В Україні розпочався новий політичний сезон, відмінний від усіх попередніх. Більшою мірою це зумовлено зосередженням влади в руках однієї політичної сили, що виграла президентські вибори, отримала більшість у Парламенті та самостійно сформувала Уряд. Про сучасну Україну, американську та українську журналістики, свободу слова та розслідування нападів на активістів і журналістів говорили студенти факультету журналістики, реклами та видавничої справи ОНУ імені І. І. Мечникова з головною редакторкою української служби «Голосу Америки» Мирославою Гонгадзе.
Про медіа та їх залежність
Я займаюся журналістикою, тому що це, знаєте, як дихати. У США те саме, такі ж умови, як і в Україні. Усі скаржаться і на зарплати, і на складні умови життя, але це частина нашої професії.
«Голос Америки» більше фокусується на зовнішній політиці, на тому, що відбувається в Україні. Ми намагаємося дати глядачеві щось таке, що тут неможливо отримати – експертну оцінку західних політиків, інформацію про інвестиції. Робимо матеріали про Америку та українську Америку, успішних українців, які виїхали закордон. Розповідаємо про життя в Сполучених Штатах, намагаючись знайти щось цікаве для України – якісь цікаві приклади чи ініціативи, які можна взяти за ідею і реалізувати тут. Так ми бачимо нашу роботу.
Так, справді, олігархи використовують медіа в Україні як власні політичні чи економічні ресурси. Що з цим робити? Тут декілька напрямків. По-перше, питання медій не вирішується самостійно. Треба вирішувати загальні суспільні проблеми – залежність суспільства від олігархії як такої. Поки не з’являться рівні можливості для творення бізнесу, ми не можемо говорити про незалежні медіа, адже зрозуміло, що декілька угрупувань контролюють усю систему, і це стосується не тільки медіа, а й інших сфер життя. По-друге, я вважаю, що медіа це не так бізнес-проекти, не так прибуткова структура, як соціальна робота. Якщо ми насичуємо суспільство неякісною інформацією, то маємо бути відповідальні за це. Тому за неприбутковими медійними організаціями майбутнє. По-третє, мають боротися самі журналісти, тобто мусять дотримуватися журналістських стандартів. Якщо нашим телеканалом володіє олігарх, то як журналісти мусимо мати угоди й дуже чіткі принципи співпраці з власниками. Так є і в «Голосі Америки».
Я не думаю, що зміна влади в Україні вже вплинула на ситуацію в журналістиці. В державі плюралізм. Журналісти можуть говорити все, що хочуть, але в Україні немає незалежної журналістики – і це проблема. Тиск на журналістів відбувається усюди, це, на жаль, міжнародний тренд. Тому насправді журналістська професія знаходиться у великій кризі. Відверто кажучи, поки що через зростання популізму та автократії у світі журналісти знаходяться в дуже складних умовах. Але все, що ми можемо робити, – захищати один одного.
Про нову владу
Я не маю своєї власної думки щодо Володимира Зеленського, так як ніколи з ним не зустрічалася, але хотілося б поспілкуватися, перш ніж робити будь-які висновки. Людина, яка отримала 73% підтримки населення України, вартує того, аби звернути на неї серйозну увагу. Зрозуміло, що він має харизму, вміє комунікувати, та чи вміє робити свою роботу? Я поки ще не бачила цього. Мене турбують деякі його кроки, дещо авторитарні «замашки». Хоча не впевнена: чи пов’язано це з тим, що він хоче дуже швидко продемонструвати результативність і показати, що ефективний, чи це його стиль, що буде посилюватися? Ми не зацікавлені в тому, щоб президент провалив свою роботу, але треба бути обережними й контролювати. Наше завдання як медіа – контролювати владу.
Україною в США цікавиться лише певна категорія людей, які мають дотичність до неї. Деякі американці не знають навіть, де знаходиться Україна, але політична еліта в очікуванні. Є пересторога, що новій владі не вистачатиме професійної кваліфікації і досвіду. Саме тому краще дослухатись до тих, хто має досвід. Новим політикам надається карт-бланш лише тому, що за них люди проголосували. В Америці дуже важливий демократичний вибір.
Навіть історія зі зняттям депутатської недоторканості. Так, правильно, всі мають бути рівними перед законом. Так, не можуть бути захищені депутати, які збили людину на вулиці чи скоїли кримінальний злочин. Але є небезпека, що за відсутності ефективного судочинства буде ризик політичного переслідування. Тому мусять бути дуже чіткі важелі, які унебезпечать тих же депутатів від переслідувань. Наприклад, у Британії є система, у якій депутати не можуть переслідуватися за політичну позицію та висловлювання. На все має бути закон. Закон – це найголовніше. Я виступаю проти політичних переслідувань! Поки Україна не стане законослухняною державою, поки тут не буде верховенства права, поки не буде ефективного судочинства, доти будемо мати проблеми. Якщо є порушення закону, то всі мають відповідати, незалежно від політичних переконань.
Про напади на активістів
Це загальносвітова традиція. За статистикою, дуже мало справ щодо журналістів і громадських активістів було розслідувано, дуже рідко можна отримати результат щодо нападів чи вбивств. В Україні це посилюється тим, що немає верховенства права й немає до кого звернутися за захистом. Але переважно, якщо журналісти розслідують щось чи виступають проти чогось, вони завжди наражаються на велику небезпеку. Це просто факт. У своїй справі можу сказати, що пройшло 19 років, а розслідування досі триває. Ми знайшли лише часткове правосуддя, але повного – досі нема.
Головне в таких ситуаціях не здаватися, тиснути на владу, намагатися зробити все, що можеш. Колись, коли вбили мого чоловіка, мені казали: «сиди, мовчи, це нереально … скільки людей уже вбили». Я юрист за професією, отож знала, як працювати з правоохоронними органами. У мене була своя стратегія, як змусити їх розслідувати. І відверто кажучи, ця справа чи не єдина, де принаймні виконавці вбивства понесли покарання.
Про покликання та мотивацію
До всього, що робите, якщо знайшли це як своє покликання, будете повертатись, незважаючи на втому. Це стане вашим успіхом. Журналістика – це покликання, це не робота. Тобто якщо хочете заробити гроші, то журналістика – це не те, куди треба йти. Ви займаєтеся журналістикою, тому що це як дихати, знаєте.
Я завжди робила щось, що інші не ризикували робити, боялися. Завжди намагаюся діяти з позиції відваги. Лише це може привести до певного поступу. Для мене завжди важливо бути ефективною.
Дмитро Тельпіс