Стереотипи — узагальнені уявлення про події, явища, конкретних людей чи соціальних груп. Журналісту як ретранслятору інформації для широкої аудиторії потрібно знати, як уникати формування та «підігрівання» усталених, однак не завжди достовірних суджень. У цьому матеріалі ми розповімо про «інструменти», якими варто користуватися журналістам під час збору інформації для майбутніх текстів.
Зі стереотипами можна зіткнутися всюди. Вони допомагають швидше оцінити середовище, суспільство, групу, людину тощо. Проте вони ж іноді стають перепоною до кращого розуміння та правильного висвітлення ситуації, поведінки людини, конкретної соціальної групи. Всі ми пам’ятаємо конфлікти з ромською національністю, не сприйняття ЛГБТ спільноти, готів тощо. Та журналісту ніколи не потрібно брати за основу створені шаблони і формули. Для нього важливо пробурювати власну криницю з дійсно «чистою водою».
Про насправді робочі інструменти вивчення певної спільноти нам розказала Тетяна Вікторівна Тхоржевська, кандидатка історичних наук, доцентка кафедри нових медіа та медіадизайну. Як потрібно журналістові збирати інформацію про певні соціальні групи (спільноти), аби не створювати нові стереотипи і не підсилювати уже наявні?
Крок 1: Варто передусім ретельно вивчити все, що відомо про цю групу «станом на зараз»: прочитати наявні публіцистичні, аналітичні, наукові матеріали, — все, що можливо знайти. Спочатку варто вивчити ті матеріали, які продукує сама означена група. Це створить можливість до певної міри зрозуміти контекст побутування й розвитку даної групи (етнічної, етноконфесійної, конфесійної тощо).
Під час вивчення матеріалів необхідно враховувати, хто є їхнім автором та розповсюджувачем. Це важливо, оскільки досить часто самопрезентація певної спільноти жодним чином не співпадає з тими уявленнями, які існують щодо даної групи у тих, хто до неї не входить. До прикладу, на практичних заняттях із вибіркової дисципліни «Соціальна міфологія» студенти розглядали подібні речі стосовно ромів та християн-протестантів.
Крок 2: Після вивчення самопрезентації, можна вивчати те, що написали/зняли про цю групу інші, які бачать її ззовні.
Крок 3: Коли така робота зроблена, можна «виходити в поле» — вивчати певну спільноту безпосередньо у процесі її життя або діяльності. Можна використовувати включене спостереження, для чого варто вступити до складу спільноти. Проте це не завжди можливо.
Інтерв’ю як метод є важливим інструментом для подібної роботи. Оскільки ви вже ознайомилися з опублікованими матеріалами, то можете знати, до кого краще звернутися спочатку. Можливо, це буде авторитетне джерело інформації. Але цього, звісно, недостатньо, — необхідно говорити з більшою кількістю людей.
У будь-якому випадку треба спробувати побачити навколишній світ очима тих, про кого будете писати. Аби не загубитися у подібному матеріалі, варто одразу визначити ту проблему, яку збираєтеся досліджувати і сконцентруватися саме на ній.
Подібні методи застосовують практикуючі антропологи. Головна їхня мета розповісти про досліджувану спільноту максимально точно і достовірно. У цьому контексті журналістська робота має дуже схожі завдання. Студенти факультету журналістики, реклами та видавничої справи вивчають особливості такої роботи в рамках вибіркових дисциплін «Пошук інформації та розуміння контексту: досвід культурної антропології в роботі журналіста» та «Соціальна міфологія».
Вікторія Грищенко,
пресслужба факультету