Нарциси — не лише стрункі білосніжні квіти на тонких стеблах. Із легкої руки З. Фрейда термін «нарцисизм» вийшов за межі психології і став загальним поняттям. А «покоління Z» завдяки соцмережам взагалі встигли прозвати поколінням нарцисів. Та чи дійсно кожне дитя 2000-х років має схильність до самозакоханості?
Назва і квітам, і психічному розладу з’явилася у давньогрецькому міфі про прекрасного юнака Нарциса. Він відхилив та жорстоко висміяв почуття німфи Ехо і за це був покараний смертельною закоханістю у власне відображення. На перший погляд — повчальна історія зі зрозумілою мораллю. Але проблема нарцисів не залишилася в Аттиці, а стала хворобою сучасності. Так стверджують автори книги «Епідемія нарцисизму» психологи Джин Твендж та Кіт Кемпбел. Згідно з дослідженнями, що вони проводили на американських студентах, то з 1970-х років постійно збільшується кількість самозакоханої молоді. Але така тенденція є не тільки за кордоном, а і в нас. Тож хто такі нарциси і на яких «клумбах» їх вирощують?
Не варто плутати людей із високою самооцінкою і нарцисів. Хоча останні іноді маскуються під впевнених людей, у них є головна відмінність — самооцінка нарцисів удавана і насправді є їхнім слабким місцем. На перший погляд, вони себе люблять і у будь-який спосіб прагнуть це довести оточуючим. Часто вимагають від друзів захоплення їхньою персоною, при цьому знецінюючи емоції та любов близьких, якщо таким чином можна ще більше себе звеличити. Парадокс у тому, що нарцисів не цікавлять люди, але без них вони не зможуть існувати. Нарциса можна пізнати за яскравою зовнішністю та примітними манерами: бурхливою жестикуляцією, емоційною мовою. При першій зустрічі вони здаються самодостатніми особами, хоча насправді дуже невпевнені та емоційно нестійкі. Але про це їх «жертви» дізнаються вже потім, адже в момент знайомства перед ними привабливі інтелектуали. Першим дзвіночком, що може насторожити, стає момент, коли нарцис раптово знецінить когось. До прикладу: «Це не вона геніально грає на фортепіано, а інструмент професійний та добрі вчителі. Так може кожен». Як правило, особу нарциса огортає легкий флер обраності та величності. Але він нічого не вартий без натовпу шанувальників. Зігмунд Фрейд вважав нарцисизм складовою характеру кожного, адже амбітність та здатність відстоювати власні інтереси дуже важливо. Справа лише в середовищі й оточенні, що може підгодовувати маленького «нарцисика». Прийнято вважати, що через завищені очікування та віру в свою винятковість, такі люди не спроможні вижити в світі. Але історія знає чимало прикладів, серед яких, як правило, багато митців та бізнесменів (Пабло Пікассо, Генрі Форд тощо). Пояснити такий успіх можна тим, що прагнучи бути не такими, як усі, нарциси продукують багато цікавих ідей. У цьому їм допомагає наявність імунітету до емпатії та здатність долати усі перешкоди на шляху.
Середовище, в якому зростає «маленький нарцисик» може бути як дуже лояльним та товариським, так і суворим. В інтерв’ю журналу «Нож» психотерапевтка Олександра Амброскіна розповіла про те, як батьки, маючи великі амбітні плани, які не змогли реалізувати самостійно, переносять їх на дитину. Наприклад, мати завжди хотіла бути балериною і якщо в неї з’явиться донька, то є великий шанс, що вона стане відвідувати школу танців, навіть, якщо це заняття дівчинці не до вподоби. Аби дитина не надто пручалася, батьки вводять систему покарань і заохочень. Тобто, якщо в дівчинки не буде гарних результатів, то матір буде їй докоряти, а при перемогах — навпаки, радіти. Таким чином діти стають залежними від комбінації «успіх = нагорода» і прагнуть досягати вершин, аби бути кращими для своїх батьків. Це є причиною того, що у дорослому житті нарциси майже не здатні на прояв любові. У теплому та дружньому середовищі також є ризик виховати нарциса, якщо йому з дитинства все дозволяти.
Скільки нас таких, закоханих у себе, на перший погляд, але комплексуючих, розкидано у соцмережах? На розвиток нарцисизму позитивно впливає те, що в Instagram та Facebook, люди можуть коригувати свій образ, як їм заманеться. Тобто для нарцисів це ще одне поле для формування іміджу привабливої людини без недоліків. Саме тому більшість стрічок в соцмережах виглядають як життя Барбі та Кена — сонячно та безтурботно. Хоча в останні роки з’явився тренд на природність. Люди почали ділитися фотографіями без ретуші, писати про свої проблеми, переживання. Не можна сказати, що це дуже впливає на зменшення нарцисів, тому що на зміну старим мережам, постійно приходять нові, де натуральність втрачає свою силу.
Проте звинувачувати «покоління Z» у самозакоханості було би неправильно. Міленіали також, свого часу, попередньому поколінню здавалися нарцисичними та егоїстичними. Є версія, що це через те, що «покоління Y» саме нещодавно вийшло з пори молодості, яка тісно пов’язана з природним нарцисизмом. І це не прояв поганих рис, а просто той етап розвитку, коли людині властиво бути невпевненим, але сповненим планів та ідей, коли всі соціальні ролі ще «не примірені», а тому молодь в пошуках себе іноді здається нарцисами. Тож це твердження щодо міленіалів неправильне, адже вони подорослішали і перестали здаватися настільки самозакоханими. Певно, те ж станеться з поколінням Z. Так, є вірогідність, що вплив соціальних мереж збільшить кількість нарцисів. Але це не точно, адже сонце «покоління Z» ще в зеніті, а отже не варто називати нас усіх нарцисами, доки ми не стали дорослими.
Анастасія Верис, 3 курс, «КОЛО»