З нагоди святкування Дня української писемності та мови на факультеті журналістики вперше в онлайн-форматі було проведено урочистий захід «Шануймо слово українське», під час якого студенти змагалися у мовній вікторині, декламували вірші та мали змогу відволіктися від навчальних буднів і весело провести час.
Мовити, казати, лепетати, жебоніти і ще дев’яносто шість синонімів до слова розмовляти, що свідчать про багатство та розмаїття нашої мови. Щоб нагадати, чого варте українське слово, щорічно 9 листопада відзначається День української мови та писемності.
Це свято було встановлено указом Президента України Леоніда Кучми в 1997 році на честь преподобного Нестора Літописця – першого українського історика, видатного письменника та мислителя, ченця Києво-Печерської лаври, послідовника творців слов’янської писемності Кирила і Мефодія. Також з 2000 року в цей день у прямому ефірі «Українського радіо» транслюють «Диктант національної єдності». Цього року диктант пролунав удвадцяте.
Сучасна прогресивна молодь, більшість якої складає студентство, мають свою позицію та усвідомлення необхідності поширення ідеї розвитку та популяризації української мови. Тому 10 листопада, студенти другого курсу факультету журналістики взяли участь у мовній вікторині «Шануймо слово українське», яку організувала та провела кандидат філологічних наук, доцент кафедри журналістики, реклами та медіакомунікацій Лакомська Інна Валеріївна.
«Журналісти як майстри слова мають бути одними з найголовніших поціновувачів української мови, а тому популяризувати й дбати про її розвиток у суспільстві. Основу вашої професійної компетентності, крім уміння передавати об’єктивну і правдиву інформацію, становить культура та чистота мовлення, а також навички грамотно викладати думки. Тому сьогодні ми вшануємо українську мову та ще раз переконаємося у її красі та різнобарв’ї», – цими словами почала захід Інна Валеріївна. Попри такий незвичний формат всі студенти активно намагалися брати участь навіть через екрани своїх девайсів. Також івент став чудовою нагодою вдягнути один із найпрекрасніших елементів української культури, а саме вишиванку.
Під час заходу майбутні журналісти згадали історію свята та його основні традиції. Вкотре всі ми впевнились у надзвичайній красі нашої мови, послухавши вірш Івана Багряного «Мово рідна!», який виконав студент Олександр Бончев. Протягом вікторини студенти згадували прислів’я і приказки, відповідали на питання стосовно правопису, добирали антоніми та синоніми до слів, а також читали авторські вірші, що дало можливість ще раз переконатися у багатстві нашої мови.
Крім того, учасники заходу згадали й про мовні проблеми, які існують у нашому суспільстві. Одним з таких було питання відчуження людей від рідної мови. Червоною ниткою крізь весь захід проходила ідея: «треба любити і шанувати свою рідну мову, при цьому не утискаючи інші». Не уникнули й актуальної проблеми суржикізації. Кожен зі студентів зміг зробити висновок та зрозуміти, що коли слова з чужої мови вживаються бездумно, безсистемно, коли перекручується їхній зміст і спотворюється звукове оформлення, це призводить до засмічення мови. І хоч людину, яка розмовляє на діалектах, не можна назвати неввічливою, «слід прагнути вивчати саме правильну, унормовану літературну мову», адже це важливо не тільки в журналістиці, але й у будь-якій іншій професійній діяльності. Цю проблему яскраво висвітлила студентка Аліса Слонкіна, прочитавши гумореску «Закультурена».
Захід завершився на позитивній ноті – переможцями вікторини оголошено всіх учасників.
Українська мова має мільйони своїх шанувальників — героїв, письменників і просто читачів та слухачів. Створення моди на українську мову, культуру, мистецтво, збільшення тиражів україномовних видань, художньої літератури і документалістики, а також збільшення україномовного контенту на телебаченні та у радіоефірі – це одні з аспектів розвитку мови і це те, чого катастрофічно не вистачає в українському інформаційному просторі.
Від рівня розвитку національної мови, її державного престижу, становища в суспільстві залежить і престиж самої держави. Мова – не тільки засіб порозуміння між людьми, у мові нація закодовує всю свою історію, багатовіковий досвід, здобутки культури, духовну самобутність. Її справедливо вважають найважливішим чинником національного самовизначення й самоутвердження народу.
Христина Янак,
пресслужба факультету