Останнім часом повернулася мода на середньовічні фестивалі, екскурсії замками й фортецями України. Наприклад, люди частіше стали цікавитися історичним фехтуванням. Чим так цікавить людей ремесло середньовічних боїв?
Багатий історичний фундамент України породжує велику кількість фестивалей, реконструкцій та культурно-історичних заходів: «Ту Стань!» — фестиваль історичної реконструкції, що проходить щорічно в Львові; середньовічний фестиваль «Fortpost» у Білгороді-Дністрівському; «Срібний Татош», коли ПГТ Чинадиєво в травні перетворюється на центр лицарства для бійців України та Європи та багато інших заходів у всій країні. В Одесі двічі на рік проходить фестиваль «Порохова вежа», в якому також відбуваються лицарські турніри, навчають малих та дорослих тримати щит та меч.
Подібні лицарські турніри — захоплива справа. Перевірка майстерності на всеукраїнському та навіть на міжнародному рівні потребує великої сили й витривалості. Щоб детальніше дізнатися, як це — бути учасником середньовікових турнірів, ми поспілкувалися з переможцем Чемпіонату України з UMF (Ukrainian Medieval Fencing), фіналістом турніру «Молодий Лев» Дмитром Ратушняком.
До занять цим видом спорту його привели любов до фехтування та захоплення середньовічним духом лицарства. Тренування проходить у двох видах — з м’якими мечами та залізними мечами й латами. «Для тренувань “на м’якому” використовуємо захист каратистів та замовляємо спеціальні шоломи й мечі (тямбори). Бойове обладнання (обладунки, шоломи й меч) найчастіше замовляється у майстрів, але якщо є бажання, прямі руки, інструменти та матеріали, ти можеш спробувати зробити його сам», — розповідає Дмитро. Турнірне історичне фехтування — це травмонебезпечне заняття. За словами Дмитра, його колеги по цеху мали надірвані м’язи, зламані кістки, а отримати забій — це звична справа. Він доповнює: «Це жорсткий спорт, і місце для випадковостей там буде завжди». Категорій, за якими проводяться змагання, багато. Сам Дмитро змагається в категоріях: «Щит-Меч», «Баклер-Меч» (невеликий щит, використовується частіше як додаткова зброя, аніж захист), «Полуторний Меч». Кожен може обрати свій стиль. На питання, кому Дмитро порекомендує цей вид спорту, він відповідає: «…людям із фізичними здібностями вище середніх, любов’ю до змагань та тягою до лицарства, а людям з низьким больовим порогом слід бути обачним при виборі цього спорту».
Не варто хвилюватися, якщо ви бажаєте спробувати себе, але боїтеся травм, або вам здається, що це надто важко. Клуби з історичного фехтування дозволять без перешкод спробувати себе в такій самій секцій, як і бокс та дзюдо. З коментарів тих, хто ходив у цю секцію, в цілому — все стандартно: тренування по дві години, в групах 6-20 чоловік. Обов’язкова розминка, спаринг, заняття з керування обладнанням. Мечі, щити та захист — спочатку клубні, потім свої, замовлені або зроблені власноруч. Виходи на турніри — лише за бажанням. В секції багато, як чоловіків, так і жінок, з різним досвідом, тому боятися нічого, хіба якщо ви боїтеся нового в своєму житті.
Тож, якщо ви бажаєте жити заради брязкоту металу та іскор, або просто хочете позайматися спортом в цікавій секції, — клуби історичного фехтування можуть вас зацікавити. Незалежно від ваших цілей в них, ви, як мінімум, отримаєте новий досвід, укріпите тіло, та зможете похвалитися екзотичними навичками серед знайомих та рідних.
Ілля Чижиков, 1 курс, «Read.Me»