Місце творчості у журналістиці. У пошуках відповіді…

Чи потрібен журналістові творчий хист? Ми не перші, хто намагається розібратися у цьому питанні, але звідусіль лунають протилежні думки. Сучасність диктує свої правила: журналістові потрібно швидко орієнтуватися в інформаційному просторі й оперативно готувати тексти. Водночас все більше роботодавців запрошують до свого колективу не просто кваліфікованих співробітників, а справді творчих особистостей…Спробуємо знайти точки перетину і з’ясувати, наскільки важливо для журналіста — бути творчим?

Обираючи майбутню професію, ми завжди замислюємося: чи підходить вона особисто нам чи ні. В нашій уяві одразу виникають певні критерії відбору: хтось хоче стати актором, але чітко розуміє, що йому не вистачає акторського хисту, хтось захоплюється космосом, але йому не дається фізика. За таких обставин людині потрібно знаходити компроміс. Та, якщо без деяких якостей можна обійтись, то є ті, без яких людина просто не зможе вільно рухатися в професійній діяльності. Журналістика вимагає великої кількості професійних навичок та особистісних якостей від людини, яка планує поринути у цю професію. Обізнаність, комунікабельність, оперативність — просто необхідні в повсякденній роботі медійника. Однак, яку ж позицію в журналістиці займає творчість?

Творчість у журналістиці (не)потрібна?

Журналістські канони інформаційних та аналітичних жанрів диктують достатньо стійкі правила висвітлення тих чи інших питань. Новини, репортажі, статті (насправді увесь спектр жанрів!) будуються за певними чіткими «правилами», і у випадку не дотримання цих вимог журналістом, повністю зруйнується структура всього матеріалу. Окрім цього, журналіст повинен неупереджено висвітлювати новини й передавати їх читачу/глядачу, не додаючи власних оціночних суджень щодо будь-яких питань. 

Зважаючи на це, здається, що місця для творчості просто не залишається. Однак це не так. Хоча журналісти висвітлюють величезну кількість тем, фокусують увагу на всьому, що відбувається у світі, навіть не вельми прискіплива людина може помітити, як часто дублюються теми. Фестивалі, що проходять щороку, кримінальні новини чи навіть звичайні життєві ситуації… Як же зробити так, аби аудиторії було цікаво читати/дивитися новини? Тут і виступає на перший план — творчість. Відзняти, розповісти/відобразити так, щоб не викликати ефекту дежавю, — головна мета медійника, який піклується про інтереси аудиторії.

«Журналістам потрібно мати дуже жвавий розум, аби знімати цікаві сюжети…Треба підмічати цікавинки. У 90-х роках, коли було сонячне затемнення, усі канали приїхали на пляж, знімали через спеціальне скло, а там одна парочка у цей момент цілувалася. Тільки один телеканал показав те, що для цих людей почуття важливіші, ніж будь-які сонячні затемнення й міжгалактичні процеси! Це, звичайно, приходить із досвідом, але треба розвиватися, працювати й далі навчатися», — поділилась Марія Попова, співробітниця «Медіа-інформ».

Журналістський матеріал — це, безперечно, результат творчої діяльності нарівні з написанням книг або зйомкою фільмів. Працівник медіа кожного дня створює щось нове не тільки завдяки механічному набору символів або запису на плівку, а через те, що він вкладає у текст і частину своїх інтелектуальних можливостей. Журналіст обмірковує та планує, в якому форматі подасть інформацію, як майбутній продукт буде виглядати і чи має це все взагалі сенс. А це значить, що аудиторія у добре структурованому журналістському матеріалі може побачити більше, ніж видається на перший погляд, — авторське осмислення навколишньої дійсності. 

«Очевидно, що творчий підхід журналіста в створенні матеріалів важливий! Оскільки журналістика — професія творча. Не дивлячись на те, що з цього приводу в сучасному журналістикознавстві і точаться суперечки. Однак навіть на законодавчому рівні зафіксовано, що журналістика — це творчість. І ця творчість проявляється, на мою думку, на кожному етапі створення журналістського тексту як медійного продукту: і на етапі вибору теми, над якою працюватиме журналіст, і на етапі збирання інформації, опрацювання тих чи інших джерел, і на етапі спілкування з експертами, фахівцями з теми, вибору тієї чи іншої композиційної структури для свого матеріалу тощо. Не забуваймо також про публіцистику — такий різновид журналістської творчості, який саме крізь призму авторського погляду висвітлює ті чи інші суспільно важливі питання», — прокоментувала Оксана Василівна Лаврик, доцент кафедри періодичної преси і медіаредагування.

Обов’язково журналісту бути творчим чи можна обійтись без цього?

Як і в будь-якій професії, навіть у літературній творчості журналістика має теоретичні технології створення того чи іншого продукту, яким може навчитися кожен охочий. Але хіба їх не буде достатньо для створення заміток і репортажів, а значить і професійної діяльності журналіста? Можливо, з технічної позиції — так. Однак через стрімке поширення нових технологій, зміну форматів, що можуть задовольнити запити аудиторії, змінилися і вимоги до журналістів. Деякі працівники інтернет-видань працюють за принципом «кількість переглядів», тобто отримують заробітну плату і взагалі вважаються професіоналами за критерієм: чим більше переглядів, тим кращий матеріал. «Механічні» однакові новини та репортажі з банальними заголовками в такому разі просто не матимуть потрібного попиту. За таких умов журналіст програє конкуренцію тим, хто зміг висвітлити подію з несподіваного ракурсу. До того ж наразі вже існують спеціальні комп’ютери, які при належній кількості інформації самостійно створюють новини й видають аудиторії. Головне, що відрізняє роботів від людини, — наявність творчого підходу. 

«Не слід забувати й про те, що журналіст це не просто вулична камера, яка фільмує все, що бачить, а й особистість, яка своєю працею може виконувати роль «4 влади», і має великий вплив на сучасний стан речей. Працівник ЗМІ постійно аналізує, знаходить причинно-наслідкові зв’язки та намагається передбачити майбутні події. Цей мислиннєвий процес, безумовно, потребує творчих навичок, вміння подивитися на все іншими очима: звичайного робітника, підприємця або навіть безпритульної тварини. Для суспільства особливо важлива наявність журналістів, які мають власні позиції щодо певних питань та проблем, а також можуть захистити позиції інших, зокрема і своєї аудиторії. Я знаю чимало молодих журналістів, діяльність яких жодним чином не вкладається у поняття «ремесло», бо це надзвичайно розумні, цікаві, активні люди, які щодня разом із іншими такими ж активістами є співтворцями національних духовних цінностей. Наприклад, Тетяна Терен — журналістка, виконавчий директор Українського ПЕН, авторка серії книжок інтерв’ю з українськими письменниками. Наталя Нагорна — журналістка, військова кореспондентка, авторка книги «Повернутися з війни», ініціаторка освітнього онлайн-курсу «Журналістика очима ТСН». Артем Чапай — журналіст, співавтор збірки репортажів «Війна на три букви». Ну скажіть, хіба могло все це народитися поза журналістською творчістю? Думаю, відповідь очевидна. Принаймні для мене. Бо все наше життя — то суцільна творчість», — додала Оксана Василівна.

Журналісту недостатньо просто механічно і монотонно виконувати поставленні задачі редактора, він повинен постійно шукати нові шляхи та підходи. Це дає можливість йому не тільки вигідно конкурувати на ринку праці, але й змінювати сучасність на краще. 

«Я вважаю, що журналістика — це творчість. Кожен відомий журналіст має своє бачення проблеми, свій власний стиль письма і свою аудиторію. Для того, щоб аудиторія була активною і давала зворотній зв’язок, у журналіста повинна бути родзинка, яка буде вирізняти його серед колег», — поділилась Іуліанія Степашко, студентка-журналістка 3 курсу.

Творчість для журналіста — це одна з потрібних якостей у його професійній діяльності. Без зацікавленості, активності і постійних пошуків чогось нового майбутні новинні матеріали приречені на однотипність, а аналітичні публікації не матимуть логічних, системних, об’ємних та «свіжих» поглядів на актуальні проблеми сучасності. 

Вікторія Грищенко, 

пресслужба факультету

Поділитися:

Facebook
Twitter
LinkedIn
Telegram