Ораторське мистецтво як level up: від звичайного кореспондента до журналіста-красномовця

Слово є головним інструментом засобів масової інформації для інформування громадськості, і водночас для здійснення впливу на суспільну думку, а значить журналістам треба серйозно та відповідально ставитися до своєї вимови.  Зміст промови, безумовно, важливий як для комуніканта, так і для комуніката, але англійський політик і журналіст Джон Морлі казав: «Що стосується промов, тут важливі три речі: хто говорить, як говорить і що говорить, причому останнє найменш важливо». Саме тому, щоб наша мова набула найбільшої ефективності, ми повинні першочергово подбати про те, ЯК говоримо. Наскільки ж важлива ораторська майстерність для професійної журналістської діяльності? Відповідь на це питання нам допоможе знайти старший викладач кафедри нових медіа та медіадизайну Олена Миколаївна Орлова.

Людині завжди є до чого прагнути. Це стосується й роботи в ЗМІ. Сказати, що для журналіста-телевізійника достатньо знати мову — зовсім нічого не сказати. Вміти володіти голосом, говорити не тільки правильно, а й із необхідною «подачею» (щоб глядачеві хотілося почути ваш меседж, а не переключитися на інший телеканал чи сторінку в інтернеті), вміти правильно дихати, контролювати кількість повітря, необхідного для того, аби без перерви дочитати речення чи фразу до кінця, мати чітку артикуляцію, не «затискати» щелепи під час розмови, інтонаційно наповнювати текст, володіти мовою жестів, мати певні психологічні знання, — все це та багато іншого є необхідними навичками для ведучих та журналістів, які читають закадровий текст. Навіть, якщо вам треба просто розговорити людину для отримання необхідної інформації, потрібно володіти такими знаннями та вміти їх використовувати. 

Які причини того, що журналістам бракує таких умінь? 

Треба зазначити, що нашій молодій державі не вистачає викладачів із таких дисциплін, які розвивали би навички дикторської майстерності. Потрібен досвід, вміння та бажання передавати навички. До речі, останнім часом ситуація змінюється на краще. З’являються й школи, й викладачі, — але все ж їх ще замало. Більшість людей, які займаються журналістикою, — «самоучки», і більшість із них, до того ж, не бачать необхідності вчитися, тому що поки не відчули достатньої конкуренції. Але насправді конкуренція вже існує. Це ми бачимо на великих столичних телеканалах, де за 10-15 років рівень дикторської майстерності журналістів значно підвищився. 

Тобто, аби побудувати успішну кар’єру та підкріплювати свій професіоналізм додатковими навичками, промова журналіста повинна бути правильно побудована як у мовленнєвому, так і технічному сенсі. Задля досягнення цієї мети використовують конкретні вправи для удосконалення роботи всіх складових мовного апарату (губи, язик, щелепа) і навіть поради щодо використання повітря під час розмови. 

Олена Миколаївна ділиться зі студентами такими методиками й вправами в межах вибіркової дисципліни «Основи дикторської майстерності», яку викладає на першому (бакалаврському) рівні:  

1) В першу чергу, під час говоріння переконайтеся у тому, що ваша щелепа не защемлена і ви достатньо відкриваєте рота. Це сприяє більш чіткій і виразній промові.

2) Непомітно і вчасно заповнюйте легені повітрям, використовуйте його економно і рівномірно.

3) Не забувайте про тренування язика, який, до речі, є найсильнішим м’язом людини. У цьому допоможуть такі вправи: потрібно висунути язик та зробити ним рухи вправо, вліво, вниз, вгору, а далі — кругові рухи «за» часовою стрілкою і «проти»; спробуйте «почистити» ваші зуби верхньої і нижньої щелеп, проходячись по ним язиком із переднього й заднього боку.

4) Артикуляційна гімнастика губ також допоможе вам у  будуванні чіткого мовлення: ви маєте скласти губи, нібито для поцілунку та рухати ними вниз/догори, вліво/вправо, по колу; використовуйте чергування «губи поцілунком» — широка посмішка (без демонстрації зубів); далі з зімкненими вустами намагайтеся створити вібрацію, імітуючи пирхання коня.

Існує ще безліч цікавих та іноді кумедних способів, практикувати які може кожен: читати текст уголос із олівцем у роті, намагатися говорити, впираючись руками у нижню щелепу або використовувати звичайні дитячі скоромовки, яких є чимало в інтернеті. 

«Хочеться побажати молодим журналістам прагнення вчитися. Адже сьогодні для цього є багато можливостей», — наостанок зазначила Олена Миколаївна.

Студенти факультету журналістики, реклами та видавничої справи випробовують на практиці ці методи та продовжують покращувати свої комунікаційні навички, аби у подальшому не відставати у «перегонах» за першість у професійній діяльності.

Марія Берекет,

пресслужба факультету

Поділитися:

Facebook
Twitter
LinkedIn
Telegram