Професія журналіста, за даними рекрутингових агентств, вже понад п’ять років є однією з найпопулярніших в Україні. «Щорічно дипломи бакалаврів з журналістики отримують понад три тисячі студентів, магістрів — близько двох», — повідомляє Міністерство освіти й науки України.
Як працюють іноземні видання? Як обирають теми? Якими етичними правилами керуються в матеріалах? Як знімати/писати для іноземної аудиторії? Про це розповіла Марічка Варенікова — продюсерка, репортерка іноземних медіа (зокрема, The New York Times та німецької ARD) у форматі онлайн дискусії від Комісії з журналістської етики за підтримки OSCE Project Co-ordinator in Ukraine. Вона поділилася своїм професійним досвідом та дала корисні поради щодо роботи в журналістській сфері.
Етичні норми та правила в роботі
В Україні теж є кодекс журналіста, в якому прописані всі правила та норми поведінки журналіста. Ці правила та норми діють у всьому світі. Українські журналісти мають доступ та можливість із ними ознайомитися, слідувати їм та працювати так, як працює весь світ. Також українським журналістам є багато чому повчити іноземних журналістів, оскільки ми стикнулися з такими випробуваннями, які їм незнайомі. Робота з величезною кількістю дезінформаціїв умовах війни — це той досвід, який ми маємо та яким можемо ділитися.
Що радять робити іноземні ЗМІ
Неупередженість. Через всю роботу проходить червоною лінією правило: не має бути конфлікту інтересів. Його не може бути ніде й ні в чому. Не має бути жодного сумніву в тому, що ви неупереджені. Ви не можете рекламувати акції, товари, сумнівні компанії чи осіб; згоджуватись на те, щоб за вас розраховувалися на зустрічах, бо вас або вашу редакцію можуть звинуватити вупередженості чи підкупі.
«Ви маєте бути чемним, хоча в деяких ситуаціях це буває дуже складно, — каже Марічка Варенікова. — Не доводьте до сварки». Якщо ви, крім журналіста, є ще митцем, художником, письменником та берете участь у конкурсах, то маєте подумати, хто організовує захід, хто оплачує призи. У кожній сфері свого життя,перш за все, ви — журналіст.
Поведінка на публіці та в соціальних мережах. Коли доносите інформацію до читачів/слухачів, то треба говорити/писати виключно від себе, а не від видавництв, з якими працювали/працюєте. Це перша вимога, яка ставиться перед підписанням контракту з іноземними ЗМІ. Журналістське посвідчення ніколи не можна використовувати в особистих цілях.
Якщо ви пишете на широку масу людей про будь-що, то ви завжди повинні задавати собі питання: «Чи висловили б ви таку думку у своєму матеріалі?». Якщо ваш партнер, друзі чи хтось із сім’ї веде політичну діяльність, то ви повинні обговорити та узгодити з вашою редакцією, чи можете ви надалі обговорювати політичні питання.
«Якщо ви маєте сторінку у соцмережах, запам’ятайте: це вже не ваша приватна сторінка. Читач сприймає вас, перш за все, як журналіста. Він читає вас у газетах, дивиться на вас по телевізору, слідкує за вами у соцмережах. Вся інформація до нього доходить від вас як від журналіста», — зазначає головний спікер.
Існує вимога ставитися з повагою до будь-кого, хто постить щось у соціальних мережах або коментує ваш пост. Навіть якщо людина поводиться агресивно або образливо, ви можете ігнорувати або чемно відповідати, але ніколи не вступати в грубу полеміку. Однак, якщо людина починає вам погрожувати або коментарі переходять до агресивної форми, ви маєте право не відповідати та заблокувати її. Єдине, якщо ця агресія чи негативне коментування стосується особисто вашого матеріалу, тут бажано нікого не блокувати, оскільки це може бути сприйнято, наче ви не хочете слухати критику. Перед тим, як щось запостити чи лайкнути, знову запитуйте себе: «Чи висловили б ви таку думку у своєму матеріалі?». Або якщо читач прочитає цей текст: «Чи подумає він, що ви упереджені?».
Ваші соцмережі, за правилами міжнародних ЗМІ, мають гортатися читачем до останніх публікацій та не викликати сумніву у професійності. Ви маєте слідкувати за своїм профайлом, за його виглядом.
Робота з іноземними ЗМІ при написанні матеріалів — це постійна дорога компромісів. Пропаганди у будь-якому матеріалі не повинно бути. Відповідати пропагандою на пропаганду не можна. Кожен журналіст повинен пам’ятати про відповідальність за свій матеріал і наслідки, які можуть бути після цього. Єдине,що можна говорити журналістові, — це правду.
Як обирають теми іноземні ЗМІ
Для своїх країн іноземні ЗМІ обирають теми, які будуть цікаві їхній аудиторії. Для того щоб іноземним медіа написати про Україну або іншу країну, потрібна велика новина, яка буде зрозуміла та актуальна для читача. Можна написати про тему, яка не є розповсюдженою для країни іноземних ЗМІ, але яка буде цікавою (наприклад, війна, корупція).
Якщо вам треба запропонувати тему для якогось видання конкретної країни, можна порівняти, що відбувається в цій країні та що відбувається в нас (наприклад: місцеві вибори у період пандемії).
Треба пам’ятати, що, в цілому, про Україну ніхто не знає. Не треба думати, що іноземна аудиторія знає про всі події, які тут відбуваються. Треба завжди нагадувати читачеві, про що йде мова (навіть очевидні речі: столиця України — Київ). Не треба думати, що іноземна аудиторія нерозумна, просто світ великий.
В Україні теж можна якісно працювати, для цього є спеціальні механізми й кодекси. Завжди треба пам’ятати про відповідальність, яка лягає на плечі журналіста. І якщо бути грамотним, ідейним фахівцем, якісно й сумлінно працювати, то на іноземну аудиторію та видання вийти буде легше.
Ніколь Радзіховська