Відомо, що мандрівка в тисячу миль починається з одного кроку. Якщо це подорож цілої команди, то й крокувати нога в ногу потрібно колективно, аби не збитися з ритму. «Моменталіст», як ніхто, знає, що таке командна робота й відповідальність за колективний лад. Особливо ми відчули це після того, як наші «перли» почали публікуватися в мережі та відповідальність за «fj.onu.edu» стала колективною.
Що ж робити, якщо ви збилися з напрямку або втомилися, не попередивши про це супутників? Чому так важливо добре зарекомендувати себе на початку шляху, ставити себе на місце іншої людини, правильно сприймати критику й поради «інструктора»? На прикладі мандрівки «Моменталіст» ділиться з колегами набитими «ґулями» і радить занотувати вказані нижче істини. У житті кожного з нас настає момент, коли сил майже немає, проблеми не вирішуються, а завдання додаються. Точка кипіння, криза, професійне вигорання — у кожного є своє визначення того, що відбувається. У цей момент важливо розібратися в собі й дати відпочити мозкові, як мінімум, і всьому, що чекає вашого рукотворного благословення на етап наступний. Але в усій «бетономішалці» життєвого каламбуру, що звалився на вас, як авоська у 5-му трамваї, дуже важливо:
- Не залишати без попередження того, хто відповідальний за кінцевий результат всієї команди. Це означає, що всі ми люди й нашій природі властиво захворіти, втомитися і так далі. Перед тим, як піти в триденний загул або ігнорувати повідомлення всієї команди, — ПОПЕРЕДЖАЙТЕ! Подумайте про людей, які сподіваються на вас і чекають подальших кроків. Ваш шеф, начальник, бригадир така сама людина, але краще його не «драконити» — знайдіть 5 хвилин і потрібні слова.
- Вміти розпоряджатися своїм часом. Подумайте, чи встигнете ви наздогнати своїх супутників, якщо пригальмуєте для відновлення дихання? Встигнете своєчасно до вершини? Не залишайте всі дедлайни та завдання на один день. Складіть свій графік так, щоб після вашого повернення вам не довелося знову брати відгул. ПЛАНУЙТЕ!
- Усьому знати міру. Якими б хорошими не були ваші стосунки з керівництвом, пам’ятайте: людина — міра всіх речей, але в ній ще є й терпіння, яке колись здатне «луснути». Перед тим, як черговий раз вибачитися за себе перед колегою або адміністрацією, поставте себе на їхнє місце. Подумайте, якщо ви це робите вже в надцятий раз, які емоції ви викликаєте. Вочевидь, що не захоплення і вдячність! ВІДЧУВАЙТЕ МЕЖУ — НЕ НАХАБНІЙТЕ! У ваших поблажок також є межі: чим рідше ви ними користуєтеся, тим краще. Життя-буття у будь-якому колективі вимагає відповідальності, в першу чергу, за свої слова. Якщо ви не впевнені, що впораєтеся з чимось, краще не беріться або ж попросіть допомоги. У будь-якому випадку, це буде краще, ніж якщо ви візьмете та не зробите. Але коли ви щойно долучилися до команди і ваша репутація біла, як її величність бабуся Єлизавета, краще й зберегти її такою. Розвиток вашої кар’єри, взаємостосунків з людьми показують себе вже на етапі першого враження. Проявляйте інтерес до всього, чим дихає команда, що хвилює колег (в плані робочому, безумовно). Але існує важливий момент, забувши про який, ви станете «цапом-відбувайлом»: аби на початку своєї подорожі не нести найважчий рюкзак або торби всіх супутників, не показуйте, що ви все можете/вмієте/хочете і взагалі, ви — Попелюшка на всі руки. Цього робити не варто. «Факапити» і не соромитися потрібно правильно. З людьми, від яких залежить загальний цілісний результат роботи, таке краще не практикувати. Ну, а якщо ви хочете спробувати щось зовсім нове, то діяти методом «тику» — саме те. Це працює в тому випадку, коли ви ніяк не можете передбачити, що з цього вийде, яким буде результат. Заповнюючи черговий мотиваційний лист або вирушаючи на співбесіду мрії, ніколи не шкодуйте, якщо щось піде не так і у вас не вийде. Завжди ставте собі питання: і що? Що буде, якщо мене не візьмуть/я не підійшов тощо? Ви від цього не станете гіршими і вже точно танком вас не переїдуть! Будь-який досвід — це цікаво. Красиво «факапити» теж треба. Головне, не боятися щось чинити й робити висновки. Адже не помиляється тільки той, хто нічого не робить.
*Факап — (від. англ. «Fuck Up») — помилятися, зазнавати невдач.
Вікторія Гапчук