Одеський національний університет імені І. І. Мечникова

Я відправляюсь до Нью-Йорку. Стережися мене. Блай

Сьогодні журналістка, яка пише на злободенні соціально-політичні теми, нікого не здивує — сексизм у галузі журналістики все більше вичерпує себе. Страшно уявити, що колись все було зовсім інакше. Страшно уявити, що ще якихось сто п’ятдесят років тому досягти успіху жінкам було майже неможливо. Страшно уявити, що якщо й комусь це вдавалось, то тематика матеріалів була суворо обмежена суто «жіночими» справами – домашнє господарство, садівництво, мода, світське життя. Журналістика ще тільки чекала на спалахи нових зірок на нічному небі.

Такою зіркою є Неллі Блай — вона засяяла несподівано для світового суспільства і світить дотепер. За її плечима — багато неперевершенно виконаних журналістських завдань та здійснених викриттів.
Про складне та несправедливе життя жінок у тогодішньому суспільстві Елізабет Кокран (Неллі Блай є псевдонімом) знала не з чуток. Після смерті батька стабільне життя родини було вщент зруйновано — на зміну йому прийшов скрутний матеріальний стан та новий брак Мері-Джейн – матері Елізабет — з чоловіком, схильним до алкоголізму та домашнього насильства. Через соціальний статус Мері-Джейн так і не змогла влаштуватися на гідну роботу, а Елізабет — отримати освіту. Невідомо, наскільки трагічною була б доля дівчини, якби не один випадок, який змінив її життя цілком і повністю.


У 1882 році, прочитавши в «The Pittsburgh Dispatch» серію матеріалів «Для чого потрібні жінки», в якій жінки зображалися як слабкі та нерозумні істоти, абсолютно непридатні до «справжньої» праці, обурена Кокран написала лист до редакції видання. Редактор газети був настільки вражений пристрастю читачки, що після ще кількох статей він запропонував їй роботу. Свою кар’єру Блай почала з матеріалів на тему класової нерівності та різниці можливостей для чоловіків і жінок. Опісля репортерка на самоті вирушила до Мексики, надсилаючи розповіді про місцеві звичаї та їжу, та водночас про бідність, корупцію, утиски. Повернулася жінка в США не тоді, коли зібрала всі матеріали — її було вислано з країни. Статті з цієї поїздки потім були опубліковані окремою збіркою під назвою «Шість місяців у Мексиці».
Незважаючи на всі зусилля журналістки, видання все більше наполягало на «суто жіночих» темах для її матеріалів, тому Блай прийняла рішення залишити редакцію. У листі до автора статей «Для чого потрібні жінки» вона напише: «Шановний Уілсон, я відправляюсь до Нью-Йорку. Стережися мене. Блай». І зовсім не дарма — з отриманням роботи у «New York World» у жінки почнеться нова захоплююча глава в житті.
Перше велике завдання від газети зробило журналістку відомою та остаточно закріпило її ім’я в історії фемінізму та суфражизму. Блай мала потрапити до лікарні для душевнохворих жінок на острові Блекуелл та провести там десять днів, вдаючись божевільною. У своїх нарисах репортерка повністю розвінчала міф про гуманні методи лікування пацієнток і сприятливі умови утримання, якими заклад і був відомий та унікальний. «Що, крім тортури, зробить людину божевільною швидше, ніж це лікування?» — таке питання поставила Блай у своїй книзі «Десять днів в божевільні» і після нього розповіла про хибні діагнози, помиї замість їжі, знущання медсестер, відсутність рушників, гребінців, теплого одягу і білизни у більшій кількості, ніж дві одиниці на сто жінок. Старання журналістки не залишилися непоміченими — вже за місяць майже всі порушення були виправлені.
Її другим сенсаційним репортажем стала кругосвітня подорож з метою побиття рекорду Філеаса Фогга, героя роману Жюля Верна «Навколо світу за 80 днів». Блай планувала обігнути Земну кулю за 75 днів, нотуючи та відсилаючи звіти до редакції з описом побуту та звичаїв місцевого населення. Ідея репортерки співпала з думкою редактора, але послати у подібне відрядження хотіли чоловіка, тому що жінці знадобився б «захисник <…> і занадто багато багажу». Проте Блай обурено заявила, що у такому випадку вона поїде у той же день, але вже від іншого видання, і неодмінно обжене суперника.
Подорожуючи, особливу увагу журналістка зосередила на соціальному становищі жінки у різних країнах. Незважаючи на численні затримки через негоду, їй вдалося вкластися в 72 дні замість 75.
Повернувшись до Америки, Блай продовжила писати на злободенні гостросоціальні теми. Тим не менш, репортерка більше не могла вести таємні розслідування, оскільки майже весь світ знав її в обличчя.
У 1895 році вона на деякий час відклала журналістику, вийшовши заміж за бізнесмена та згодом після його смерті очоливши підприємство. Бізнес виявився збитковим, і з початком Першої Світової війни Блай пішла воєнною кореспонденткою на Східний фронт, ставши першою жінкою, яка висвітлює події у гарячих точках.
Проте прогресуюча пневмонія змусила репортерку знову залишити справу. Через кілька років усі газети США опублікували чотири слова: «Померла найкраща репортерка Америки».
Неллі Блай на своєму прикладі довела, наскільки жінки є недооціненими і наскільки даремно. Знайшовши в собі сили та мужність, малоосвічена бідна Елізабет Кокран завдяки своїй наполегливості стала відомою хороброю авантюристкою Неллі Блай. І, що найголовніше — надихнула жіноцтво.

Ковальова Олександра