Історичний район Молдаванка відомий далеко за межами Одеси та дуже популярний серед туристів. Насамперед його знають як район, де розквітав кримінал в Одесі. А ще цей район здавна відомий своїми архітектурними «перлинами». Втім, вважають, що з тих часів у образі Молдаванки змінилося небагато. Чи так це насправді?
Екскурсії Молдаванкою у межах проекту «Архітектура Одеси» відбуваються регулярно, на одній з них довелося побувати й мені. Прогулянка почалася зі знайомства з нашим екскурсоводом Артемом у сквері біля кінотеатру «Родина» та розповіді про історичну забудову Молдаванки. З цієї розмови можна відокремити головне: архітектура Молдаванки являє собою здебільшого типові бараки, сараї, будівлі з ракушняку. Зустрічаються дореволюційні будівлі на кшталт дохідних будинків, будинків розпусти та інших будівель витонченої архітектури, як у центрі мвста.
Оскільки від самого початку свого існування район Молдаванки призначався для заселення робочим класом, цей район ніколи не був якимось особливо престижним та гарним. Але зараз він виглядає, як ніколи, жахливо. Йдучи вулицями, доводиться спостерігати таку картину: будови з ракушняку починають перетворюватись на руїни, а головні вулиці — на сміттєзвалища, особливо навколо Староконного ринку, який не так давно реконструювали та привели до ладу, через що й місця стихійної торгівлі перемістилися вздовж вулиці Розкидайлівської. Взагалі, одеські базари завжди мали особливо велике значення для міста. Тому й не дивно, що вони мають таку цінність для туристів та зазвичай являють собою пам’ятку, насамперед, через свій колорит та через те, що вони є невід’ємним складником нашого міста, ледве не від самого початку його існування. Прикладом цього може бути й ринок «Привоз». Тому навіть шкода, що наша група не застала цього стихійного ринку на тротуарах, де замість прилавків — простирадла на асфальті. Люди кажуть, що ця «барахолка» ― справжнісіньке серце Молдаванки.
Архітектура Молдаванки здебільшого будувалася простецькою, до того ж, тут швидко почали розростатися самобуди, бараки тощо. Таке явище зараз не менш актуальне, тому сьогодні це сміливо можна назвати «нетрями». Як сказала одна жінка з нашої екскурсійної групи: «Ось ідеш вулицями Молдаванки та здається, начебто й схоже на самісінький центр Одеси: тут тобі й бруківка є, і будівлі гарні зустрічаються, прямо класика одеської архітектури. Але є відчуття, ніби тут війна пройшла недавно та зруйнувала пів району». Крім того, будівлі, які представляють інтерес із архітектурної точки зору, і ті зараз активно піддаються зносові. А стан тих, що встояли, залишає бажати кращого. Але чого не відняти, так це того, що Молдаванка — легендарний район Одеси, її участь в історії становлення Одеси є беззаперечною.
Зараз, далеко за межами нашого міста, багато хто на теренах минулого Радянського Союзу знає про Молдаванку, всі чули легенди щодо, так званої, одеської «мафії», про відомих бандитів, шулерів, так званих, «нальотчиків» та крадіїв. Серед них особливо відомі Мішка Япончик та Соня Золота Ручка. До речі, і досі невідомо, де саме народився Япончик. Вважається, що взагалі не в Одесі, а у місті Первомайськ, але одесити про це й чути не хочуть та вважають, що насправді на Запорізькій, 9. До того ж, вважається, що він провів у цьому дворі раннє дитинство, а потім переїхав до будинку прямо через дорогу ― на Богдана Хмельницького, 23, куди наша група також завітала. Жителі на Запорізькій кажуть, що нібито у часи своєї кримінальної діяльності він часто переховувався саме в їхньому будинкові. До речі, як писало видання «Думская» ще у 2012 році, мешканці цього двору збирали гроші на його капітальний ремонт. Тоді пожертвував і якийсь одеський народний депутат, в результаті було зібрано близько 20 тисяч доларів. Але, дивлячись на двір через 9 років після того, як була зібрана сума, можна зробити висновки, що ці кошти пішли явно не на реставрацію двору.
Далі за маршрутом наша група попрямувала вулицею М’ясоїдівська. Ця вулиця дуже цікава насамперед через те, що майже кожний двір є арт-двором, або просто надзвичайно колоритним. Ми зайшли майже в усі дворики та побачили там багато котів та одяг, який жителі «сохнуть» на мотузках. На цій вулиці ще розташовувалася одна з найстаріших лікарень Одеси ― Єврейська. Також кажуть, що тут переховувалися ті ж самі «нальотчики». Також у домі №6 Мішка Япончик тримав свій ресторан «Монте-Карло».
Наступною нашою локацією був дім Гоцмана на Колонтаївській, 21 ― дворик, де проходили зйомки серіалу «Ліквідація». На підході до нього нас зустріли ворота, на яких було намальоване дуже реалістичне графіті з героєм серіалу Гоцманом. А ще колись тут був також намальований його друг Фіма, якого вандали розшарпали та розмалювали позаминулого року. В результаті залишився тільки сам Гоцман. У самому дворі вирує життя: діти катаються на велосипедах та через те, що там дуже мало місця, вони постійно стикаються один із одним. А матусі перуть білизну та ніби зовсім нас не помічають — напевне вони вже звикли до туристів у своєму дворі.
Далі наш маршрут склався вулицею Мечникова й аж до Градоначальницької: там ми спостерігали різні будівлі в стилі модерн, яких на Молдаванці не так вже й багато. Зайшли в двір будинку №34 (Флігель З. А. Бєлої). Після цього ми прямували вулицею, яка являє собою границю між центром та Молдаванкою, ― Старопортофранківською. Нам пощастило зайти до двору, де жив Жванецький. Одразу ж нас зустрів паркан, на якому було наклеєне оголошення: «Увага! Зла хазяйка! Але добрий хазяїн…». Наш екскурсовод підкреслив: «Одразу зрозуміло, що в цьому дворі народився легендарний одеський комік та сатирик!». Крім того, недалеко ще й розташований дім №137, де жив Ілля Ільф. До речі, Михайло Жванецький вчився в Одеському національному морському університеті, який розміщений вулицею вище. Поруч із ним ще й ніверситет імені К.Д. Ушинського та Пологовий будинок №2, побудований у 1909 році, а також церква, у якій хрестять діточок, що народилися в цьому пологовому будинку.
Кінцевою точкою нашої прогулянки був Мечниківський сквер. Неподалік вулиця Манежна, на якій також чимало чого цікавого. Наприклад, дім №22, у якому раніше була школа та колись вчився льотчик-космонавт Добровольський. А ворота дома №26 з Мішкою Япончиком є справжньою пам’яткою, яку власноруч установили самі мешканці двору. Отже, можна з упевненістю сказати, що такий район Одеси, як Молдаванка, безперечно, є туристично привабливим. Історія кримінальної Одеси представляє інтерес для багатьох, хто цікавився історією становлення такої Одеси, якою вона є наразі. Тут народилося багато відомих особистостей.
Після відвідування екскурсій дворами та вулицями Молдаванки залишається відчуття, ніби вона й зараз є не менш кримінальною, ніж колись, у ХІХ столітті. Але сьогодні, до всього іншого додалися ще й люди, хворі на алкоголізм та наркоманію, а також ті, сфера діяльності яких у дворах Молдаванки досить сумнівна. Також не можна ігнорувати й проблему загрози зносу та забудови району, яка є актуальною наразі.
Орина Кучеренко, 1 курс, “Без кордОНУ”