Одеський національний університет імені І. І. Мечникова

Їж, молись, пристосовуйся: карантинне перевтілення

Звісно, ви знаєте, що таке середньостатистична родина, але як показала цьогорічна весна, така родина стає нетиповою під час карантину та самоізоляції. Вкотре прокидаючись уранці в чотирьох стінах з думкою, що сьогодні прогулянка буде максимум від ліжка до холодильника, члени сім’ї одразу починають активно займатися своїми справами. Тато в докарантинний час був впливовим бізнесменом, який кожного ранку, поспішаючи, залпом випивав каву і біг працювати. Але зараз, щойно відкривши очі після сну, бере до рук смартфон для перегляду новин, аби дізнатися кількість хворих в Україні та займається моніторингом карти поширення вірусу у світі. Обов’язково, не перевіривши інформацію, починає накручувати себе й ділитися цими новинами з близькими, тим самим навіюючи паніку. Після такої процедури наважується забрати з поштової скриньки замовлення з Аліекспресу, але обов’язково кропить свяченою водою. Не дай Боже, ще дізнаються про те, що з його району забрали до лікарні «коронавірусного», то вся родина буде змушена обробити поверхню тіла етанолом або хлорним вапном, вдягнути на шиї намиста з часником та промивати кип’ятком кожну пачку гречки з магазину.

Точно, гречка! Гречку в нас принесла відважна дбайлива мама, яку вже накрутив тато. День мами починається із «барикадування» свого тіла. Закритий одяг, рукавички, маска на все обличчя, окуляри, головний убір — все це заради походу в магазин, що знаходиться за рогом будинку. Першим пунктиком у маминому переліку є туалетний папір, якого вдома повно, але ж не завадить ще декілька рулонів взяти, раптом кінець світу, а витертись не буде чим? Води ж не існує! Потім, звісно ж, треба набрати купу їжі, яку до цього члени родини навіть не їли, бо не люблять, але ж оскільки ці продукти не швидко псуються — треба взяти! Та й побільше! А побільше, тому що мама не планує виходити в магазин ще декілька тижнів, принаймні вона так обіцяє, але вже наступного дня йде за крабовими паличками: прожити без них не можливо. І, звичайно, як же без свіжих продуктів для своєї донечки?

Донька в нас пересічна студентка «в минулому», яка раніше не готувала, але під час самоізоляції стала активною блогеркою. Щодня в сторіс вона розповідає про корисне харчування, знімає процес готування та ділиться рецептами. Окрім порад з кулінарії, вона мотивує підписників розібрати весь хлам у будинку та гардеробі. Ранок дівчини починається з відео її тренування, а вечір – медитацією. Спорт понад усе, хоча раніше про нього лише мріяла. Попри все блогерка не забуває про нагадування #залишатисявдома, користуватися масками та антисептиком. А ще: обов’язкове написання поста-рекомендації «Топ-10 фільмів /серіалів».

Єдиний, кому байдуже в родині на вірус та безпеку, – син. Він спокійно швендяє містом, кожні вихідні збирається зі своїми друзями на шашлики, виходячи з громадського транспорту мацає обличчя (причепурюється!), руки не миє тижнями, запрошує всіх зустрітися й розважитися разом. Хлопець вважає, що маски «для слабаків» і спілкується тільки з тими, хто доводить, що жодного коронавірісу не існує і це все тестування нас владою або ж єврейська змова. Єдину дезінфекцію, яку проводить хлопець у колі однодумців, — внутрішня. Пішов у магазин, щоб скласти компанію мамі, а повернувся з пляшечкою віскаря.

Родина дивується, у кого ж хлопець такий пішов, зовсім не думає про своє здоров’я та ще й ставить під загрозу здоров’я інших. А в кого-кого…. бабусю! Та вже з самого ранку думає, як втиснутися в тролейбус одинадцятою і їхати, куди очі бачать. Інколи здається, що пенсіонери все життя чекали на момент, коли коронавірус з’явиться на планеті, щоб весь час гуляти містом та стояти в черзі до магазину. І ніяк не переконаєш, що люди у віці в зоні ризику найперші. Діалог телефоном мами з бабусею завжди виглядає приблизно так:

— Ну не виходьте ж на вулицю! Ми передамо Вам продукти, ліки…. все, що треба, тільки пересидьте Ви вдома, прошу.
— О-о-й! Все! Закрили тему. Оце понапридумуєте собі якісь віруси. Нічого зі мною не станеться. На все воля Божа.

Розмови глухого з німим! А тато, спостерігаючи за цими суперечками, мовчки забирає слухавку в мами та протирає спиртовим засобом. А раптом…?!

Сусідів родини навіть не чути. Є здогадки, що вони змучились від карантину. Перерахували зернята рису та кількість кроків від балкона до туалету, переграли всі ігри та перечитали всі книжки. Швидше за все вирішили «чухнути» в село, поратися в городі.

Катерина Гулінська