Фемінітиви в законі

Що таке фемінітиви, чому вони набувають все більшого поширення в щоденній мовній практиці та чи потрібні вони взагалі?

Фемінітиви — це нові форми слів на позначення осіб жіночого роду, найчастіше у професійній діяльності. В травні 2019 року було затверджено оновлене викладення українського правопису, де прописано механізм утворення іменників жіночого роду. Тобто, якщо раніше фемінітиви використовували лише в розмовному або художньому мовленні, де переважно позначалися як зневажливі (математичка, докторка), то зараз вони офіційно можуть вживатися в усіх сферах мовлення.

Проблема прийняття фемінітивів постала не тільки Україні, а й у багатьох слов’яномовних країнах. Наприклад, деякі українці впевнені, що у польській мові фемінітиви є нейтральними й вживаються всюди. Насправді ж, як і в українській мові, чоловічі форми слів, застосовані до жінок, найчастіше сприймаються як більш престижні. Але, у порівнянні з українською, у таких мовах, як словацька, чеська та польська утворення фемінітивів є настільки розповсюдженими, що більшість із них стали нормою. У будь-якому разі, це не нова тема, а дискусія, пов’язана з використанням жіночих закінчень, яка ведеться вже досить довго, щоб нарешті розставити всі крапки над «і».

«Навіщо говорити “вчителька”, “філологиня”, “режисерка”, якщо “вчитель”, “філолог”, “режисер” звучать солідніше й не мають такого зневажливого значення?»

Зміни в суспільстві неодмінно відображаються в його мові. На думку мовознавиці та перекладачки й, разом з тим, головної редакторки освітньо- виховних програм Національної радіокомпанії України Аліни Акуленко, суфікси й справді можуть мати зневажливе значення, але воно не закріплене в них від походження. Люди самі надають подібних відтінків суфіксам. Якщо мовець вважає, що форма «вчителька» — зневажлива, то це його сприйняття значення цього суфіксу. Але, якщо іншої думки дотримуватимуться більше людей і її просуватимуть засоби масової інформації, то люди звикнуть до цього.

«Мені не подобаються суфікси! Я не хочу бути вчителькою, а хочу бути вчителем!»

У новому правописі використання фемінітивів не є обов’язковим, це рекомендовані форми для вжитку. У жінок є право обрати ті слова, які вони вважають потрібними для себе. Фемінітиви ні в якому разі не використовуються для того, щоб змусити жінок відчувати себе ніяково або дискомфортно. Але чому ліпше бути «вчителем» або «юристом», а не «вчителькою» чи «юристкою»?

Однією з причин такого ставлення є явище патріархальної мови. Це форма культурного й соціального устрою, за якої чоловіче, або маскулинне, визнається універсальним, загальним і бажаним для всіх, а жіноче, або фемінне, описується як специфічне, дефектне й зневажається. Завдяки цьому може скластися помилкове враження, що в нашому суспільстві бути чоловіком дуже похвально, а бути жінкою якось соромно.

«Фемінітиви спотворюють нашу мову!»

Безперечно, використання фемінітивів може бути незвичним та «різати слух», але все це — справа часу. Чим частіше ви будете зустрічати їх у мові, під час перегляду новин, на телебаченні, тим менше ви звертатимете на них увагу.

Слід зазначити, що фемінітиви в українській мові з’явилися ще в дописемні часи, одночасно з іменниковими суфіксами на позначення чоловічого роду. Наприклад, один із найдавніших фемінітивів зафіксований у писемних пам’ятках: «княгиня». Однак, слід пам’ятати, що, через дискриміноване становище в суспільстві, жінки довго не мали доступу до освіти, високооплачуваної роботи, або ж узагалі до професійної діяльності. У зв’язку з цим, у мові не відображалися деякі назви професій у жіночому роді.

Через те, що жінки довгий час були непомітними у публічному просторі, а отже, й у мові, з’явився такий феномен, як «ефект Матильди» — систематичне заперечування вкладу жінок у науку, применшення значущості їхньої роботи та приписування праць жінок колегам чоловічої статі. Цей ефект був вперше описаний суфражисткою й аболіціоністкою Матильдою Джослін Гедж в її есеї «Жінка як винахідниця».

Часто в Інтернеті можна зустріти такий вислів: «фемінітиви, це спосіб одягнути спідницю там, де повинна бути просто професійність…». Звісно, професійність не залежить від статі людини, але, завдяки фемінітивам, діяльність жінок у різних професіях буде помітною, а отже, це можливість позбутися стереотипів, пов’язаних із «непридатністю» жінок до певної професійної діяльності. Таким чином, їх невикористання наблизить хоча б до часткового викорінення цієї проблеми.

«Навіщо нам використовувати фемінітиви, якщо ми прагнемо до рівності між чоловіками та жінками, а це нововведення лише підкреслює наявність проблеми між статями?»

Такої самої думки дотримується прессекретарка президента України Володимира Зеленського Юлія Мендель. Про це вона повідомила в інтерв’ю телеведучій Наталії Влащенко на її YouTube-каналі. Юлія Володимирівна висловила своє негативне ставлення до використання фемінітивів в українській мові, при цьому згадавши такі слова, як «членкиня», «послиня», «прем’єрка». На її погляд, фемінітиви підкреслюють наявність проблеми між статями та погано впливають на права жінок. Вона наголосила на тому, що зараз, коли світ фактично досліджує, як зрівняти права між статтями, ми приймаємо закон, який безпосередньо впливає на права жінок, увівши фемінітиви у мову.

По-перше, слід значити, що, окрім суфіксів, є ще багато способів утворення фемінітивів. Так, наприклад, слова «прем’єрка» чи «послиня», над якими так люблять кепкувати, можна замінити на «пані посол» або «пані прем’єр».

По-друге, фемінітиви — не просто слова для називання жінки. Якщо мова виражає нерівності між чоловіками та жінками, применшуючи досягнення жінки, вже через такий стан справ можна зробити висновок про наявність дискримінації в нашому суспільстві.

По-третє, фемінітиви не є комплексним вирішенням питань трудової дискримінації або сексизму, але вони допомагають жінкам знайти своє місце, допомагають зруйнувати стереотипи щодо різних видів робіт.

Використання фемінітивів допомагає визнати жінок як окрему соціальну групу на ринкові праці. Крім фемінітивів, для досягнення цієї мети можна відмовитися від сексуалізації в зображені, стереотипних інтерв’ю й тем для журналістських матеріалів, орієнтованих на жінок. Також можна почати залучати експерток до «нетипових» тем на кшталт бізнесу, спорту чи важкої промисловості.

Янак Христина, 2 курс, «SENSE»

Фото з відкритих джерел

Поділитися:

Facebook
Twitter
LinkedIn
Telegram