Наче таргани в студентському гуртожитку, вкоренилась культура андеґраунду в нинішньому суспільстві. Колись андеґраунд, з його безтямною незалежністю стилю, вважався голосною формою протесту. Митці, не маючи ні сприятливих умов, ні добрих матеріалів, створювали «культуру інакшості», аби відійти від застарілих традицій та режимів, здобути автономність думки й твору. Що залишилося від цього тепер? Дешеві «понти» й гучне слово моди. Знайомтеся, це – наш головний герой. Колись він був звичайною людиною. Тепер – довжина його милих кучерів значно переважає довжину мого каре й іноді викликає заздрість. Милі штанці в смужку зазнали нападу дракона моди, й тепер вони нагадують костюм Карлсона. Шкарпетки варті уваги окремої наукової роботи, адже, натягнуті до колін, вони обов’язково повинні бути кричущо-яскравого кольору. І неодмінно різні. Він, як і будь-який представник даної контркультури, пише вірші. І думає, що робить це гарно. Ось тут його кинула дівчинка. В наступному – його не сприймають, як особистість, не розуміють. Ще скоро він усвідомить, що світ поганий, а любові немає. І невідкладно напише про це. Не дивно, що «андеґраундом» називають себе підлітки, або ж творчі особистості, що досі не знайшли свого місця і потребують самовираження. Але способи заявити про себе зазвичай закінчуються саме на зовнішньому вигляді. Та якщо розібратися, андеґраунд – культура, яка зароджувалась в тоталітарному суспільстві, коли заборони розповсюджувались на всі сфери життя; цензура, як цербер, на шляху до плюралізму, стояла на заваді власних думок та самовиявів, а покарання за порушення будь-яких встановлених норм сягало життя. То ж які можуть бути протести сьогодні, коли офіційна культура стала настільки різною, що й протиставляти їй нема чого. Треба розуміти, що андеграунд 21-го століття не варто ототожнювати з культурою протесту у тоталітарному суспільстві. Андеґраунд сьогодні – все те, що виходить за рамки пристойності й адекватності. А ще, це все те, що не продається. Варто до абсурдної пісні зробити приставку «андеґраунд», як нею почнуть цікавитись, як чимось новим, незвичним. Незважаючи навіть на те, що слова її не мають нічого спільного з мистецтвом, що стало звичним сьогодні, зовсім скоро вона буде популярною й збере масу андеґраундних прихильників.
Варто врахувати такий собі парадокс подій – андеґраунд протиставляється мейнстріму. Але сьогодні андеґраунд став мейнстрімним, адже здобув незліченну кількість послідників, чия біблія проявляється в однаковому одязі, однакових думках, діях, словах.
Культура андеґраунду створювалась у важкі часи й мала право називатись великою, адже створювалась людьми щирими, з вільним серцем. А нині це настільки втратило свій сенс, що частіше хочеться згадувати слова однієї пісні: «Який у тебе бекграунд, окрім того, що ти – андеґраунд?»
Циктор Ольга