У цьому інтерв’ю ми поговоримо з Григорієм Гущиним про перспективи сучасної молоді, роль імпровізації на його власному шляху гумориста та трішки про життя актора. Григорій – відомий одеський актор та автор скетч-шоу «Країна У», учасник гумористичної команди КВК та Ліги Сміху «Одесские мансы».
Ми випадково зустрілися з Григорієм на першому українському фестивалі імпровізації на курорті Грибівка, де нам і вдалося з ним поговорити. Перед початком інтерв’ю він каже, що через дуже високу повагу до нас буде звертатися на Ви.
– Вітаю Вас. Велике спасибі, що ви вирішили взяти інтерв’ю саме в мене на цьому фестивалі, спасибі, що вам цікава моя персона.
– Дякуємо Вам, що ви змогли виокремити для нас час. Можете описати чим став для вас перший фестиваль імпровізації?
– Фестиваль став для мене підтвердженням того, що творча молодь України жива і хоче створювати прикольний та якісний контент незалежно від того гумористичний він, чи будь-який інший. Для мене стало зрозуміло, що в Україні є молодь, яка творчо налаштована на прогресивне продовження свого буття.
– Як вам формат імпровізації?
– Скажу чесно, цей формат до мене не дуже близький. Я не практикую імпровізацію, тому що мій мозок вже настільки загострений до гумористичного напряму, що я імпровізую в принципі завжди. Те, що люди зробили на цьому акцент і роблять ImprovShow – це класно. Це заряджає мозок, заряджає простоту спілкування і якоїсь життєдіяльності, бо все наше життя – імпровізація. Візьміть хоч складання екзамену, чи поїздку автобусом. Тому, чим більше ти будеш підготовлений, тим краще. На мою думку, найкраща імпровізація – підготовлена імпровізація, до неї все ж треба бути готовим, щоб хлопці тут не розповідали. Ще треба бути начитаним, ерудованим і сміливим, тоді імпровізація буде виходити без жодних складнощів.
– Ви пам’ятаєте свій перший виступ?
– Так, звісно, я вам одразу скажу, це було в Одесі, дім творчості «Мар’яна», не пам’ятаю вже на якій вулиці. Я в дев’ятому класі, на мені гріндерси з білими шнурками, я весь такий із зеленим волоссям. На все життя запам’ятав, що в нас був другий конкурс «музичне домашнє завдання» і в нас вимкнувся звук, нічого не працювало, окрім ноутбука. Ми сіли на сцену, кажемо: «Підтримайте нас», там людей 30, мабуть, було, ми заспівали пісню акапельно, хтось на гітарі став підігрувати, хтось плескав у долоні. В кінці хтось встав і сказав щось типу: «77-ма школа була не дуже смішна, але за наполегливість вони проходять далі». Цей момент був для мене провалом, але з часом я зрозумів, що все одно на це, бо кожна невдача дає нові сили та мотивацію для подальшого руху. Виходить, що мій перший виступ у гумористичному жанрі був імпровізацією. Не все що ми вважаємо провалом є провалом у нашому житті.
– Що обов’язково входить до рутини гумориста, який постійно прокачує свій скілл?
– Ох, гарне питання. Питання настільки багатогранне, що доведеться відповісти коротко. В будь-якій життєвій ситуації, з якою зіткнувся гуморист, він спочатку у своєму мозку вигадує жарт, а потім відповідає на питання. Наприклад, коли складаєш іспит водія, вам ставлять питання, до тебе спочатку приходить жарт, а потім ти розумієш, що треба відповісти серйозно. Це просто такий спосіб життя, це дозволяє легше жити. Як мені здається, жити стає все складніше, з’являється багато різних шляхів, особливо для молоді, де вона може «сховатися», наслідувати комусь, ніж бути тією творчою особистістю, якою вона є. Кожна людина – це унікальне створіння на цій землі, це так само, як всі зебри відрізняються одна від одної, але вони всі – зебри, так і ми всі – люди. Чим старше я, тим більше розумію, що все складніше проявити свою індивідуальність, а ось такі фестивалі, спілкування з іншими людьми дає стимул бути унікальним. Дає імпульс, який змушує жити, тому що рутинне життя гумориста дуже специфічне та не смішне, хочеться відпочити від усього цього.
– Якраз про альтернативні заняття наше останнє питання. Крім гумору, ви, напевно, висловлюєтеся творчо ще в чомусь?
– Виражаюсь окрім гумору ще в чомусь, але, так би мовити, в home-стилі. Я стараюсь виражатися в пізнанні самого себе. Мені здається, що найголовніше в житті людини – зрозуміти хто ти є, а потім вже представляти себе світу, тому намагаюсь робити все що можна. Я діджею, граю на музичних інструментах, пишу вірші. Я штукатурю, навіть ставлю мармурові каміни якщо що, і так до виробництва головних уборів. За освітою я менеджер інформаційної діяльності, це PR, ЗМІ, зв’язки із громадськістю. В психології є людина-техніка, людина-природа, людина-людина, – ось я остання. Я вважаю, що тільки люди тобі скажуть, правильно ти йдеш, чи ні, якщо ти щось робиш і на це немає ніякого відгука в соціумі, тоді це не буде приносити ніякого задоволення. Тому я стараюсь займатись всім, окрім гумору, розвивати нові скіли, бо чим далі ми йдемо цим життям, тим стає все складніше і хочеться бути дійсно майстром у своїй справі, а здається, справ дуже багато і не тільки гумор може приносити задоволення. Все, що ти забажаєш, все буде, якщо ти будеш занурюватися у це повністю. Я зрозумів, що гумор – це лише складова мого життя, яку ще можна розвивати. Імпровізація – один із прикладів, що гумор може бути не тільки заготовленим, а ще й тут і зараз, як кажуть хлопці з Improv. Чим більше буде таких фестів, зльотів молоді, тим більше ми будемо пізнавати себе та рости як люди.
– Спасибі за інтерв’ю.
– І вам дякую.
Створено в співавторстві з Іриною Кім
Гілка Артур, 2 курс
“Salt”