Як створити диво

Прогрес — це результат, який досягається шляхом постійного розвитку і планомірною роботою в окремо взятому напрямку. Якщо ви візьмете футбол як окрему річ, то побачите, що він, як і інші речі в цьому світі, постійно трансформується. Це видно скрізь: в бачені гри, фінансовому значенні, створенні нових турнірів або розповсюдженні гри по всьому світу. І доказом цього прогресу є саме існування футболу як такого. Бо речі, які перестають йти в ногу з часом, згодом відходять у минуле і поступаються місцем чомусь новому.

Таким чином футбольний світ творить себе сам. Але як і всюди, в кожній справі є окремий відсоток тих, хто є лідером в даний момент. Так само і в футболі в різні часові відрізки переважає певна складова: тактика, стратегія розвитку або талановиті гравці. Одне замінює інше, наприклад, як Серія А пропустила поперед себе Примеру, а її місце, в свою чергу, зайняла АПЛ (Англійська прем’єр-ліга — прим. автора). Щодо останньої, то ці висновки випливають з результатів на європейській арені і внутрішніх чемпіонатів, де за останні 2 роки англійські клуби не тільки змогли нагадати усьому світу про своє існування за межами «туманного Альбіону», але і впевнено закріпили цю начебто ілюзію двома англійськими фіналами в теперішніх єврокубках. Яким чином англійці змогли скинути іспанські гранди з футбольного Олімпу і змінити прописану історію останнього десятиліття? Для початку треба усвідомити, що все це сталося не на рівному місці. І сьогодні ми спробуємо пояснити цей неймовірний стрибок.

  1. Вклад у майбутнє

Першою ланкою успіху стала фінансова складова і властиві їй відгалуження. Завдяки великим доходам англійських клубів і вдалим вкладенням фінансів — як з економічною точки зору, так і з точки зору самої стратегії — англійці не тільки досягли неймовірного успіху, але ще й спроможні дати фору іншим топ-чемпіонатам. Розглянемо лише основні статистичні дані стосовно витрат та прибутків.

За 10 років, між 2008 і 2017 роками, клуби Прем’єр-ліги мали більше 8 млрд фунтів стерлінгів готівки, з яких більше половини (4,3 млрд фунтів стерлінгів) були отримані від їх власної операційної діяльності, ще 3,4 млрд фунтів стерлінгів від їх власників (кредити — 1,8 млрд фунтів стерлінгів, акції — 1,6 млрд фунтів стерлінгів) ы плюс зовнішні позики на 0,3 млрд фунтів стерлінгів.

Не дивно, що клуби «Великої шістки» отримали найбільше грошей: «Манчестер Юнайтед» — £ 1,6 млрд, «Манчестер Сіті» — £ 1,4 млрд, «Тоттенгем Готспур» — £ 837 млн, «Арсенал» — £ 754 млн, «Ліверпуль» — £ 645 млн і «Челсі» — £ 607 млн. Проте ці клуби мають дуже різні бізнес-моделі, наприклад, «Манчестер Юнайтед» отримав £ 1,3 млрд від операцій, а «Манчестер Сіті» — £ 1,3 млрд від власників.

https://pbs.twimg.com/media/Dv-XxqLW0AAyhaE.jpg:large

Щодо витрат клубів, майже половина від загальної суми (3,8 млрд з 8,1 млрд фунтів стерлінгів) у 2008-2017 рр. була витрачена на придбання гравців — і це за вирахуванням продажів. Ще 1,6 млрд фунтів стерлінгів пішло на капітальні витрати, в основному на стадіони та тренувальні майданчики, а 1,7 млрд фунтів стерлінгів було використано для виплат по кредитах і відсоткам.

https://pbs.twimg.com/media/Dv-X1BHWwAYA3Xk.jpg:large

Крім того, неймовірні 785 мільйонів фунтів стерлінгів були використані просто для збільшення залишків грошових коштів. Менші суми були витрачені на дивіденди (92 млн фунтів стерлінгів), податки (87 млн фунтів стерлінгів) і придбання та інвестиції (51 млн фунтів стерлінгів), хоча вони становлять менше 3% від загальних витрат. pic.twitter.com/wvElFUjjsw

https://pbs.twimg.com/media/Dv-X0bRXcAEXFWv.jpg:large
  1. Перебудова

Другим фактором, який допоміг англійцям зайняти своє місце, є тимчасовий занепад іспанських грандів. Основна купа «футбольних мастодонтів» потребує кадрових змін. В свою чергу «Реал», на відміну від «Барселони», почав цей процес раніше: ще в «першу епоху Зідана» вершкові рушили з мертвої точки. Проте треба визнати, що цей результат є скоріше новаторською роботою француза, ніж власної селекції або інших внутрішніх структур клубу. Протягом сезону 2017/2018 у мадридців загострилася проблема старіння складу, це було помітно на відстані усього футбольного року. Поступові ускладнення було видно: труднощі в атаці, невпевнена гра захисників, однак геній Роналду і зарядженість зробили свою справу. Ігри з «Ювентусом» і «Ліверпулем» далися вершковим завдяки помилкам суперників, які в свою чергу їх припустилися. Але після трьох перемог поспіль у фіналі ЛЧ (Ліги Чемпіонів — прим. автора) стало остаточно зрозуміло, що «Реал» зменшить свої амбіції і спробує пройти перебудову якомога скоріше, а отже, фактично візьме паузу у боротьбі за головний єврокубок. Це виглядає як поступовий процес, що є своєрідною платою за минулі досягнення на європейській арені.

Натомість «Барселона», яка, на відміну від «Реалу», вже повністю переклала всі завдання на Ліонеля Мессі, ще сильніше заривається в глибоку яму. Так само як і «Реал», «Барселон»а потребує численних кадрових змін. Основний кістяк команди з кожним роком дає все більше збоїв. Тренерське питання також залишається невирішеним: Вальверде змінив тактику гри, проте не зміг донести своєї думки. На зміну утриманню м’яча і позиційним атакам прийшла невиразна спроба копіювання інших моделей гри. «Родзинка», за яку в Барселону закохувався футбольний світ, зникла, а отже, зник і результат.

«Атлетіко Мадрид» теж перебуває в цій стадії, але це відбувається через інші причини. Семіоне вижав все з цієї команди, і склад «матрасників» поволі починає розповзатися: Годін, Грізман, Кораско. Це не останні ланки одного ланцюга. Точніше кажучи, на «матрацників» грядуть нові випробування, на вирішення яких піде певний час, а іншими словами, спроможність боротися за найпрестижніші нагоди у майбутньому сезоні може бути втрачена.

  1. Футбольна версія гри престолів

Вже зараз велика кількість футбольних експертів визнає, що цей сезон Ліги Чемпіонів є унікальним і, можливо, найцікавішим за всю історію турніру. Те, з якою силою і відданістю команди б’ються на полі до останніх хвилин, нікого не залишило осторонь. Камбеки, які то і діло все більше траплялися на шляху фінальної стадії турніру, стали «візитною карткою» цього сезону. Навіть більше того: вони повністю дали зрозуміти усій футбольній спільноті, що футбол — це не математика, і що його прогнозування є нічим іншим, як звичайною здогадкою. Такий перебіг подій допоміг створити неперевершену історію, яка, в свою чергу, зіграла поганий жарт з представниками інших топ-чемпіонатів. Проте удача супроводжує сильним, і це є невеликим бонусом до іншої когорти плюсів в кишеню АПЛ.

  1. Герої нашого часу

Все, що ми бачили протягом останніх двох років в АПЛ і за її межами, не могло би статися без тренерів. Юрген Клопп, Пеп Гвардіола, Маурісіо Почеттіно — саме вони є творцями цієї казки. Стабільність, феєрія, талант і гнучкість — все це можна віднести до кожного з них. Їх праця заслуговує на пошану, і гарніше за все це говорять їх досягнення. Новаторські ідеї та ризиковані кроки зробили з них живих легенд, і їх потужність набирає обертів з кожним роком.

  1. ЛЧ для слабких

Тепер черга дійшла і до молодшої сестри ЛЧ, а саме до ЛЄ (Ліга Європи — прим. автора). Протягом останніх трьох років ЛЄ втратила своє першочергове значення. Від початку свого заснування вона була створена для клубів меншого ґатунку, бо ЛЧ була і залишається найпрестижнішим турніром у клубному футболі. Основна ідея Ліги Європи полягала в боротьбі «середнього класу» футбольного суспільства між собою задля досягнення згодом більших результатів. Однак за останні роки в ЛЄ з’явилася погана тенденція, коли сильні футбольні клуби, які не спроможні в окремо взятий сезон створити конкуренцію іншим топ-клубам в ЛЧ, просто опускалися в слабкіший турнір і за рахунок банальної фінансової переваги перемагали своїх конкурентів. І якщо раніше це виливалося в зрозумілий фінал і легкий шлях цих грандів протягом турніру, то тепер представники усієї футбольної Європи, для яких і створювався цей турнір, залишилися за його бортом. Напевно, цей факт і є одним єдиним поясненням цього англійського фіналу. Іспанці, які мали створити конкуренцію, магічним чином зникли. Нестабільність в чемпіонаті та недооцінка суперників призвели до очікуваного результату. Але через зростання інфляції в футболі, при якій відчувається суттєва різниця в класі гравців між середніми і топ клубами, а також відносно легкому шляху до перемоги в ЛЄ порівняно з топ-чемпіонатами (наприклад, АПЛ чи Ла Лігою), трофей єврокубку забезпечує переможцю гарантоване місце в ЛЧ на наступний сезон.

На наш погляд, цей успіх має під собою реальне підтвердження, більше того, проаналізувавши шляхи розвитку АПЛ, можна стверджувати, що результати, які англійські клуби продемонстрували за останні 2 сезони, мають дедалі примножуватись. І як би сьогодні сказав Гарі Лінекер, в альтернативній реальності «Футбол – звичайна гра; 22 людини ганяють м’яч 90 хвилин, а в кінці перемагають англійці».

Макаренко Богдан