«Ви голосувати прийшли?», – питає мене чоловік років 65-ти. Відповідаю, що так. Далі чую схвальне «добре» і ловлю посмішку на обличчі дідуся. Сонце вже починає припікати, але холодний вітер тримає тебе в тонусі. Через те, що хвилююсь, палю дві цигарки підряд й вирішую попроситись зайти всередину дидсадка, де працювала моя дільнічна виборча комісія.
Моя історія з виборами розпочалась ще задовго до цього ранку. Пам’ятаю, що мені 5-річному дуже кортіло голосувати. Батько брав мене з собою в кабінку та показував, де поставити галочку. З тих пір я чекав, коли ж сам зможу це зробити.
Готувався до виборів по совісті: прочитав про всіх 39 кандидатів, переніс місце для голосування, зробив вибір.
Поки на дворі зібралось вже чоловік 10, я стукаю в двері. Відчиняє мені дідусь, як виявилось потім – охоронець. «Доброго ранку. Можна зайти до вас погрітись?», – питаюся. Дід пускає. Але завідувачка дитсадка, яка представилась мені «прибиральницею», намагається мене випхати. Сходимось на тому, що я все-таки можу посидіти всередині до відкриття ДВК.
«Хорошо, что мне девочки помогли документы оформить для жены, проверили в списках. Она у меня инвадил, прийти проголосовать не смогла бы. А вот другим женщинам из нашего дома даже приглашение на выборы не пришло», – доводить до мого відома охоронець. Йому вже далеко за 60. Дізнаюся, що він з дружиною за все життя не пропустив жодних виборів.
Тим часом перевіряю годинник. Дільниця вже от-от має відкритись. Восьма година і я заходжу до актової зали дитячого садка. Тут пахне запіканкою та соком. Бачу кабінки. Вони обтягнуті чорною напівпрозорою тканиною. Зі стін на мене дивляться Фіксики, два зайці та лисичка. Як тільки я зайшов всередину зали, з’явилося відчуття відповідальності. Трохи думаю про це, переконуюсь, що зробив правильний для себе вибір. Включаюсь в реальність через оплески. Точно, я ж тут перший. Далі чую «О, як добре, що першим хлопець голосує! Значить все буде добре!». Заходжу всередину. Милуюся своєю гарно намальованою галочкою, перевіряю декілька разів, чи на те місце її поставив. Аплодували й коли я пустив свій перший в житті бюлетень в скриньку.
На вулиці сонце вже гріє. Йду далі по справах і пишу пост у Фейсбук, де розповідаю, що вже проголосував і закликаю всіх зробити те саме. Що я відчував? Свято! Мені аж дивно було через це. Думав, люди відчувають будь-що в цей момент, але не свято.
Наступну добу гортаю новини, читаю про порушення, про відсоток людей, що прийшли на вибори. ЦВК порахувало 100% голосів. В поліції кажуть, що всі виборці мали змогу проявити волевиявлення. Іноземні спостерігачи запевняють: все було чесно.
Чекаю на другий тур.
Дмитро Тельпіс