Одеситка Валерія Маліна навчається на першому курсі магістратури у французькому університеті ISA Lille за спеціальністю Food science. Ми поспілкувалися з Валерією та дізналися, що потрібно для вступу в закордонний виш, чим особливе навчання в ньому та як проходить там студентське життя.
— Розкажи, будь ласка, про сам університет.
— Університет виглядає дуже круто. Він складається з декількох корпусів; є споруди, які виглядають по-новому, вони скляні, сучасні, а є будівлі, схожі на Хогвардс (сміється), але всередині вони також абсолютно нові. У кожного студента є електронний ключ, за допомогою якого можна зайти до університету та аудиторій: без цього ключа це зробити неможливо. Окрім цього, цей ключ також є студентським квитком. Ремонт в аудиторіях сучасний, а хол виглядає, як у фільмі про круту американську школу. Також в університеті є чотири кімнати відпочинку для студентів і бібліотека, що знаходиться за скляною ширмою. Ще є спеціальні лабораторії для хімічних аналізів, які дуже якісно обладнані. Є IT корпус, в якому хлопці IT-шники займаються всією IT системою університету, і якщо в тебе виникли проблеми з комп’ютером, до них можна звернутися по допомогу або навіть купити в них ноутбук зі знижкою.
При університеті є їдальня, вона поділяється на декілька частин: де продаються бургери, сендвічі, картопля фрі; паста, наприклад, продається вже в іншій частині; також є частина зі здоровим харчуванням. Обід у цій столовій коштує десь 3,30 євро, і на ці гроші ти можеш взяти дві одиниці, наприклад, салат і воду, або салат і десерт, як забажаєш. До речі, воду не варто брати за гроші, бо в університеті є спеціальні місця, де її можна взяти безкоштовно. Також є автомати з їжею і кавою, де в боксах лежить чудова їжа, а кава коштує лише 30 центів і добра на смак. Їжу можна одразу розігріти у мікрохвильовій печі поруч із автоматом і поїсти за розташованими тут само столиками. Розігрівати можна не лише їжу з автомата, а й ту, яку ти приніс із собою. Один із фактів, який мене дивував спочатку, це те, що під час обіду студенти можуть буквально заповнити весь університет, сидіти на сходах, на підлозі в холі та їсти, і це так незвично (сміється).
У перший день навчання нам вручили подарунки. Це був шопер, в якому лежала багаторазова кварта з емблемою університету, в яку можна брати напої з собою. Також то були путівник по місту та університету й книжка, де написано, як відкривати рахунок в банку, оформляти страхування, та імена всіх викладачів — ідеальна річ. Також в кінці першого тижня нам влаштували welcome drink — вечірку, де навіть викладачі спілкувалися з нами й пили крафтове пиво. Такі вечірки проходять щовівторка й щочетверга. Безпосередньо в самому університеті на мінус першому поверсі знаходиться міні бар, де студенти можуть потанцювати під музику та випити того самого крафтового пива. Ти купуєш за один євро склянку і три євро коштує саме пиво, в будь-якому іншому закладі склянка пива буде коштувати десь п’ять євро.
— Які документи потрібні для того, щоб поїхати навчатися до Франції?
— Для того, щоб отримати візу, потрібен лист-запрошення від університету, також потрібне підтвердження того, що в тебе є кошти, на які ти будеш там жити. Я їхала за програмою, яка передбачала стипендію, але якщо ти будеш жити й навчатися за рахунок батьків, то їх потрібно вказати як спонсорів. Також для візи потрібен диплом із апостилем (міжнародний штамп, стандартний за оформленням, який підтверджує законність певного паперу — В. Мазур) та виписка з оцінками, її можуть апостилювати чи ні, це залежить від ситуації. Звичайно потрібні паспорти — український і закордонний, іноді може бути необхідною довідка про несудимість із апостилем і перекладом. Також можуть вимагати купити страхування, його, здається, можна купити одразу в посольстві.
З собою після приїзду потрібно мати свідоцтво про народження з перекладом і апостилем. Але буває, що свідоцтво, отримане до 2010 року, не підходить. Тому, в міністерстві юстиції треба замовити нове свідоцтво, отримати на нього апостиль, перекласти в сертифікованого перекладача — це, до речі, важливо, бо якщо перекладач не сертифікований, твоє свідоцтво можуть не прийняти. Свідоцтво про народження потрібне для того, щоб отримати страхування життя; також, якщо ти знімаєш там житло, тобі теж потрібне страхування.
Коли ти вже приїхав, якщо в тебе довгострокова студентська віза (наприклад, як у мене, — на рік), то протягом трьох місяців її обов’язково потрібно підтвердити. Ти повинен зайти на сайт посольства Франції, заповнити певні формуляри й оплатити саме підтвердження, через деякий час його тобі надішлють. Згодом потрібно піти з ним у визначене місце й підписатися; я точно не можу сказати куди, бо я цього ще не робила, але така необхідність є.
— Чим вирізняється система навчання?
— Тут абсолютно інша система навчання, ніж у нас. Викладачі намагаються бути максимально близькими до студентів. У нас є викладач, який настільки руйнує бар’єр між студентами й собою… Каже, що терпіти не може цю дистанцію. Якось він запізнився на пів години, ще з порогу почав видавати «вгадайте, з якої я країни» та намалював шибеницю на дошці. Ще один викладач якось запитував, які види сиру та вина існують у Франції. При цьому діставав їх усі з пакета й обіцяв подарувати тому, хто правильно відповість, — це було здорово!
Так, звичайно, всі люди різні, але мені подобаються ці викладачі — вони спілкуються так, наче ведуть якийсь тренінг. Але ось що не дуже подобається: в нас у першій половині дня одне заняття триває дві години, у другій половині вже інша дисципліна — також десь дві-три години; під кінець стає трохи нудно, це правда.
Тут всі студенти здебільшого друкують свої конспекти на комп’ютерах. У кожного студента є свій логін і пароль, за якими він може підключити два девайси до Інтернету та використовувати їх на заняттях; єдина незручність: це потрібно щодня робити заново.
Ніхто в цьому виші не буде змушувати тебе навчатися: ти навчаєшся для себе, а не для когось. Якщо під час лекції ти займаєшся своїми справами, відмінними від теми заняття, тебе ніхто не прожене й нічого тобі не скаже.
Тут дуже серйозно там ставляться до таймінгу. Тобто, якщо тобі дають 15 хвилин на презентацію, то ти більше 15 хвилин говорити не будеш, і це твої проблеми, якщо забагато інформації взяв для презентації.
Також набагато суворіше ставляться до того, які джерела ти використовуєш у своїх роботах. Не можна використовувати як джерело сайт в Інтернеті, ти повинен використовувати безпосередньо першоджерело. При цьому дуже ретельно перевіряють все на плагіат. Ми зобов’язані використовувати джерела, але повинні перефразовувати речення. Якщо чесно, з моєю англійською це складно. Одна справа, коли тобі потрібно по-іншому скласти фразу рідною мовою, зовсім інша — іноземною.
У Європі, зокрема, у Франції дуже поширена робота в колаборації. Студентів розподіляють на групи залежно від тем, які подобаються. Ви працюєте в групах, робите презентації, звіти тощо. Тобто, індивідуальної роботи майже немає.
— Чи є якісь привілеї в цій країні для студентів?
— Так, за студентським квитком можна отримати знижки на проїзд у автобусі, роздрукування якихось документів тощо. Також для всіх студентів існує допомога через організацію CAF (щомісячна фінансова допомога від французької держави, спрямована на часткове покриття оренди житла або іпотечних внесків — В. Мазур), вони допомагають із субсидіями. В залежності від твого достатку й того, скільки ти платиш за житло, тобі можуть повернути від 80 до 200 євро; це, до речі, дуже класна річ.
— Якою буде твоя дипломна робота?
— Якщо буду навчатися тут тільки рік, то отримаю сертифікат про закінчення одного року магістратури. Але коли захочу поїхати сюди на другий рік і отримати диплом, то я буду стажуватися. Друга половина другого року магістратури — це internships, і твій диплом — це, по суті, звіт про це стажування. Тобто, ти працюєш на підприємстві, здійснюєш аналіз їхньої роботи, робиш презентацію цього, захищаєш — ось і вся твоя дипломна робота.
Валерія Мазур