За останні роки проблема порушення прав жінок набирає все більше обертів. На що має право сучасна жінка?Право на особисту недоторканність, право голосу, право займати державні посади, право отримувати рівну винагороду й справедливу зарплату – це все, чого десятиліттями намагається досягти жіноча частина населення. Про знущання, насилля, нерівність у трудовій сферіта пошуки вирішення проблеми розповіла Вероніка Гадяцька – журналістка за фахом та переможниця Чемпіонату України з дебатів 2018.
Знущання зі сторони посадовців та ЗМІ
Сьогодні в Україні кандидати в президенти, політики та загалом публічні особи дозволяють собі висловлювання стосовно жінок, які би були абсолютно неприйнятними в інших країнах. Так, український політик Володимир Литвин вважає, що «чоловік – це вища істота, оскільки жінка була створена з ребра Адама. Відповідно, вона вже стоїть на нижчому щаблі». Антон Геращенко, політичний діяч, радить жінками «виходити заміж і народжувати, а не займатися політикою». Отже, що можна говорити про гендерну рівність у соціумі, якщо права жінок порушуються високопоставленими особами? «Звертаючи увагу на політичну еліту, сьогодні права жінок не є занадто серйозною проблемою для неї. Але все ж таки, у грудні 2017 року набув чинності наказ про криміналізацію домашнього насилля, чого дуже давно очікували в Україні, і це свідчить про якісь рухи у вирішенні проблеми», –повідомляє Вероніка.
Також спікер стверджує, що окрім політиків, несправедливими щодо жінок є частина ЗМІ, які встановлюють певні кліше та керуються ними впродовж великого проміжку часу. Найбанальнішим прикладом є згадка «блондинки за кермом» у назвах матеріалів, що суперечить наявним стандартам журналістики. Але в більшості випадків ЗМІ тиражують такі ідеї не задля того, щоб висловитися проти прав жінок, а з метою збільшення рейтингів. Журналістка пояснює: «Таким чином у суспільстві з’являється певне замкнуте коло, тому що, з одного боку, ЗМІ висвітлюють те, що має попит, і особливо привертає чоловічу увагу, а з іншого – ЗМІ в наш час формують відносини між жінками і чоловіками інформацією, яку надають». Такі сфери як реклама та ЗМІ, повинні контролюватися суспільством. Вероніка наводить чимало прикладів українських рекламсексистського характеру, що порушують права жінок і мають бути демонтовані. На проблему звертають увагу здебільшого громадські активістки, які апелюють до певних комітетів.
Домашнє насилля
Україна посіла 69-е місце в загальносвітовому рейтингу гендерної рівності, який оприлюднив Всесвітній економічний форум у Женеві. Зазначається, що «індекс гендерного розриву» для України становить 0,7 — це означає, що гендерна нерівність тут подолана на 70%. Але подану статистику варто сприймати скептично, адже не кожна жінка, яка, наприклад, піддається домашньому насиллю, розповідає про це або звертається до певних органів.
Домашнє насилля – проблема, що не має кордонів та існує в кожній країні. Якщо розглядати її в країнах ЄС, то за даними генерального секретаря ООН АнтоніуГутерреша, кожна третя жінка піддається насильству. В Україні щороку від домашнього насилля помирає близько 600 жінок, повідомляє заступник міністра внутрішніх справ України з питань європейської інтеграції Анастасія Дєєва.
Існує декілька форм домашнього насилляз боку представників чоловічої статі:
- сексуальна;
- фізична;
- моральна;
- економічна.
Варто знати, що всі форми домашнього насилля взаємопов’язані між собою та одна має страшну тенденцію витікати з іншої.
До впровадження криміналізації домашнього насилля, воно вважалось адміністративним правопорушенням, що не зупиняло ґвалтівників знущатися над жінками. Але також існують деякі причини безвідповідальності, як з боку жертв, так і з боку вищих спеціалізованих державних органів, про які потрібно пам’ятати – мовчання перших (через що статистика проблеми не є достовірною), неправильно складений поліцією протокол та несвоєчасна подача протоколу в суд. У наш час, в Україні вже діють притулки для жінок, які потерпають від домашнього насилля та наважились втекти від свого чоловіка. Отже, кожна жінка, яка страждає від порушеної проблеми, має право на захист і допомогу з боку вищих державних органів. Але варто зауважити, що за даними дослідження «Ла Стради» і Женевського центру демократичного контролю за сектором безпеки, 10-12% правоохоронців вважають, що насилля в сім’ї допустиме, 38-39% називають це «домашніми справами», а якщо розглядати сексуальне насилля, то з 1049 лише 61 ґвалтівник карається законом у вигляді позбавлення волі. Журналістка стверджує, що потрібно не лише розвивати культуру поведінки чоловіків, а й донести жінці, що терпіти насилля – ненормально.
Нерівність у трудовій сфері
Трудова сфера – актуальна тема з порушення прав жінок у будь-якій розвиненій країні. В Україні існує наказ №256 від 1993 року (частково втратив чинність, наразі діє лише глава 3 розділу І), згідно з яким 458 професій є забороненими для жінок. У професіях, які дотепер вважалися суто чоловічими, зараз схвалюється використання жіночої праці, але це не означає, що жінку офіційно влаштовують на роботу без проблем. А в професіях, заборонених законодавством, часто можна зустріти жінок, які працюють там неофіційно. Роботодавцю вигідно взяти на роботу жінку та платити їй менше, але як наслідок – у трудовій книжці інша професія з іншим стажем роботи, пізніше – менша пенсія. За даними державної служби статистики України, жінки отримують на 37% меншезаробітної платні, ніж чоловіки, що яскраво вказує на нерівність і порушення прав жінок.
Отже, можна зробити висновок, що до повної гендерної рівності в країні потрібно зробити ще чимало кроків. Але, звертаючи увагу на заходи, здійсненні протягом останніх років, можна сподіватися на покращення умов та пришвидшене вирішення проблеми порушення прав жінок, насилля та нерівністі у трудовій сфері.
Катерина Голинська