Ярослава Кравченко — людина, яка створює сучасну українську культуру

PMA Odessa Hub відчинив свої двері 25 квітня, запросивши на своє відкриття співтелеведучу «Телебачення Торонто» та засновницю «Дикого театру» для проведення лекції «Театр та телебачення: як побороти страх публічних виступів?»

«Інтроверт», — промайнуло у мене в голові, коли я підійшла до неї, а вона зробила крок назад, аби створити дистанцію між нами. Вона посміхалася, а коли я сказала, що її фанат, то коротко відповіла: «Мені дуже приємно».

На червоній кофтинці в неї висіла сумка із логотипом «Wild theatre». Вона називає себе хазяйкою «Дикого театру», бо вона його створила тоді, коли їй набридлі звичайні театри, де було все однаковим. «Дикий театр» — один із небагатьох сучасних театрів в Україні, Ярослава наголошує, що п’єси, які показує її театр винятково сучасні. Навіть «Енеїда-ХХІ»*, що зараз підкорює Одеський український театр, це не за Вергілієм чи І. Котляревським, а поставлена за п’єсою сучасника В. Ченського.

Штаб-квартира «Дикого театру» знаходиться в Києві, і Ярослава розповідає, що вона перед кожною виставою виходить та зазначає, що в цьому театрі можна користуватися телефонами: стрімити, переписуватись, але не розмовляти, щоб не заважати ближньому. Також можна їсти та пити вино. Однак не всі вистави проходять у стінах театру. Ярослава розповідає, що їхня команда створює перфоманси, коли актори прямо на вулиці у дивакуватих костюмах грають виставу.

Взагалі Ярослава Кравченко має диплом театрального критика, вона жодного разу не працювала за професією, пішовши працювати журналістом. «У «Говорить Україна» дійсно правдиві сюжети, навіть якщо здається, що вони вигадані» — Ярослава Кравченко не змогла працювати у ток-шоу, збирати та інтерв’ювати людей, тому що було складно опитувати сімей ґвалтівників, вбивць. Не витримала та поклялась більше ніколи не повертатися до «тєліка».

Одного разу пролунав дзвінок, їй запропонували повернутися на телебачення. Однак Ярослава відмовила. «Я поклялася, що не повернусь», — категорично відказала вона. Проте на негативну відповідь пролунала фраза, що змусила її погодитися: «А якщо ти будеш співведучою Майкла Щура?». Певно тоді була тиша, бо Ярослава — фанат Майкла Щура, передивляючись його передачі на «Телебаченні Торонто», вона не думала, що буде Ясею сидіти поряд із ним.

Майкл Шур — це образ канадського журналіста, за яким ховається український тележурналіст Роман Вінтонів. У 2012 році Роман створив канал на YouTube, який назвав «Телебаченні Торонто», де він у саркастичній формі створював програми. А у 2016 році «#@)₴?$0» («Ґрати, песик, дужка, гривня, знак питання, долар, нуль»), куди й запросили Ярославу Кравченко. «#@)₴?$0» саркастична програма, що, окрім YouTube, виходить на трьох мовниках: «UA:Першому», каналі «24» та «Громадському». Програма «Ґрати, песик, дужка, гривня, знак питання, долар, нуль» висміює події в Україні та те, як журналісти їх подають. Програма створює сюжет в  такій гумористичній формі, що в них з’являються власні меми та жарти, які використовуються й у наступних випусках.

Ярослава Кравченко не один раз називає себе персонажем, а точніше Ясю із «Телебачення Торонто». «Червоні губи і цей, — вона потерла зачіску, — піднятий хохолок чи чуб, називайте як хочете, я стала заручником цього образу. Опущу волосся, і все, я вже не Яся».

Колись Ярослава постійно змінювала свою зачіску, то в неї було довге волосся, то коротке, то вона була брюнеткою, то блондинкою. Але все, якщо вона змінить, то втратить образ персонажа. А вона не один раз казала, що кожна людина персонаж, який має запам’ятатися. Була в неї знайома журналістка, яка ходила із плюшевим ведмедиком усюди та змушувала людей здороватися не тільки із собою, але й самим ведмедем. Пройшло багато років, ця подруга-журналістка перестала носити ведмедика, але всі її пам’ятали саме завдяки цьому плюшевому ведмедику.

Ярослава тримала увагу аудиторії весь час, вона ходила по «сцені». Щоб краще розкрити тему, ділилися історіями з життя, при цьому змінюючи тембр та темп голосу спеціально для кожного персонажа своєї історії. Проте, ніби переконуючи себе, повторювала, що вона не актриса.

У її словах пробігали російські слова, хоча вже другий рік Ярослава розмовляє лише українською. Але вона підкреслила, що українську потрібно постійно натягувати, адже там не так, що «як чується, так і пишеться». Є багато тонкощів, особливо в наголосі та закінченнях.

«Тримайтесь світла, — зазначила вона, коли розповідала про виступі на сцені, де є софіти, — якщо вас сліпить, то ви в світлі й вас видно. А ще, дівчата червона помада й ви вже будете своїми вустами тримати аудиторію».

Тож створіть власний образ та тримайтесь світла.

*«Енеїда-ХХІ» — ця вистава є спільним проектом Одеського академічного українського музично-драматичного театру ім..Василька та Київського «Дикого театру».

Кристина Кебікова