В еру супергероїв, надприродних істот та геніїв – напевно кожен з нас хоч раз, але замислювався –
як це, рятувати людство? Нести цей крихкий світ на своїх плечах та своїми вчинками писати
історію. Звичайно, в реальному світі одному, навіть вольовій людині – це зробити неможливо.
Але, що, якщо об’єднати зусилля нашої сильної статі?
Дорогі дівчатка, дівчата, жінки. Далі не буде фраз-кліше, про те, що кожна мама-супер герой і
«поважайте жінок, адже вони вас народжують».
Ось якби жінок не було? Ісладія, 1975 рік. Страйк, який змінив хід розвитку країни. Жінки
вирішили один день не працювати, абсолютно. Не виходити на робочі місця, не сидіти з дітьми, не
прибирати, а пройтися маршем по головній площі країни. Вони вимагали рівну зарплату,
репрезентацію в парламенті та стирання гендерних стереотипів.
Уявіть собі, школи і садки – закриті, адже більшість робочих там жінки. Чоловікам доводилося
брати дітей з собою на роботу і розважати їх там. Працівники були озброєні кольоровими
олівцями і цукерками у спробі заспокоїти дітей. Сосиски, які легко приготувати, які користуються
популярністю у дітей, – були повністю розпродані. Тати, які не проводили з дітьми більше
декількох годин в день, мали стежити за ними 24 години. Більшості з труднощами вдавалося
поєднувати свою роботу та домашні справи – і це тільки за один день. Ця акція настільки відкрила
людям очі, що в наступні десятиліття жінка стала президентом та крісла в парламенті поділилися
порівну. Та можна голосити скільки завгодно, але Ісландія сьома країна за рівнем життя в світі.
«Так, але ж чоловіки, ніколи не проводили таких акцій. Без них світ, взагалі б перестав крутитися».
Не зовсім так. Чи варто вам нагадати Першу і Другу світові війни? Всі чоловіки, які були хоч якось
здатні тримати зброю, пішли на фронт, залишаючи свої сім’ї та тил на плечі жінок. Країни повинні
були продовжувати не просто існувати, але ще і постачати військових зброєю, їжею, ліками. І жінки
робили це. Вони виходили на «чоловічі роботи», займалися транспортуванням хворих і пілотів,
працювали на фермах. Жінка, яка займалася не активною «військової» службою – означало на
одного більше піхотинця або військовогопілота.
І так, працюючи – жіночі обов’язки все ще виконувалися. Їжа була готова, за дітьми стежили,
робота зроблена. Але наскільки швидко усі про це забули?
«Жінки в 21 столітті майже не пригноблюються”, “ви що хочете матріархат ?”, “якщо я феміністка –
мені що в автобусі місце не поступатимуться?» І я дуже хочу жити в вашому світі. Тому що в моє
мусвіті, 11-річну дівчинку може згвалтувати 30-річнийчоловік, і суспільство буде звинувачувати її за
червоний лак на нігтях. У моєму світі, дівчину, яку вбив її сусід по квартирі, будуть звинувачувати за
відверті фото в інтернеті і «вона це заслужила». У моєму світі, рух #MeToo підіймає важливі
проблеми насилля над жінками -це не просто черговий модний тренд Голлівуду або привід для
насмішок. Я живу в світі, де кожна друга дівчина має історію з життя про насильство, харассмент,
педофілію та сексизм на роботі. Я живу в світі, де в найбільшій країні на законодавчому рівні
чоловік може бити дружину та дітей раз на рік безкарно.
Так що так, це лист для людей реального світу. А скоріше навіть для дівчинки-підлітка, яку з
дитинства вчать подобатися хлопцям, старанно вчитися, бути охайною. І зовсім не важливо, що
витівки, які дозволяють собі хлопчики, – не дозволені тобі. А ще тебе змусять переодягнути
коротку спідницю, адже ти відволікаєш їх від навчання. Адже це набагато правильніше, ніж вчити
хлопчиків тримати себе в руках. І коли ти займеш призове місце на олімпіаді з фізики, і тобі дадуть
набір косметики, замість книжок як усім іншим – злися. Ти маєш право. Адже ти просто щось
більше, аніж те, як суспільство тебе малює.
