Не забувай, звідки ти родом

Ми сиділи нашою невеликою редакцією в аудиторії, та раптом мова пішла про те, хто де народився. І це захопило нас, адже цікаво було дізнатися про міста, назви яких більшість з нас навіть не чула. А й справді, Україна – така велика держава, що складно знати кожен її куточок, але ж ми можемо ділитися цим із усіма. Ось зараз усі ми живемо в Одесі, й це поєднує нас, але ж не всі ми народилися у цьому місті. Майже половина нашої редакції – це люди з інших містечок та сіл.

Я народилася та прожила майже 18 років у місті Маріуполі Донецької області. Я переїхала до Одеси півтори роки тому, але Маріуполь усе ж залишається моєю домівкою. Адже це місце, де я провела багато часу, та де зараз живуть мої рідні. Я не часто повертаюсь туди, бо немає такої можливості. Чи знали ви, щоб дібратися до Маріуполя потрібно 22 години? Так, майже день потяг повертає тебе додому. Але зустрічі від цього стають лише більш очікуванішими.

Маріуполь – це невеличке містечко, із населенням в майже 445 тисяч осіб за даними Державної служби статистики в Україні на 1 січня 2018 року. Але все ж таки фактичну кількість населення важко сказати. Багато тих, хто вимушено переїхав до Маріуполя через події на сході України. Адже в самому місті не було жодних дій, тому це чудове місце для переселенців, яких наразі дуже велика кількість. Так, зараз дуже нестабільні часи для Донецької області, однак, у Маріуполі ти не замислюєшся про це, бо немає жодного відчуття, що щось не так. Усе так, як і було колись, рідна домівка, в якій ти відчуваєш спокій та турботу.

Також влітку центр міста зазнав деяких змін, а саме відбулася реконструкція дорожнього покриття та театрального скверу. Тому ця частина міста виглядає нині дуже привабливо. Маріуполь ніби наново відродився, став лише гарнішим та сучаснішим. Але й є такі недоліки, на які важко закрити очі. Й найбільшим з них є металургійні заводи. Так, можна заперечити, що це дуже важлива галузь промисловості. Наприклад, ВАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» – це друге за розміром металургійне підприємство України (після «Mittal Steel Kryvyi Rih», раніше — «Криворіжсталь»), найбільше підприємство народного господарства Донбасу, один з найбільших експортерів України, підприємство з повним металургійним циклом. Тобто на державному рівні це дуже значний завод, а щодо місцевого рівня? Хтось замислився про це? Про велике забруднення середовища від викидів. Цю проблему можна було б вирішити, якщо б встановити очищувальні системи, але чомусь ніхто так нічого й не зробив. Маріупольці часто підіймають це питання, виходять на вулиці з мітингами, бо це дійсно важливо. Наприклад, нещодавно відбулася акція протесту під гаслом «Я хочу дихати», яка зібрала декілька тисяч маріупольців. Це те, чим ми живемо, те, чим ми дихаємо. Найбанальніший приклад, у чому це проявляється – слід влітку відчинити вікно, й вже через незначну кількість часу підвіконня буде блищати чорним пилом. Неприємно? Так. Та й при цьому небезпечно. Адже Маріуполь займає перше місце в Україні за об’ємами викидів шкідливих речовин промисловими підприємствами. І це візитна карта, обличчя міста, це та асоціація, через яку люди впізнають Маріуполь. Тому хочеться змін, хочеться, щоб ми піклувалися про навколишній світ, тоді й він попіклується про нас. Зараз, наприклад, дуже актуальна проблема глобального потепління, про неї вже чутно майже на кожному кроці. А одна з причин цього – важка промисловість. Але не будемо вже торкатися більш глобальних питань та повернемося до розповіді про таке, здавалося б, звичайне місто. А взагалі, усі міста особливі, кожен куточок для когось рідний, і це важливо пам’ятати про нього та турбуватися.

Є в Маріуполя дещо спільне й з Одесою – море, але не Чорне, а Азовське. Та й про нього слід пам’ятати, бо стан його тільки погіршується з кожним роком через забруднення води. Також в Маріуполі є морський порт, це найбільший порт Східної України та на Азовському морі. Однак через події на сході України маріупольський і бердянський порти зазнають збитків.

Скільки б не було недоліків у цього міста, воно все ж заслуговує нашої уваги. В усьому є прекрасне та погане, слід тільки придивитися. Таке життя. Немає цілковитого абсолюту, але це не означає, що до нього не потрібно прагнути. Навпаки! Слід піклуватися про себе та не забувати про світ, який оточує тебе. Тільки ми та тільки зараз здатні почати зміни на краще.

Інна Зленко