Одеса значно менше багата на соціалістичний модернізм, нiж Київ. Це пов’язано з тим, що в часи СРСР тут не були розташовані важливі партійні об’єкти або підприємства. Але деякі з будівель все ж обов’язкові до ознайомлення, серед них: будівля театру музкомедії, корпус Одеського національного морського університету і деякі науково-дослідні інститути, санаторії та архітектурний комплекс санаторію «Куяльник»; також не можна обійти стороною і радянські мозаїки в Одесі.
Одеський академічний театр музичної комедії ім. М. Водяного, вул. Пантелеймонівська 3, Одеса
Будівля театру була споруджена в 1981-му році. Архітектор Генріх Топуз дотримувався законiв архітектурного модернізму: сучасні практичні матеріали, лаконічний і стриманий екстер’єр, вільні простори як всередині театру, так і зовні, а химерні форми будівлі підкреслювали її величність.
Проектування почалося в 1965-му, а закінчилося тільки у 1975-му році – все через проблеми з фінансуванням проекту, він (проект) значно змінив свою форму і вид за час створення.
Внутрішнє оздоблення та планування театру не тільки підкреслює пластику і форми модернізму, а й несе практичну функцію: взимку глядачі потрапляють в гардеробне приміщення, а з нього – відразу в партер.
Проект будівлі є абсолютно унікальним і спроектований спеціально під одеське історичне середовище, це підкреслюють і алюзії на морську тематику біля головного входу в театр; там розташована скульптура Князика А. В. «Муза» – дівчина з лірою, що сидить на дельфіні.
Зовнішнє оздоблення споруди прикрашають декоративні фасадні елементи з міді і анодованого алюмінію. Фасад виконаний з рожевого туфу, граніту і мармуру. Архітектор Топуз самостійно їздив по кар’єрах і домовлявся про постачання кам’яних матеріалів для оздоблення.
Увесь архітектурний ансамбль театру, фонтану, площі і скульптури характеризується своєю унікальністю і самобутністю. Піднесений стилобат підкреслює височину і грандіозність споруди. При своїх велетенських розмірах архітектурний комплекс добре вписався в навколишню забудову. 16-поверхові корпуси санаторію «Куяльник», вул. Курорт Куяльник 1-3, Одеса
«Нові» корпуси санаторію «Куяльник» були побудовані з 1981-го по 1986-й роки за проектами архітекторів Пальгуева А.С., Лінкова А.А. і інженера Гордона І.Я. на замовлення КиївНДІЕП. Два з трьох 16-поверхових будинкiв функціонують, один – безслідно занедбаний. Корпус «відкритий» для всіх бажаючих.
З даху, колись обладнаного для прийняття сонячних ванн, відкривається вид на панораму лиману, два iнших корпуси, на старий корпус грязелікарні ім. Пирогова та загадкову металеву піраміду.
У цій піраміді знаходиться громадський лікувальний басейн з теплою солоною водою з лиману. Піраміда виглядає футуристично та, як і 16-поверхові житлові корпуси, є пам’ятником радянського модернізму.
Морський вокзал Одеського морського порту, вул. Приморська 6, Одеса
Задуми містобудівників про створення нового морського пасажирського терміналу почали з’являтися ще в 1950-х, нова будівля морвокзалу споруджена за проектом архітекторів Головіна В.П. і Кремлякова В.К. в 1968-му році. Ранні проекти (50-х років) нового морського вокзалу являли собою споруди в стилі сталінського ампіру і були схожі на «сталінські висотки» в Москві. Але проект 1960-го року остаточно затвердили, таким морвокзал ми бачимо зараз. Архітектори хотіли надати будівлі форму круїзного лайнера і їм це вдалося – виступаюча консоль і призматичність форми нагадують рубку пасажирського лайнеру.
Будівлю ввели в експлуатацію у 1968-му. Будівельникам і проектувальникам довелося на 70 метрів продовжити мол (від лат. насип), а на нульовому поверсі вони зробили складські приміщення.
Новий мол почав приймати як пасажирські судна, так і вантажні – уздовж причалів були (і зберігаються досі) залізничні рейки і вантажні крани. До всього архітектурного ансамблю було додано і новий ескалатор уздовж Потьомкінських сходів, який замінив старий фунікулер.
У 1994-му році будівлю морвокзалу зазнала значних змін: була проведена капітальна реконструкція з повною заміною інтер’єрів, а в 2001-му році на молі звели готель «Кемпінські» (пiзнiше – готель “Одесса”), який, на жаль, був занадто далекий від стилістики модернізму (зараз готель порожніє). У 2016- 2018-му роках до морвокзалу прибудували новий футуристичний екстер’єр з безлічі рухливих металевих пластин. Вони приховали зруйнований морським повітрям фасад – колишня динамічність і форми будівлі були безслідно втрачені.
Одеський національний морський університет, вул. Мечникова 34, Одеса
9-поверховий новий корпус ОНМУ був побудований в 1975-му році, спроектований архітектором Рибліцким.
Модернізм | Одеса | Мозаїки
Монументальне мистецтво було добре розвинене в СРСР. Значна кількість радянських мозаїк досі прикрашають будівлі міст пострадянського простору, вони збереглися в хорошому стані через 50 років. Мозаїки в Радянському Союзі були ледь не єдиною формою самовираження авторiв, до того ж вони гарно пасували до радянського архітектурного стилю, через роки вони тісно поєдналися з поняттям соціалістичного модернізму.
«В 1954 году Хрущев начал борьбу с так называемыми архитектурными излишествами, к которым были причислены абсолютно все ордерные элементы (колонны, капители, портики, пилоны), а с ними и монументальная скульптура и лепнина, нередко украшавшая здания эпохи сталинского ампира. С этого момента в истории советской архитектуры произошел поворот к новому стилю, который сегодня принято называть советским модернизмом.» – Ольга Казакова, кандидат мистецтвознавства, директор Iнституту модернiзму.
Однією з серйозних проблем в цьому виді монументального мистецтва є атрибуція (встановлення особи автора) – творці строкатих панно, які розбавляють сірість хрущовської типової забудови, залишилися забуті через роки.
Український фотограф Євген Нікіфоров провів велику роботу з каталогізації радянських мозаїк. Він три роки подорожував Україною з метою пошуку і фіксування монументального мистецтва; згодом він у співдружності з «Видавництвом Основи» видав книгу «Decommunized: Ukrainian Soviet Mosaics».
У книзі міститься понад 200 фотографій мозаїк по всій країні, деякі з них вже знищені через закон про «декомунізацію».
Тимофій Мельников 1 курс 2АГ