в порту міста Чорноморськ.

 

До Туреччини було відправлено «живий» вантаж у вигляді трьохсот романівських овець компанією «Украінскар». Після відмови замовника від аж ніяк не дешевого парнокопитного товару, вантаж, як цього вимагають правила, повинен був повернутися до точки відправлення, однак, не пройшов ветеринарної перевірки. Причини відмови турецького одержувача невідомі й досі, проте «найпопулярнішою» версією є та, в якій замовник просто не з’явився за прибулим зооветтоваром. Що стосується серйозної затримки в порту вже на території України: висувався вагомий аргумент щодо наслідків, які пов’язувалися із серйозними захворюваннями, можливо, привезеними з-за кордону, здатними надалі вилитися в масштабні епідемії.

Чотириногі прибули до порту Чорноморська 12 жовтня, обходилися без їжі й води (яких потребували з особливим підходом) близько двох тижнів, поки вирішувалося питання щодо їх утилізації. Спочатку було прийнято рішення відправити на умертвіння всі 300 особин без розглядів — як здорових, так і хворих, що спричинило критику й обуренням з боку початкових власників. Більшість із «засуджених» — вагітні самки.

Поки вирішувалося ділення тварин на здорових і хворих, вони вмирали голодною смертю, бо за два тижні їх жодного разу не годували. Деякі працівники «Украінскар», які прибули за поверненням, мали кілька спроб напоїти овець, однак, забезпечити всіх тварин водою у вузькій клітці виявилося нездійсненним завданням, тому втамувати спрагу вдалося лише одиницям. Тепер вже питання стояло про відділення живої худоби від мертвої, але, знову ж таки, все залишалося на рівні словесних розглядів. «Украінскар» все ніяк не міг домогтися повернення свого товару, а тварини продовжували вмирати, як від голоду, так і від трупних випарів. За словами жителів Чорноморська, порт наповнився нестерпним запахом.

Зоозахисникам і звичайним громадянам все-таки вдалося домогтися вивезення нещасних тварин 24 жовтня в ході акції проти жорстокого поводження з тваринами, до яких їх так і не підпустили. Вони вимагали негайного вирішення питання щодо вивезення присмертних овець, забарикадувавши в’їзд до міського порту. На той момент в клітці з живими тваринами перебувало 57 трупів їхніх побратимів, а нагодувати й напоїти виснажених людям дозволили тільки наступної доби. Проте в чорноморській мерії було проведено засідання на тему цього питання, в ході якого було прийнято рішення організувати зону карантину на території перебування парнокопитних.

Стійка частина від живого вантажу все-таки була доставлена в карантинну зону спеціалізованого комплексу Біляївського району 11 листопада, одразу після відділення живих від мертвих на утилізаційному підприємстві Тульчину. Стало відомо, що половина від загиблих тварин — ягнята, 17 овець виявилися покаліченими й тільки у двох, що вижили, були знайдені серйозні невірусні захворювання. Через місяць перебування в карантині врятовану частину отари відправлять до Києва на реабілітацію.

Комплекс гарантує відповідні умови для постраждалих, із наданням всіх можливих видів допомоги, заручившись підтримкою волонтерів. Однак навіть підвищений догляд і надання ветеринарної допомоги, як заявили самі ветеринари, не можуть гарантувати відновлення всіх тих, хто вижив, а лише, від сили, половині з них.

Можна сказати, що романівські вівці страждали недаремно, бо після цього випадку було видано указ «Про випадок недотримання правил транспортування тварин», який набув чинності 31 жовтня.

 

Олена Кондратевич

Поділитися:

Facebook
Twitter
LinkedIn
Telegram