У рамках обміну полоненими з Російською Федерацією 7 вересня на Батьківщину повернулися 35 українців, серед яких 11 політв’язнів і 24 військових моряка. Такі історії не лишають байдужими та спонукають подумати про близьких, яких ми бачимо щодня, але будь-якого моменту все може змінитися. Серед моряків, що й не дивно, було чимало одеситів.
Наймолодший, але не найслабший.
Андрій Ейдер – наймолодший з усього екіпажу. Ледь повнолітній амбіційний хлопчина, який вже у полоні зустрів своє дев’ятнадцятиріччя. Щойно випустився з Одеського морського лицею, лиш два місяці як почав ходити в море, будував плани на майбутнє – життя обіцяло бути цікавим та сповненим щастя, до моменту коли хлопець отримав осколкові поранення та потрапив у полон.
Хлопчина, попри поранення та стрес, не падав духом, навіть добився, щоб у тюрмі «Русское радио» змінили на «Європу плюс». Як зазначила Олександра Маркова, його адвокат, у своєму пості на фейсбуці від 12 грудня 2018 року: «Теперь-то мы все понимаем, что жизнь молодого парня уже не будет прежней и свое девятнадцатилетие Андрей встретит вдалеке от родных. Но стоит сказать, что держится Андрей очень достойно и мужественно, шутит, с отличным чувством юмора».
У полоні продовжував писати вірші та листи рідним, які через цензуру, доходили дуже довго, з викресленими «Слава Україні!» та добре, коли взагалі доходили. Наразі планує видати власну збірку.
«Может, хватит называть действующих военнослужащих ВМС ВС Украины преступниками. Мы порядочные и адекватные люди, призванные защищать родину. Нас не надо ставить наравне с нарушителями закона. 21 век на дворе, права и ценности человека превыше всего. Люди не могут быть политической картой. Каждый человек — это чей-то ребенок, муж/жена и родитель. От жизни одного зависит жизнь кого-то еще. Не стоит превращать эти жизни в разменные монеты. При этом, кто-то идя в США жалуется на медленный интернет и 300 минут общения с семьей в месяц. А кто-то на неполностью извлеченные осколки после ранения. Какова политика двойных стандартов на вкус? Все это моя субъективная точка зрения. Выводы каждый должен сделать сам», –каже сам Ейдер ще будучи у полоні.
Щойно повернувшись на Батьківщину, він зробив пропозицію своїй дівчині, яка вірно чекала на нього. Попри те, що дату ще не обрали, на свято вже запрошені нинішній та попередній президенти України. Також моряк поділився, що після полону планує не тільки не кидати море, а ще й піти вчитися далі, вже на офіцера.
«Скоро буду дома».
Василь Сорока, старший лейтенант Служби безпеки України, також став одним з трьох поранених при захваті судна російською стороною. За кілька днів до цих подій дружина отримала від нього повідомлення у Вайбері: «Еду в командировку, буду на неделе». Нічого не передвіщало біди, через кілька днів Василь збирався святкувати День народження дружини Ірини, а згодом і дворіччя синочка Марка.
Ірина розповідає як побачила новини та молилися, щоб він був на іншому судні, як не змогла з першого разу подивитися відео захваті, знаючи про те, що десь там знаходиться коханий, як отримала інформацію, що його поранено, але навіть не знала куди та наскільки серйозно. Жінка розповідає: «В понедельник, 26 ноября, у меня был день рождения. Конечно, весь день мне было не до этого. Вечером, уже где-то после семи часов, в вайбере мне позвонили с неизвестного номера. Я ответила и услышала голос мужа. Он сказал: “Жив-здоров, руки-ноги целы, скоро буду дома”. На этом наш разговор закончился».
Також дружина полоненого зізналася, що найтяжче розлуку переживав їхній з Василем син. Хлопчик щовечора біг до дверей, очікуючи батька з роботи, а мати ніяк не могла пояснити, чому він не повертається.
Поранення виявилося серйознішим, ніж місцеві лікарі вважали під час обстеження. Тривалий час у чоловіка не функціонували чотири пальці,йому ставало все гірше, лиш через півроку, Коли стан став майже критичними, йому надали належне лікування, і стан став нормалізуватися, а чутливість поступово відновлюватись.
Це лише дві з двадцяти чотирьох історій, які демонструють розділене на «до» та «після» життя полонених моряків та їхніх родин. Усі учасники цих подій зізнаються, що дарма не цінували та вважали буденністю миті з рідними людьми. Ці десять місяців докорінно змінили погляди та внутрішній світ цих людей. Лишається вірити, що полон не зламав їх, а зробив сильніше.
Нагадаємо, що 25 листопада 2019 року відбулося протистояння в Азовському морі на кордоні України з Росією, яке завершилося тараном корабля ВМС України, а також десятимісячним полотном двадцяти чотирьох українських моряків.
Тєрєхова Марія