Одеський національний університет імені І. І. Мечникова

Наша епоха як нове Середньовіччя

Лекція культуролога й філософа Михайла Козакова «Сяюче Середньовіччя» зібрала слухачів у «IQ Space» 15 листопада. Лектор порівнював XIII – XIV та XXI століття й переконував аудиторію в тому, що назва «темні століття» є хибною. Михайло Козаков намагався розвінчати міфи про життя середньовічної людини та її побут.

 

Лекція розпочалася словами італійського письменника Умберто Еко: «Ми живемо у Новому Середньовіччі». Михайло Козаков порівняв уже давно минулі часи із сучасністю та навів такі приклади: середньовічна людина майже не вміла читати й мислила образами, у храмах було багато зображень святих, Бога, Діви Марії — всі вони несли в собі певну інформацію та були для неписемної людини головним способом пізнання світу. А в наші часи людина також мислить образами, бо головними джерелами інформації та пізнання світу є соціальні мережі Instagram, Facebook, а також YouTube. Вони є масовішими й не вимагають осмислення. Лектор наголошував на тому, що зараз також існує середньовічна проблема — люди майже припинили читати, хоча книжки зараз більш розповсюджені. Люди зараз вмирають через кір, так само, як і в Х столітті, коли зафіксували перші наукові описи цієї хвороби.

Культуролог вважає хибним твердження про те, що Середньовіччя — це «темні століття». Аргументує він це таким чином: у XVIII столітті саме французи вважали, що часи правління церкви були найневдалішими за всю історію людства, і розпочали, так званий, «реформаторський рух». Він полягав у тому, щоб знищити всю спадщину, пов’язану з «темними століттями». Таким маршем французи пройшлися по всьому Парижу й зупинилися лише завдяки мітингові письменника Віктора Гюго біля Собору Паризької Богоматері. Письменник не тільки не погоджувався з такими «реформами», а й збирав однодумців задля того, аби захистити культурну спадщину. Саме це й спонукало автора до написання роману «Собор Паризької Богоматері» — першого історичного роману написаного французькою мовою. Лектор також розповідав про життя середньовічної людини:

  • 1) дитина могла почати працювати з 7 років, а стратити могли з 8-річного віку;
  • 2) 35-40 років — такою була середня тривалість життя;
  • 3) віком для шлюбу дівчат було 12 років, а хлопців 14;
  • 4) жінка могла бути освіченою, але головною її метою в житті було народження дітей — вважалося, що пологи тільки додають жінці сил;
  • 5) на відміну від усталеної думки, лицарі також були дуже молодими — 18-20-ти річними, а право носити меч було навіть у простого селянина.

Стосовно ж інтимнішого життя середньовічної людини можна сказати, що змогу митися мав кожен — у Лондоні були навіть місцеві лазні з дерев’яними ваннами, обшитими різними тканинами. Саме через це вони й отримали жартівливу назву «Stew» (тушонка), бо відвідувачі приходили й «відкисали» у ваннах. Також церквою заборонялися надмірності, і якщо хтось не дотримувався посту або надто про себе піклувався, його вважали грішником.

Михайло Козаков розповів нам і про ігри Середньовіччя. Це були: гральні карти, винайдені в XIV столітті; шахи; більярд, що вважався настільним крикетом; боулінг, котрий передбачав розбивання чурок важким м’ячем. Також це було підкидування лисиць — гра полягала в тому, що треба було якомога вище підкинути лисицю, коли вона бігла через натягнуті мотузки (іноді замість лисиць були зайці або коти). Також були розповсюджені театралізовані вистави-містерії, участь у яких брали майже всі мешканці міст.

Щодо розвінчаних міфів, можна виділити найяскравіші з перелічених.

  1. Відьом майже не було, й сама церква не вірила в їхнє існування. Знаючи це, можна зробити висновок, що жінок вряд чи спалювали на багатті.
  2. Малюнки, на яких «лікар» стукає молотком із цвяхом по голові хворого, — це не просто трепанація черепа, а й витрушування «каміння дурня», історики вважають, що такий метод лікування деяким людям допомагав.
  3. Звичне для нас зображення чумного лікаря з’явилося лише в XVII столітті, хоча перша пандемія відбулася ще в ХІ столітті.
  4. Середньовічна людина вважала, що чума передається через запах. Саме через це на вулицях міста було багато трупів тварин, і селяни розводили якомога більше худоби. Вважалося, що сморід переб’є хворобу.
  5. Негашеним вапном люди приховували не тільки зморшки, а й сліди від віспи на обличчі.
  6. Жанна д’Арк була стречена не через відьомство, а через те, що була єретичкою — носила чоловічий одяг.
  7. Жінка в часи Середньовіччя могла бути грамотною: при жіночих монастирях монахинь навчали писати й читати, жінки могли бути купцями і володіли цією професією, інколи, ліпше, ніж чоловіки.
  8. Майже вся мода була перейнята від чоловіків: корсети, підтяжки, панчохи, підбори.
  9. 35% усього населення великих міст Европи скаладало духовенство.
  10. Папа Римський Григорій ІХ був творцем інквизиції, а також автором булли, яка називала котів, особливо чорних, служителями диявола та закликала вбивати цих тварин. Саме це спричинило появу «чорної смерті»: котів майже не було, це призвело до зростання кількість щурів, які через бліх інфікували людей чумою.

 

Злата Янушина

Залишити відповідь