Чули хоч раз жарти про бідних студентів та їхні спроби вижити? Сумніваюсь, що не чули. Не так весело стає, коли розумієш, що ці жарти взяті не зі стелі, а така ситуація дуже болюча для багатьох. За останні півтора року стипендія піднялася, але й на ці гроші сильно не проживеш. Сьогодні моя підвищена стипендія 1992,73. Трішки лякає факт, коли сусідка каже, що це вище за її пенсію.
Перше на що витрачаються гроші – це їжа. Мій раціон приблизно такий: на сніданок вівсянка, гранола або якась молочна каша, на обід суп, а на вечерю – гарнір та щось м’ясне. Скільки це коштує?
Літр молока – в середньому 20 гривень
Цибуля ≈ 3 грн/шт
Морква ≈ 3 грн/шт
Картопля ≈ 5 грн/0,5 кг
Курячі ніжки ≈ 16 грн/0,3 кг
Тушонка ≈ 40 грн/баночка
Хліб ≈ 12 грн/батон
Такої кількості цих продуктів вистачає на тиждень, отже, на місяць це вийде 255 гривень.
Вівсянка швидкого приготування ≈ 15 грн/0,5 кг
Каші (гречка, рис, пшоно) у пакетиках ≈ 20 грн/5 пакетиків, одного вистачає на 3-4 прийоми їжі.
Чай ≈ 30 грн/ 25 пакетиків (у такі моменти я радію, що мені подобається чай та кава без цукру – додаткова економія)
Кава ≈ 55 грн/60 гр (хтось скаже, що це розкіш чи примхи, а я скажу – необхідність для студента)
Олія ≈ 25 грн/л
Це виходить 145 гривень на місяць, але такі підрахунки дуже умовні. Та й важко харчуватися лише цим, коли в магазинах очі розбігаються від асортименту. На перекуси в університеті (бо ж, наприклад, 4 пари відсидіти без їжі, а взимку й без гарячого чаю, дуже важко) чи якісь смаколики до кави витрачається приблизно гривень 30 на день. А це вже виливається в 600 гривень на місяць. Можу погодитись, що це не так вже й необхідно, але студенту важко відмовляти собі в таких маленьких, але смачних радощах.
Таким чином, на їжу витрачається близько 1000 гривень на місяць, а це вже більш ніж половина підвищеної стипендії, та майже вся звичайна.
Мені пощастило, що я живу в гуртожитку, тому дійти до університету – справа кількох хвилин. Додому я приїжджаю на кожні вихідні, витрачаю на це 46 гривень на тиждень або 187 гривні в місяць. Також добре, що батьки ще на початку навчального року оплатили проживання в гуртожитку – це б виходило ще 520 гривень щомісяця.
Що ж лишається? 805 гривень. Частину треба витратити на непродовольчі товари (серветки, шампунь, гель для душу, мочалка, зубна щітка та зубна паста, туалетний папір, засоби по догляду за обличчям і таке інше), а це ще приблизно мінус 150-200 гривень на місяць.
На гроші, що залишилися, треба якось купити подарунки друзям та рідним на Дні народження та свята, зробити манікюр, хоча б іноді купити якусь кофтинку чи джинси, сходити в кіно або на ковзанку, а потім… помітити, що зламалися навушники, без яких світ вже й не такий милий та терміново шукати хоча б 200 гривень на нові.
Якщо дуже старатися, звичайно, можна звикнути до суцільної економії, але виникає вже інше питання: чи в радість таке життя. Я, чесно, хотіла спробувати прожити місяць на стипендію, але мене вистачило лише на тиждень. Весна кличе гуляти, подорожувати, та на це все потрібні гроші.
Важко уявити як живуть пенсіонери, яким крім їжі, треба заплатити за комунальні послуги, купити ліки, але вони ніяк не можуть відмовити онукам в іграшках чи смаколиках, навіть на ледь не останні гроші.
«Оце часи, – якраз учора на роботі я почула нарікання однієї жінки: – Коли я вчилася, не бачила, щоб стільки студентів працювали, але хочеш жити – вмій крутитись». То що в наш час важливіше: вміння крутитися чи економити?
Тєрєхова Марія