На що має право сучасна жінка?

За останні роки проблема порушення прав жінок набирає все більше обертів. На що має право сучасна жінка?Право на особисту недоторканність, право голосу, право займати державні посади, право отримувати рівну винагороду й справедливу зарплату – це все, чого десятиліттями намагається досягти жіноча частина населення. Про знущання, насилля, нерівність у трудовій сферіта пошуки вирішення проблеми розповіла Вероніка Гадяцька – журналістка за фахом та переможниця Чемпіонату України з дебатів 2018.

Знущання зі сторони посадовців та ЗМІ

Сьогодні в Україні кандидати в президенти, політики та загалом публічні особи дозволяють собі висловлювання стосовно жінок, які би були абсолютно неприйнятними в інших країнах. Так,  український політик Володимир Литвин вважає, що «чоловік – це вища істота, оскільки жінка була створена з ребра Адама. Відповідно, вона вже стоїть на нижчому щаблі». Антон Геращенко, політичний діяч, радить жінками «виходити заміж і народжувати, а не займатися політикою». Отже, що можна говорити про гендерну рівність у соціумі, якщо права жінок порушуються високопоставленими особами? «Звертаючи увагу на політичну еліту, сьогодні права жінок не є занадто серйозною проблемою для неї. Але все ж таки, у грудні 2017 року набув чинності наказ про криміналізацію домашнього насилля, чого дуже давно очікували в Україні, і це свідчить про якісь рухи у вирішенні проблеми», –повідомляє Вероніка.

Також спікер стверджує, що окрім політиків, несправедливими щодо жінок є частина ЗМІ, які встановлюють певні кліше та керуються ними впродовж великого проміжку часу. Найбанальнішим прикладом є згадка «блондинки за кермом» у назвах матеріалів, що суперечить наявним стандартам журналістики. Але в більшості випадків ЗМІ тиражують такі ідеї не задля того, щоб висловитися проти прав жінок, а з метою збільшення рейтингів. Журналістка пояснює: «Таким чином у суспільстві з’являється певне замкнуте коло, тому що, з одного боку, ЗМІ висвітлюють те, що має попит, і особливо привертає чоловічу увагу, а з іншого – ЗМІ в наш час формують відносини між жінками і чоловіками інформацією, яку надають». Такі сфери як реклама та ЗМІ, повинні контролюватися суспільством. Вероніка наводить чимало прикладів українських рекламсексистського характеру, що порушують права жінок і мають бути демонтовані. На проблему звертають увагу здебільшого громадські активістки, які апелюють до певних комітетів.

Домашнє насилля

Україна посіла 69-е місце в загальносвітовому рейтингу гендерної рівності, який оприлюднив Всесвітній економічний форум у Женеві. Зазначається, що «індекс гендерного розриву» для України становить 0,7 — це означає, що гендерна нерівність тут подолана на 70%. Але подану статистику варто сприймати скептично, адже не кожна жінка, яка, наприклад, піддається домашньому насиллю, розповідає про це або звертається до певних органів.

Домашнє насилля – проблема, що не має кордонів та існує в кожній країні. Якщо розглядати її в країнах ЄС, то за даними генерального секретаря ООН АнтоніуГутерреша, кожна третя жінка піддається насильству. В Україні щороку від домашнього насилля помирає близько 600 жінок, повідомляє заступник міністра внутрішніх справ України з питань європейської інтеграції Анастасія Дєєва.

Існує декілька форм домашнього насилляз боку представників чоловічої статі:

  • сексуальна;
  • фізична;
  • моральна;
  • економічна.

Варто знати, що всі форми домашнього насилля взаємопов’язані між собою та одна має страшну тенденцію витікати з іншої.

До впровадження криміналізації домашнього насилля, воно вважалось адміністративним правопорушенням, що не зупиняло ґвалтівників знущатися над жінками. Але також існують деякі причини безвідповідальності, як з боку жертв, так і з боку вищих спеціалізованих державних органів, про які потрібно пам’ятати  – мовчання перших (через що статистика проблеми не є достовірною), неправильно складений поліцією протокол та несвоєчасна подача протоколу в суд. У наш час, в Україні вже діють притулки для жінок, які потерпають від домашнього насилля та наважились втекти від свого чоловіка. Отже, кожна жінка, яка страждає від порушеної проблеми, має право на захист і допомогу з боку вищих державних органів. Але варто зауважити, що за даними дослідження «Ла Стради» і Женевського центру демократичного контролю за сектором безпеки,  10-12% правоохоронців вважають, що насилля в сім’ї допустиме, 38-39% називають це «домашніми справами», а якщо розглядати сексуальне насилля, то з 1049 лише 61 ґвалтівник карається законом у вигляді позбавлення волі. Журналістка стверджує, що потрібно не лише розвивати культуру поведінки чоловіків, а й донести жінці, що терпіти насилля – ненормально.

Нерівність у трудовій сфері

Трудова сфера – актуальна тема з порушення прав жінок у будь-якій розвиненій країні. В Україні існує наказ №256 від 1993 року (частково втратив чинність, наразі діє лише глава 3 розділу І), згідно з яким 458 професій є забороненими для жінок. У професіях, які дотепер вважалися суто чоловічими, зараз схвалюється використання жіночої праці, але це не означає, що жінку офіційно влаштовують на роботу без проблем. А в професіях, заборонених законодавством, часто можна зустріти жінок, які працюють там неофіційно. Роботодавцю вигідно взяти на роботу жінку та платити їй менше, але як наслідок – у трудовій книжці інша професія з іншим стажем роботи, пізніше – менша пенсія. За даними державної служби статистики України, жінки отримують на 37% меншезаробітної платні, ніж чоловіки, що яскраво вказує на нерівність і порушення прав жінок.

Отже, можна зробити висновок, що до повної гендерної рівності в країні потрібно зробити ще чимало кроків. Але, звертаючи увагу на заходи, здійсненні протягом останніх років, можна сподіватися на покращення умов та пришвидшене вирішення проблеми порушення прав жінок, насилля та нерівністі у трудовій сфері.

 Катерина Голинська

Поділитися:

Facebook
Twitter
LinkedIn
Telegram