Прогрес — це результат, який досягається шляхом постійного розвитку і планомірною роботою в окремо взятому напрямку. Якщо ви візьмете футбол як окрему річ, то побачите, що він, як і інші речі в цьому світі, постійно трансформується. Це видно скрізь: в бачені гри, фінансовому значенні, створенні нових турнірів або розповсюдженні гри по всьому світу. І доказом цього прогресу є саме існування футболу як такого. Бо речі, які перестають йти в ногу з часом, згодом відходять у минуле і поступаються місцем чомусь новому.
Таким чином футбольний світ творить себе сам. Але як і всюди, в кожній справі є окремий відсоток тих, хто є лідером в даний момент. Так само і в футболі в різні часові відрізки переважає певна складова: тактика, стратегія розвитку або талановиті гравці. Одне замінює інше, наприклад, як Серія А пропустила поперед себе Примеру, а її місце, в свою чергу, зайняла АПЛ (Англійська прем’єр-ліга — прим. автора). Щодо останньої, то ці висновки випливають з результатів на європейській арені і внутрішніх чемпіонатів, де за останні 2 роки англійські клуби не тільки змогли нагадати усьому світу про своє існування за межами «туманного Альбіону», але і впевнено закріпили цю начебто ілюзію двома англійськими фіналами в теперішніх єврокубках. Яким чином англійці змогли скинути іспанські гранди з футбольного Олімпу і змінити прописану історію останнього десятиліття? Для початку треба усвідомити, що все це сталося не на рівному місці. І сьогодні ми спробуємо пояснити цей неймовірний стрибок.
- Вклад у майбутнє
Першою ланкою успіху стала фінансова складова і властиві їй відгалуження. Завдяки великим доходам англійських клубів і вдалим вкладенням фінансів — як з економічною точки зору, так і з точки зору самої стратегії — англійці не тільки досягли неймовірного успіху, але ще й спроможні дати фору іншим топ-чемпіонатам. Розглянемо лише основні статистичні дані стосовно витрат та прибутків.
За 10 років, між 2008 і 2017 роками, клуби Прем’єр-ліги мали більше 8 млрд фунтів стерлінгів готівки, з яких більше половини (4,3 млрд фунтів стерлінгів) були отримані від їх власної операційної діяльності, ще 3,4 млрд фунтів стерлінгів від їх власників (кредити — 1,8 млрд фунтів стерлінгів, акції — 1,6 млрд фунтів стерлінгів) ы плюс зовнішні позики на 0,3 млрд фунтів стерлінгів.
Не дивно, що клуби «Великої шістки» отримали найбільше грошей: «Манчестер Юнайтед» — £ 1,6 млрд, «Манчестер Сіті» — £ 1,4 млрд, «Тоттенгем Готспур» — £ 837 млн, «Арсенал» — £ 754 млн, «Ліверпуль» — £ 645 млн і «Челсі» — £ 607 млн. Проте ці клуби мають дуже різні бізнес-моделі, наприклад, «Манчестер Юнайтед» отримав £ 1,3 млрд від операцій, а «Манчестер Сіті» — £ 1,3 млрд від власників.
Щодо витрат клубів, майже половина від загальної суми (3,8 млрд з 8,1 млрд фунтів стерлінгів) у 2008-2017 рр. була витрачена на придбання гравців — і це за вирахуванням продажів. Ще 1,6 млрд фунтів стерлінгів пішло на капітальні витрати, в основному на стадіони та тренувальні майданчики, а 1,7 млрд фунтів стерлінгів було використано для виплат по кредитах і відсоткам.
Крім того, неймовірні 785 мільйонів фунтів стерлінгів були використані просто для збільшення залишків грошових коштів. Менші суми були витрачені на дивіденди (92 млн фунтів стерлінгів), податки (87 млн фунтів стерлінгів) і придбання та інвестиції (51 млн фунтів стерлінгів), хоча вони становлять менше 3% від загальних витрат. pic.twitter.com/wvElFUjjsw
- Перебудова
Другим фактором, який допоміг англійцям зайняти своє місце, є тимчасовий занепад іспанських грандів. Основна купа «футбольних мастодонтів» потребує кадрових змін. В свою чергу «Реал», на відміну від «Барселони», почав цей процес раніше: ще в «першу епоху Зідана» вершкові рушили з мертвої точки. Проте треба визнати, що цей результат є скоріше новаторською роботою француза, ніж власної селекції або інших внутрішніх структур клубу. Протягом сезону 2017/2018 у мадридців загострилася проблема старіння складу, це було помітно на відстані усього футбольного року. Поступові ускладнення було видно: труднощі в атаці, невпевнена гра захисників, однак геній Роналду і зарядженість зробили свою справу. Ігри з «Ювентусом» і «Ліверпулем» далися вершковим завдяки помилкам суперників, які в свою чергу їх припустилися. Але після трьох перемог поспіль у фіналі ЛЧ (Ліги Чемпіонів — прим. автора) стало остаточно зрозуміло, що «Реал» зменшить свої амбіції і спробує пройти перебудову якомога скоріше, а отже, фактично візьме паузу у боротьбі за головний єврокубок. Це виглядає як поступовий процес, що є своєрідною платою за минулі досягнення на європейській арені.
Натомість «Барселона», яка, на відміну від «Реалу», вже повністю переклала всі завдання на Ліонеля Мессі, ще сильніше заривається в глибоку яму. Так само як і «Реал», «Барселон»а потребує численних кадрових змін. Основний кістяк команди з кожним роком дає все більше збоїв. Тренерське питання також залишається невирішеним: Вальверде змінив тактику гри, проте не зміг донести своєї думки. На зміну утриманню м’яча і позиційним атакам прийшла невиразна спроба копіювання інших моделей гри. «Родзинка», за яку в Барселону закохувався футбольний світ, зникла, а отже, зник і результат.
«Атлетіко Мадрид» теж перебуває в цій стадії, але це відбувається через інші причини. Семіоне вижав все з цієї команди, і склад «матрасників» поволі починає розповзатися: Годін, Грізман, Кораско. Це не останні ланки одного ланцюга. Точніше кажучи, на «матрацників» грядуть нові випробування, на вирішення яких піде певний час, а іншими словами, спроможність боротися за найпрестижніші нагоди у майбутньому сезоні може бути втрачена.
- Футбольна версія гри престолів
Вже зараз велика кількість футбольних експертів визнає, що цей сезон Ліги Чемпіонів є унікальним і, можливо, найцікавішим за всю історію турніру. Те, з якою силою і відданістю команди б’ються на полі до останніх хвилин, нікого не залишило осторонь. Камбеки, які то і діло все більше траплялися на шляху фінальної стадії турніру, стали «візитною карткою» цього сезону. Навіть більше того: вони повністю дали зрозуміти усій футбольній спільноті, що футбол — це не математика, і що його прогнозування є нічим іншим, як звичайною здогадкою. Такий перебіг подій допоміг створити неперевершену історію, яка, в свою чергу, зіграла поганий жарт з представниками інших топ-чемпіонатів. Проте удача супроводжує сильним, і це є невеликим бонусом до іншої когорти плюсів в кишеню АПЛ.
- Герої нашого часу
Все, що ми бачили протягом останніх двох років в АПЛ і за її межами, не могло би статися без тренерів. Юрген Клопп, Пеп Гвардіола, Маурісіо Почеттіно — саме вони є творцями цієї казки. Стабільність, феєрія, талант і гнучкість — все це можна віднести до кожного з них. Їх праця заслуговує на пошану, і гарніше за все це говорять їх досягнення. Новаторські ідеї та ризиковані кроки зробили з них живих легенд, і їх потужність набирає обертів з кожним роком.
- ЛЧ для слабких
Тепер черга дійшла і до молодшої сестри ЛЧ, а саме до ЛЄ (Ліга Європи — прим. автора). Протягом останніх трьох років ЛЄ втратила своє першочергове значення. Від початку свого заснування вона була створена для клубів меншого ґатунку, бо ЛЧ була і залишається найпрестижнішим турніром у клубному футболі. Основна ідея Ліги Європи полягала в боротьбі «середнього класу» футбольного суспільства між собою задля досягнення згодом більших результатів. Однак за останні роки в ЛЄ з’явилася погана тенденція, коли сильні футбольні клуби, які не спроможні в окремо взятий сезон створити конкуренцію іншим топ-клубам в ЛЧ, просто опускалися в слабкіший турнір і за рахунок банальної фінансової переваги перемагали своїх конкурентів. І якщо раніше це виливалося в зрозумілий фінал і легкий шлях цих грандів протягом турніру, то тепер представники усієї футбольної Європи, для яких і створювався цей турнір, залишилися за його бортом. Напевно, цей факт і є одним єдиним поясненням цього англійського фіналу. Іспанці, які мали створити конкуренцію, магічним чином зникли. Нестабільність в чемпіонаті та недооцінка суперників призвели до очікуваного результату. Але через зростання інфляції в футболі, при якій відчувається суттєва різниця в класі гравців між середніми і топ клубами, а також відносно легкому шляху до перемоги в ЛЄ порівняно з топ-чемпіонатами (наприклад, АПЛ чи Ла Лігою), трофей єврокубку забезпечує переможцю гарантоване місце в ЛЧ на наступний сезон.
На наш погляд, цей успіх має під собою реальне підтвердження, більше того, проаналізувавши шляхи розвитку АПЛ, можна стверджувати, що результати, які англійські клуби продемонстрували за останні 2 сезони, мають дедалі примножуватись. І як би сьогодні сказав Гарі Лінекер, в альтернативній реальності «Футбол – звичайна гра; 22 людини ганяють м’яч 90 хвилин, а в кінці перемагають англійці».
Макаренко Богдан