Керівник студії Disney Боб Ігер повідомив про свій намір перезняти усіма улюблені картини «Один вдома», «Ніч в музеї», «Оптом дешевше» та інші. Запуск нового стрімінгового сервісу Disney+, на якому і будуть транслюватися ремейки, запланований на листопад 2019 року. Велика кількість подібних заяв примушує запідозрити компанію у маніпуляції на ностальгії глядачів.
Останнім часом багато критиків та звичайних глядачів стали називати Disney богом ремейків, завдяки величезній кількості перезапусків і лайв-екшн адаптацій власних мультиплікаційних шедеврів. Студія стала все частіше звертатися до своїх старих робіт аби, як стверджує Боб Ігер, переосмислити та оновити улюблені історії дитинства для нового покоління. Не так давно в прокаті вийшов вже сьомий лайв-екшн-ремейк мультиплікаційної класики. Ним став усіма улюблений шедевр на всі часи «Король лев», який зібрав цілу купу негативних та неоднозначних відгуків та низький рейтинг на «Rotten Tomatoes». Головними недоліками нової, якщо можна так сказати, картини є повна відсутність переосмислення історії, а також гіперреалістичність тварин у кадрі, завдяки якій губилася емоційність усіх сцен фільму.
Більша частина ремейків, якими займається зараз Disney, є покадровою перезйомкою відомих нам з дитинства історій, що примушує критиків та звичайних глядачів задуматися про щирість у намірах студії. Наразі найуспішнішим лайв-екшн перезапуском є «Книга джунглів» режисера Джона Фавро. Також винятком з правил покадрової перезйомки став «Дамбо» Тіма Бертона, «Аладдін» Гайя Річі та «Малефісента» Роберта Стромберга. Але чия це заслуга? Наполегливість та професіоналізм режисерів чи справжній намір студії переосмислити історію?
Мультиплікація – це величезне поле для творчості та польоту фантазії, тому покадрово перезняти всі ці намальовані перебільшені емоції та неймовірні хореографічні номера, які в реальному житті фізично ніхто не зміг би повторити, надзвичайно важко, якщо взагалі можливо. А Disney, в свою чергу, вирішили це зробити, саме тому лайв-екшн адаптації, які були перезняті покадрово, мали таку велику критику. Наприклад, такою картиною була «Красуня та чудовисько» режисера Білла Кондона. Беручись за такий проект, потрібно розуміти, що не все, що є у мультфільмі, можна адаптувати під фільм із живими акторами. І такі картини, як «Красуня та чудовисько» та «Король лев», переконують у цьому.
Нема сенсу сперечатись, що існують мільйони прикладів шедеврів, які були перезапусками інших фільмів. Наприклад, у 1974 році вийшла картина, яка зібрала шість премій «Оскар» та яка була включена Американським інститутом кіно в список 100 кращих фільмів усіх часів. Це був «Хрещений батько» режисера Френсіса Форд Коппола. У 1976 році, вже другий за рахунком, ремейк «Народження зірки» режисера Френка Пірсона, отримав п’ять «Золотих глобусів» та чотири номінації на премію «Оскар», а у 2018 році вже третій ремейк цього фільму під режисурою Бредлі Купера отримав дев’ять номінацій на премію «Оскар» та одну перемогу за кращу пісню до фільму.
Подібних прикладів дуже багато, але у всіх цих картин є одна спільна річ – до кожного фільму режисер ставився із своїм власним особливим підходом, із любов’ю та бажанням зробити щось унікальне та особливе, переосмисливши вже знайому історію. Усі ці зміни були пов’язані із особливостями нового часу, грою нових акторів, переосмисленням ідеї твору, а також із унікальним поглядом режисера. Нам же, звичайним глядачам, залишається лише сподіватись, що великі студії зможуть зупинитися у гонитві за можливістю швидкої та простої наживи, перестануть маніпулювати нашою ностальгією та почнуть нарешті працювати заради мистецтва.
Анастасія Кочурка