Мої висловлювання – моя особиста справа?

Постать Володимира Жемчугова до недавнього часу не була відомою широким колам населення. Та два місяці тому, за ініціативи Міністерства інформаційної політики України, був запущений освітній проект, в рамках якого, нині Герой України, радник того ж міністерства, Володимир Павлович Жемчугов відвідав ряд міст нашої країни й провів лекції, розповідаючи про події в Криму та на Донбасі. Мета такого проекту – національно-патріотичне виховання молоді, ціль – студенти найвідоміших університетів та курсанти військових закладів.

Не забарився Володимир і з візитом до Одеси. 23 жовтня у головному корпусі ОНУ ім. Мечникова відбулась зустріч подружжя Жемчугових зі студентами університету. Радник розповідав про своє життя, нелегкі часи, анексію Криму та ситуацію в АТО. Після виступу, на промовця посипались провокативні та неоднозначні питання. Цього варто було очікувати, адже, зі слів самого Жемчугова: «Одещина  складний регіон для «тверезого осмислення» подій, які відбуваються у нашій країні». Одним із перших, пролунало звинувачення в бік Володимира Павловича щодо використання нецензурних висловлювань на адресу журналістів. Незадовго до початку патріотично-виховної кампанії, в мережі було опубліковано листування Володимира Жемчугова із журналістом Анатолієм Шарієм, у спілкуванні з яким радник користувався непристойними та, подекуди, вульгарними звертаннями. Цього факту Володимир не спростував, заявивши, що «у мене є дві сторінки в мережі Facebook – сторінка радника міністра, та сторінка громадянина України. Саме з останньої я мав бесіду з Шарієм, і мої висловлювання – моя особиста справа. Я маю право на власний простір». Дуже схожа ситуація сталася при спілкуванні Жемчугова й журналіста Філліпса. Щодо останнього, знаходимо у ЗМІ інформацію про те, що Філліпс спровокував його.

Через день після резонансного виступу, на неофіційній сторінці радник підтвердив свої слова постом у Facebook:  «Каждый гражданин имеет право на своей личной странице освещать темы и вести переписку, которые не противоречат действующему законодательству Украины». Перевіривши таку інформацію з юридичної точки зору, знаходимо Жемчугова правим, адже радником став він на громадських засадах, і не є державним діячем.

Уточнимо, що Жемчугов радник міністра з питань освітніх програм. І саме  в рамках вищезгаданої програми патріотичного виховання він, окрім вишів, відвідує школи й дитячі садки. Подаючи власний приклад героїзму, тим самим впливає Володимир на формування національної свідомості підростаючого покоління, яке, в свою чергу, є активним користувачем мережі Інтернет. Тому варто замислитись про доцільність нецензурних публічних висловлювань людям, на яких покладена виховна функція населення.

Варто додати, що до функцій Міністерства інформаційної політики відноситься також захист прав журналістів та споживачів інформаційної продукції. Окрім цього, представники міністерства повинні сприяти популяризації та формуванню позитивного іміджу України у світових інформаційних ресурсах, що указано в офіційному положенні про Міністерство інформаційної політики України. На мою думку, як представника міністерства, поведінка Володимира дещо суперечить поставленим завданням.

Керуючись законодавством нашої країни, кожен громадянин має право на свободу думки та особистого листування, якщо такі дії не порушують права і свободу інших. Проте людям, котрі є публічними діячами, або, як в даному випадку, представляють центральні органи влади, варто бути максимально обережними з висловлюваннями, що можуть набути розголосу. Адже таким особам доручена важлива місія – бути обличчям нашої держави.

                                                                                                                                        Циктор Ольга