Епідемія COVID-19 змінила звичний перебіг подій. Винятком не стала й кіберспортивна дисципліна Dota 2. Що сталося з турнірами? Яких труднощів зазнали гравці та організації? Та чи пішли зміни на користь? Про це далі.
Цікаво було спостерігати за тим, як змагання з Dota 2 зробили певний колообіг: все почалося з онлайн-змагань, потім перейшло у велетенські турніри по всьому світу й ось, зараз, все повернулося в онлайн. Незважаючи на те, що не так давно у Китаї відбувся перший за довгий час LAN-турнір, організатори з інших країн не поспішають змінювати формат проведення матчів, який було встановлено на час карантину. Звичайно, у такого формату є свої переваги та недоліки. Мабуть, головна перевага полягає у тому, що гравці не контактують один з одним та глядачами, що знижує шанс захворювання. З іншого ж боку, навантаження на цих самих гравців стало більшим, оскільки на початку проведення турнірів у онлайн-форматі деякі команди могли паралельно брати участь у декількох змаганнях. Зараз (як мені відомо) ця проблема стає не такою актуальною, проте деякі незручності все ж таки залишаються, і головна з них – ping. Проблемою це є для інтернаціональних команд, гравці яких можуть одночасно грати з Америки, Європи, Китаю тощо. Зате не потрібно користуватись літаком або ж в сотий раз слухати про те, що комусь з кіберспортсменів знову не видають візу.
Попри все, команди та організації не залишаються без коштів, оскільки навіть у найдрібніших турнірів є свої призові фонди. Хоч і великих турнірів з призовими близько мільйона стало менше, проте дрібних турнірів стало більше, й сума призових навіть зараз знаходиться приблизно ж на тому самому рівні. І ця теза мала б право на життя, якби не одне велетенське «АЛЕ», ім’я йому – «The International». Навіть попри те, що 29 вересня призовий фонд щорічного турніру перевищив 40 мільйонів доларів (рекорд), Valve (розробники Dota 2) вирішили не проводити турнір цього року й перенесли його на невизначений термін. Серед спільноти гри ходить думка, що якби компанія дійсно хотіла провести турнір, то ані вірус, ані карантин не стали б перепоною. У свою чергу, Riot Games (головний супротивник Valve у моба-жанрі) провели свій Чемпіонат Світу (щоправда, без глядачів). На цьому моменті у всіх: починаючи від звичайних гравців й закінчуючи коментаторами, гравцями тощо, з’явилися питання щодо мотивації компанії. Сподіваємося, що TI 2020\2021 бути!
З іншого боку, з’явилася можливість спостерігати за улюбленими командами та грою майже увесь день. Важливі матчі транслюються та коментуються професійними студіями (Maincast, RuHub), проте є змога дивитися Tier 3 та Tier 2 командами, ігри яких коментуються окремими коментаторами на, наприклад, YouTube. Що стосується думки самих гравців, то здебільшого вони критикують Valve за те, що вони ніяк не допомагають регіонам, які обожнюють гру, проте не мають достатніх коштів для життя. Підсумувати це можна думкою гравця української організації Богдана «Iceberg» Василенка у своєму інтерв’ю для Maincast: «Зараз навіть закриваються американські команди. Хоча я думав, що у них достатньо коштів, щоб залишатися на плаву. Я не знаю, якщо чесно, що «Вальве» думає про це. Як ми бачимо, призовий фонд («The International») був 40 мільйонів. Я б, припустимо, на їх місці взяв 3 мільйони цього фонду і розділив їх на всі турніри. Цього було б достатньо на кожен регіон. При цьому навіть не потрібні й були б турніри по мільйону доларів… На людей (глядачів/гравців), які дихають Дотою, забивають». Наша редакція вирішила запитати й звичайного гравця-любителя Михайла під ніком «Dyadya Bogdan», який грає на досить великому рейтингу (6000-7000 ММР):
«Коронавірус впливає на всі сфери життя суспільства й самої людини. Як виявилося, осторонь не залишилися й відеоігри. Поки одна частина розквітає шляхом прямих трансляцій, інша частина страждає через нестачу реальних глядачів. Кіберспортивні змагання, як і кінотеатри та концерти не можуть продавати білети, внаслідок яких підвищується призовий фонд турнірів. Перенесення щорічного турніру став дуже серйозним ударом по цілісності всієї структури Доти як кіберспортивної дисципліни. Оскільки призовий фонд дрібних турнірів не підвищується коштом реклами/білетів, у гравців зменшується мотивація для досягнення більших результатів. По-перше, можливий виграш неймовірно малий. По-друге, немає можливості за свої перемоги та титули потрапити на головний турнір року, де ти зможеш не тільки отримати великі призові, а й показати чого ти вартий насправді. Розважальна сфера не помре повністю, звичайно, проте вже отримала серйозний удар на декілька років наперед», — пояснив гравець. «Коронавірус впливає на всі сфери життя суспільства й самої людини. Як виявилося, осторонь не залишилися й відеоігри. Поки одна частина розквітає шляхом прямих трансляцій, інша частина страждає через нестачу реальних глядачів. Кіберспортивні змагання, як і кінотеатри та концерти не можуть продавати білети, внаслідок яких підвищується призовий фонд турнірів. Перенесення щорічного турніру став дуже серйозним ударом по цілісності всієї структури Доти як кіберспортивної дисципліни. Оскільки призовий фонд дрібних турнірів не підвищується коштом реклами/білетів, у гравців зменшується мотивація для досягнення більших результатів. По-перше, можливий виграш неймовірно малий. По-друге, немає можливості за свої перемоги та титули потрапити на головний турнір року, де ти зможеш не тільки отримати великі призові, а й показати чого ти вартий насправді. Розважальна сфера не помре повністю, звичайно, проте вже отримала серйозний удар на декілька років наперед», — пояснив гравець. «Коронавірус впливає на всі сфери життя суспільства й самої людини. Як виявилося, осторонь не залишилися й відеоігри. Поки одна частина розквітає шляхом прямих трансляцій, інша частина страждає через нестачу реальних глядачів. Кіберспортивні змагання, як і кінотеатри та концерти не можуть продавати білети, внаслідок яких підвищується призовий фонд турнірів. Перенесення щорічного турніру став дуже серйозним ударом по цілісності всієї структури Доти як кіберспортивної дисципліни. Оскільки призовий фонд дрібних турнірів не підвищується коштом реклами/білетів, у гравців зменшується мотивація для досягнення більших результатів. По-перше, можливий виграш неймовірно малий. По-друге, немає можливості за свої перемоги та титули потрапити на головний турнір року, де ти зможеш не тільки отримати великі призові, а й показати чого ти вартий насправді. Розважальна сфера не помре повністю, звичайно, проте вже отримала серйозний удар на декілька років наперед», — пояснив гравець.
З позиціями вище не можна не погодитися, проте чого ж нам всім не вистачає? Я вважаю, що емоцій на турнірах. Глядачі могли наживо побачити улюблених гравців, їх обличчя, переживання, бойовий настрій при перемозі та сум, якщо вони програли. На карантинних турнірах команди виявляють сильніших у певних регіонах, коли TI давав змогу виявити найсильніших у світі. Важко сказати, коли все повернеться на свої місця. Бажаємо всім, щоб карантин мінімально впливав на ваше життя, та залишатися всім з нами на одному кіберспортивному подиху!
Денис Бонк