«Гаманець чи живопис?» – так називалася лекція щодо привласнення одними людьми здобутків інших та складної ситуації просування таланту митця, проведена лекція 2 листопада в iQSpace.
Під час лекції спікер Анна Мисюн, кандидат мистецтвознавства, доцент кафедри культурології, мистецтвознавства й філософії культури ОНПУ, розповіддю про масштабні афери у галузі мистецтва мала на меті донести до молоді інформацію про тернистий шлях до омріяного Олімпу слави та всебічного визнання їхньої творчої діяльності. Підтвердженням цього є слова Анни, з яких почалася лекція: «Історія мистецтва – не тільки історія художніх досягнень, а й довга низка афер і підробок, фальсифікації акційних будинків та арт-дилерів». Тема арт-фальсифікацій виявилася дуже актуальною серед молодіжної аудиторії, оскільки вона складала більшу половину слухачів, які активно брали участь у дискусії.
Актуальною стала розповідь лектора про картину Бенксі «Дівчинка із шрамом», яку на аукціоні будинку Sotheby’s у Лондоні продали за 1 042 000 фунтів стерлінгів, і вона відразу почала самознищуватися, на щастя, для власників картини, тільки до половини. З’ясувалося, що Бенксі за аферу свій винахід не вважає й коментує ситуацію так: «Прагнення до знищення – теж творче пробудження». Дирекція ж аукціону заявила: «Бенксі нас зробив. Ми ніколи не стикалися з подібною ситуацією в минулому».
Антон Левковський (20 років, студент) зреагував на вищезгаданий факт так: «Як на мене, такою витівкою художник свідомо підвищив вартість продажу своєї творчості. Зловивши хвилю хайпу, він досяг популярності у світі. Людям творчих професій складно зараз досягати успіху, але все ж краще притримуватися старої моделі просування, бо модель Бенксі більше видається на шахрайство».
Ольга Коваленко (26 років, вчителька образотворчого мистецтва в молодшій школі) зазначила: «Я не вважаю, що художник вчинив злочин! Він лише прагнув захистити свій витвір і свою творчу спадщину. Якщо б не було настільки безпрецедентного випадку, швидше за все, мистецька діяльність Бенксі була б забута, а його картина могла б бути привласнена іншими!»
Лектор нагадала, що випадки привласнення у сфері мистецтва не поодинокі. «Ось маєш відому світові картину Яна Вермеєра Делфтського, а потім виявляється, що її написав хтось невідомий та ще й у в’язниці. Обурливо чи не так?» – зазначає мистецтвознавець. Тим більше, що на підробці картин Яна Вермеєра арт-фальсифікатор Хан ван Мегера (голландський митець) заробив близько 30 мільйонів доларів, але, звісно, після викриття мусив сісти за грати. До найвідоміших осіб, які займалися привласненням чужих здобутків, можна віднести Ельміра де Хорі, Вольфганга Бельтраккі, Тома Кітінга. Перші два співпрацювали виключно з арт-дилерами задля заробітку, а останній робив підробки-«протести» тодішній системі мистецтва та суспільству взагалі, вважаючи його «гнилим та порочним». Він не приховував своїх намірів, робив це не заради отримання коштів, тому навмисне залишав дрібні недоліки, воліючи тільки привернути увагу до утопічного, на його думку, руху життя.
«Ставлення до підробок може бути різним. Орієнтир – мета митця. Якщо він лише намагається заробити на праці інших, то ставлення, звісно, негативне, плагіат – це не мистецтво взагалі. А якщо з наміром висвітлити свою суспільно-політичну думку, то чому б і ні, люди вчаться в більшості випадків саме на таких курйозних ситуаціях», – прокоментувала лекцію Христина Тризуб (40 років, вчителька історії та культурології).
Отож, підробки в мистецтві не просто казки-лякалки для молодих творців, вони справді існують, тому митцям слід дуже прискіпливо відноситися не тільки до якості створених шедеврів, а й до їхньої правової безпеки, те ж саме стосується й тих, хто хоче придбати такий витвір мистецтва, щоб потім не бути ошуканими та не залишитися «біля розбитого корита».
Катерина Кравець