Майже усі підлітки мріють швидше виїхати від батьків. Пізніше вони, як правило, закохуються. А з часом (або відразу) молодь бажає жити разом зі своєю другою половинкою. Але ці думки часто дисонують із стереотипом «Я не зможу розважатися». Дівчата скажуть: «це весь час буде йти на прибирання, приготування страв, а я ще не хочу бути господинею та загнати себе у глухий кут», хлопці подумають: «це постійно розкидане волосся, полички забиті її косметичними засобами». Стало моторошно? А якщо я скажу, що це тільки початок?
Вірити стереотипам чи ні — справа кожного особисто. Якщо ви зі самого початку поставите себе у ролі «раба», то з роками ситуація лише погіршиться. Важливим моментом на початку стосунків є наявність власної справи й розподіл обов’язків. Як розставиш все спочатку — так далі й буде. Найчастіше буває — не поговорили, а потім чогось так дивуємося. Часто в людей починається залежність один від одного, що спричинена прив’язаністю. Доцент кафедри психології особистості Науково-дослідного університету вищої школи економіки каже: «Така залежність може бути настільки ж небезпечною, як алкогольна чи наркотична. За багатьма схожими ознаками любовну залежність можна віднести до клінічного розладу». Цей факт наводиться не задля того, аби налякати, а щоб попередити, уберегти себе від такого.
Нещодавно я, нарешті, вирішила жити разом із хлопцем. Ми зустрічаємося три роки. Усі лякали, що я побачу його з іншого боку, у мене пропаде особистий простір, ще рано надягати на себе фартух та відмовлятися від розваг. У ніч перед переїздом не могла зімкнути очей. У голові були ці слова. Я так хотіла цього й сама налякалася. Зараз так із цього смішно. Ми все робимо разом. Я почала менше гуляти, точніше, взагалі відпочиваю, коли сплю пару годин, але це не через нього, а тому, що задають багато завдань. Тепер, незважаючи на всі справи, хоч бачити його можу, навіть якщо він уже спить.
Уявіть собі картинку: ви зняли чи купили житло самі, приходите та робите все самі, зате — суцільний особистий простір. Уявимо другу картинку: ви живете разом з подругою, усе ділите між собою, обговорюєте дівчачі теми й не тільки, але тут нестача іншого, а саме, жіночої потреби в чоловічій любові. Третя картинка: ви живете з хлопцем, він допомагає лагодити все, нести важкі пакети, готувати страви, прати, неважливо що, але це уже міцніша сила. Багато хто може спростувати ці приклади, але це нормально, адже для кожного — свої норми та правила.
«Ми з хлопцем живемо разом більше року, а під час карантину мали досвід спільного побуту з його батьками. Мені пощастило — все напрочуд легко та спокійно. Ми не сперечаємося й не звалюємо усі проблеми докупи, тож, причин для суперечок майже не виникає. Головна помилка багатьох пар — невміння почути партнера, намагання його змінити, замовчування негараздів та відсутність можливості побути наодинці. Ми ніколи не питаємо «дозволу», щоб зустрітися з друзями або за власним розсудом розпорядитися своїм часом. Ми майже завжди разом, бо нам зручно бути 24/7 вдвох, і це навчило нас допомагати один одному. Щодо хатніх обов’язків, то зазвичай прибирання та кухня на мені, але це тому, що я сама так вирішила. Хлопець завжди готує мені вечерю, коли я повертаюся пізно, бере участь у митті посуду та ходить до магазину. Ми нічого не розподіляємо: хто має час та сили, той і робить», — розповідає Дар’я Лопатюк, 20 років.
На сайті BBC психолог Олена Савінова каже, якщо:
- вам важко бути собою, тобто, ви намагаєтеся грати у бездоганність в усьому;
- відчуваєте себе потрібним, а саме, прагнете в усьому «допомагати» партнеру, позбавляючи його самостійності;
- завжди «розумієте» партнера, навіть, коли це шкодить вам чи суспільству;
- намагаєтеся бути «скромною», забуваєте про особисті можливості-потреби, аби сподобатися партнеру — тоді вам не варто жити разом.
Адже, це ненормальні стосунки, що в подальшому можуть спровокувати серйозні проблеми — від насилля до розладу нервової системи чи втрати власного «Я».
Є пари, які багато уваги приділяють стосункам, їхньому формуванню, вирішенню проблем, питань тощо. У когось це виходить саме собою, іншим потрібно над цим працювати, але є й ті, що не справляються та втрачають один одного.
Як жити разом, але залишатися для нього тією самою «з родзинкою»?
Це хіба можливо?
Чоловіки показують себе майже відразу, жінкам важливо сподобатися, і часто це приховується за ширмою косметики, гарної зачіски, цікавих розповідей та пригод. Коли закохані починають жити разом, з часом ширма втрачає функціональність та стає прозорою. Аби цього не допустити та залишатися цікавою, варто продовжувати слідкувати за собою, не втрачати гарних манер, доглянутості, а найважливіше — залишати кордони особистого простору. Якщо у вас буде час на себе, друзів, близьких, удосконалення — завжди буде інтерес та нагода для нових розповідей.
Як радувати свого партнера, аби він/вона не сіли потім на голову?
У всьому є міра. Як колись казав Платон — вона найцінніша в світі. Ви можете зробити все по дому, приготувати чудовий сюрприз один, два, три рази, але потім без претензій сказати, що вже його/її черга. Головне — не робити все на постійній основі, адже це входить у звичку.
«Жити разом добре, живемо разом уже рік, ось, на вихідних взяли кошеня, проблем, в принципі, не виникає. Я думаю, що не “битовуха” впливає на конфлікти й проблеми в стосунках, а самі люди провокують один одного на сварки і тому подібне. Обов’язки ділимо порівну, один одному допомагаємо й не лінуємося. Найбільше сварок було на карантині, бо тупо не було чим зайнятися, немає роботи й навчання, втомилися один від одного. Жити разом добре ще й в плані взаємодопомоги. Коли потрібно терміново закрити сесію й ти приходиш додому після універу і з ніг валишся, то тобі не потрібно готувати їжу або йти в магазин. Загалом, головне, щоб були взаєморозуміння та взаємодопомога, тоді проблем не буде», — ділиться Владислава Томашевська.
Можете з’їхатися заради «я тут подумала, що один з плюсів сім’ї в тому, коли ти не зустрічаєш Новий Рік одна в компанії з китайською їжею» (цитата з фільму «Секс у великому місті»), але краще, щоб це рішення було добре продумане та ви були точно до цього готові.
Вероніка Джога