Напевно, не знайдеться жодної людини, яка б не тримала у своїх руках книги, джерела мудрості та знань, як це вважалося ще здавна. Тільки замисліться: книгу, яку ви можете прочитати за декілька днів, письменник писав декілька років, ділячись так чи інакше життєвим досвідом: 20, 30, 50, 70 роками свого життя! А у вас є можливість здобути цей досвід за декілька днів. Хіба не дивина? Значну роль при формуванні особистості безумовно грають близькі люди та оточення, але книги на рівні з ними виховують нас і показують різні сторони людського буття.
Зараз на дворі осінь – ідеальна пора року для читання. Час, коли ми найбільш сентиментальні й задумливі. Час, який так обожнюють письменники. Час, щоб розібратися у собі. Поринаючи в незвичайний світ вигаданих історій, читач знаходить віддушину на тих бентежних сторінках, відволікаючись від реальності. Але часом історії, написаної автором, стає замало і людина, в пошуках продовження, натикається на «фанфіки». Початок їхнього виникнення сягає собою ще античні часи. Наприклад, сучасники Гомера використовували героїв його творів для створення нових сюжетів. А «Енеїду» І. Котляревського можна вважати «фанфіком» на «Енеїду» Вергілія.
Вибухом створення фанатських творів став період 1960-х років, коли вийшов серіал Джина Родденберрі «Зоряний шлях» і 2000-х, коли світ побачив сагу Джоан Роулінг «Гаррі Поттер». А що ж стосовно авторського права в «фанфіках»? Оскільки вони створені на основі вже якогось іншого авторського твору, то в них обов’язково зазначається, що фікрайтер не претендує на володіння персонажами й світом твору. Також слід зазначити, що не лише книги та фільми є поштовхом для створення фанатського твору, а й відеоігри – і «World of Warcraft» чудовий тому доказ.
І все ж таки: книги чи «фанфіки»? Чи можна віднести останні до творів мистецтва та чи несуть вони в собі якусь літературну цінність?
Із точки зору філософії, мистецтво визначає здатність надавати людям задоволення, то чи можна вважати з цього боку фанатські твори мистецтвом? Адже емоції та насолоду при прочитанні «фанфіків» заперечувати безглуздо. Однак розв’язувати це питання, звичайно, належить споживачам.
Порівняємо ж і підсумуємо різницю концепції книг проти концепції «фанфіків».
Книги:
- Нові ідеї;
- Комерційні видання;
- Можуть мати підґрунтя у вигляді реальної історії чи події або повністю вигадані;
- Має більше коло шанувальників.
«Фанфіки»:
- Створені на основі вже відомих творів;
- Запозичені персонажі;
- Дуже рідко мають комерційні цілі;
- Створені фанатами.
«Багато хто недооцінює фанфіки», вважає їх марною тратою часу. Я з ними не згодна. «Фанфіки» – це хороший спосіб проявити творчий потенціал і поліпшити навички письма. «Фанфіки» – відмінний спосіб для початківців висловити свої думки персонажами й словами», – зазначає Інна Новікова, автор-початківець, фікрайтер фанфікшену.
А от Кваша Ксенія ділиться протилежними думками стосовно цієї проблематики:
«На мою думку, книги – це оригінальна подача історії, де присутня повна творчість автора. А «фанфіки» не несуть оригінальної ідеї».
Ілля Розман же зі свого боку нейтрально ставиться до такого виду текстів, але знову ж таки дивлячись до чиїх рук потрапить «перо» в спробах створити фанатську адаптацію:
«Фанфіки, вони як хороші щотижневі видання, чудова можливість для деяких талановитих авторів почати, наприклад, з дрібничок серйозну кар’єру і знайти власний шлях у житті. Це дуже цінно для розкриття світу нових Достоєвських і Маркес. Інша справа – коли це доходить до мас. Міріади міріад другорядних історій про другорядних героїв про другорядні події шикуються в ряди нескінченних черг, що живлять надії на можливість виділитися і показати себе іншим. Я, звичайно, вважаю, що кудись так треба «виливати» вільний час і переживання особистого життя. Але не таким же чином. Насправді, не розумію більшу частину представників цього фандомів. Треба ж якесь відчуття смаку, мінімальна саморефлексія, елементарний перфекціонізм для того, щоб зрозуміти, що в середньому фікрайтери на фанфік.ру – вторинні і затребувані трохи більше, ніж ніяк».
Отже, вважати чи ні «фанфіки» окремим літературним жанром сказати складно, адже позиції людей дуже сильно відрізняються. Але одне можна сказати з упевненістю: ця творча течія існує і вже протягом тривалого часу має своїх шанувальників і послідовників, а для багатьох людей стала гарною можливістю насолоджуватися улюбленим фандомом довше.
Дар’я Болгова 1 курс 1 АГ