Одеський національний університет імені І. І. Мечникова

Наша епоха як нове Середньовіччя

1502560968_da5c7dd3abcdf18270eca87295af7ddc__980x

Лекція культуролога й філософа Михайла Козакова «Сяюче Середньовіччя» зібрала слухачів у «IQ Space» 15 листопада. Лектор порівнював XIII – XIV та XXI століття й переконував аудиторію в тому, що назва «темні століття» є хибною. Михайло Козаков намагався розвінчати міфи про життя середньовічної людини та її побут.

 

Лекція розпочалася словами італійського письменника Умберто Еко: «Ми живемо у Новому Середньовіччі». Михайло Козаков порівняв уже давно минулі часи із сучасністю та навів такі приклади: середньовічна людина майже не вміла читати й мислила образами, у храмах було багато зображень святих, Бога, Діви Марії — всі вони несли в собі певну інформацію та були для неписемної людини головним способом пізнання світу. А в наші часи людина також мислить образами, бо головними джерелами інформації та пізнання світу є соціальні мережі Instagram, Facebook, а також YouTube. Вони є масовішими й не вимагають осмислення. Лектор наголошував на тому, що зараз також існує середньовічна проблема — люди майже припинили читати, хоча книжки зараз більш розповсюджені. Люди зараз вмирають через кір, так само, як і в Х столітті, коли зафіксували перші наукові описи цієї хвороби.

Культуролог вважає хибним твердження про те, що Середньовіччя — це «темні століття». Аргументує він це таким чином: у XVIII столітті саме французи вважали, що часи правління церкви були найневдалішими за всю історію людства, і розпочали, так званий, «реформаторський рух». Він полягав у тому, щоб знищити всю спадщину, пов’язану з «темними століттями». Таким маршем французи пройшлися по всьому Парижу й зупинилися лише завдяки мітингові письменника Віктора Гюго біля Собору Паризької Богоматері. Письменник не тільки не погоджувався з такими «реформами», а й збирав однодумців задля того, аби захистити культурну спадщину. Саме це й спонукало автора до написання роману «Собор Паризької Богоматері» — першого історичного роману написаного французькою мовою. Лектор також розповідав про життя середньовічної людини:

  • 1) дитина могла почати працювати з 7 років, а стратити могли з 8-річного віку;
  • 2) 35-40 років — такою була середня тривалість життя;
  • 3) віком для шлюбу дівчат було 12 років, а хлопців 14;
  • 4) жінка могла бути освіченою, але головною її метою в житті було народження дітей — вважалося, що пологи тільки додають жінці сил;
  • 5) на відміну від усталеної думки, лицарі також були дуже молодими — 18-20-ти річними, а право носити меч було навіть у простого селянина.

Стосовно ж інтимнішого життя середньовічної людини можна сказати, що змогу митися мав кожен — у Лондоні були навіть місцеві лазні з дерев’яними ваннами, обшитими різними тканинами. Саме через це вони й отримали жартівливу назву «Stew» (тушонка), бо відвідувачі приходили й «відкисали» у ваннах. Також церквою заборонялися надмірності, і якщо хтось не дотримувався посту або надто про себе піклувався, його вважали грішником.

Михайло Козаков розповів нам і про ігри Середньовіччя. Це були: гральні карти, винайдені в XIV столітті; шахи; більярд, що вважався настільним крикетом; боулінг, котрий передбачав розбивання чурок важким м’ячем. Також це було підкидування лисиць — гра полягала в тому, що треба було якомога вище підкинути лисицю, коли вона бігла через натягнуті мотузки (іноді замість лисиць були зайці або коти). Також були розповсюджені театралізовані вистави-містерії, участь у яких брали майже всі мешканці міст.

Щодо розвінчаних міфів, можна виділити найяскравіші з перелічених.

  1. Відьом майже не було, й сама церква не вірила в їхнє існування. Знаючи це, можна зробити висновок, що жінок вряд чи спалювали на багатті.
  2. Малюнки, на яких «лікар» стукає молотком із цвяхом по голові хворого, — це не просто трепанація черепа, а й витрушування «каміння дурня», історики вважають, що такий метод лікування деяким людям допомагав.
  3. Звичне для нас зображення чумного лікаря з’явилося лише в XVII столітті, хоча перша пандемія відбулася ще в ХІ столітті.
  4. Середньовічна людина вважала, що чума передається через запах. Саме через це на вулицях міста було багато трупів тварин, і селяни розводили якомога більше худоби. Вважалося, що сморід переб’є хворобу.
  5. Негашеним вапном люди приховували не тільки зморшки, а й сліди від віспи на обличчі.
  6. Жанна д’Арк була стречена не через відьомство, а через те, що була єретичкою — носила чоловічий одяг.
  7. Жінка в часи Середньовіччя могла бути грамотною: при жіночих монастирях монахинь навчали писати й читати, жінки могли бути купцями і володіли цією професією, інколи, ліпше, ніж чоловіки.
  8. Майже вся мода була перейнята від чоловіків: корсети, підтяжки, панчохи, підбори.
  9. 35% усього населення великих міст Европи скаладало духовенство.
  10. Папа Римський Григорій ІХ був творцем інквизиції, а також автором булли, яка називала котів, особливо чорних, служителями диявола та закликала вбивати цих тварин. Саме це спричинило появу «чорної смерті»: котів майже не було, це призвело до зростання кількість щурів, які через бліх інфікували людей чумою.

 

Злата Янушина

Поділитися:
Share on facebook
Facebook
Share on twitter
Twitter
Share on pinterest
Pinterest

Залишити відповідь

Логотипи студентських редакцій:

Соціальні мережі
Інші публікації

Діалог культур: про зустріч студентів факультету журналістики, реклами та видавничої справи з Послом Канади в Україні

Студенти факультету журналістики, реклами та видавничої справи відвідали лекцію Надзвичайного і Повноважного Посла Канади в Україні — Лариси Ґаладзи. Зустріч пройшла в онлайн-форматі на платформі Zoom. На зустрічі також були присутні студенти з інших факультетів ОНУ імені І. І. Мечникова. Модерував захід кандидат політичних наук, доцент Володимир Дубовик.

Один у полі (не) воїн: про майбутнє конструктивної журналістики в Україні

Професія журналіста як об’ємна складна геометрична фігура: має багато аспектів, сторін та кутів… Це усвідомлюють студенти факультету журналістики, реклами та видавничої справи, тому займають активну позицію, стежать за трендами сучасної журналістики і у навчальний, і у вільний від занять час. Саме тому 13 квітня за сприяння керівництва та викладачів факультету вони долучилися до лекції «Конструктивна журналістика: як перестати писати тільки погані новини?», організатором якої стала Комісія з журналістської етики. Ключовим спікером був Віктор Пічугін, заступник головного редактора медіагрупи «Накипіло», голова Громадського телебачення Харкова

Знайомство з факультетом журналістики, реклами та видавничої справи в онлайн-форматі

Є така весняна традиція на факультеті журналістики, реклами та видавничої справи – запрошувати на зустріч абітурієнтів. От і цього разу 27 березня 2021 року відбувся День відкритих дверей, щоправда, в онлайн-форматі на платформі Zoom. У зустрічі взяли участь декан факультету Олена Андріївна Іванова, заступник декана з навчальної роботи Інна Валеріївна Лакомська, старші викладачі Сергій Володимирович Азєєв та Аліна Олегівна Червінчук.

Факультет журналістики, реклами та видавничої справи Одеського національного університету імені І. І. Мечникова оголошує про проведення конкурсу студентських журналістських робіт на тему «Права людини в медіа: від розуміння до змін»

До участі у конкурсі запрошуються студенти І, ІІ, ІІІ та ІV курсів факультету журналістики, реклами та видавничої справи ОНУ імені І.І. Мечникова, які створюють власний