Вам телефонує незнайомий номер, ви відповідаєте — виявляється, це представник невідомої вам компанії, який намагається продати якісь послуги. Ви відкриваєте електронну пошту і бачите лист з рекламою, на яку ви не підписувалися. Найгірший випадок — з вами зв’язується банк і змушує повернути кредит, про який ви навіть не чули. Що сталося? Ваші персональні дані «злили». І, скоріш за все, ви самі посприяли цьому.
Що таке персональні дані?
Закон України «Про захист персональних даних» каже, що «персональні дані — відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована» (стаття 2, абзац 8). Більш точного визначення законодавство не дає. Але найчастіше під цим розуміють ім’я, прізвище, по батькові людини, адресу проживання та прописки, номер та серія паспорту, ідентифікаційний код, номера банківських карток. В епоху інтернету та постійної реклами сюди також можна віднести номер телефону, електронну адресу, приховані дані ваших акаунтів у соцмережах.
Інтернет слідкує за нами?
Так звані «ліди» — інформація про потенційних нових клієнтів — стають основною ціллю маркетологів. Якщо дивитися на це з холодною головою, то нічого критичного тут, насправді, немає. Ми вже не перше десятиріччя живемо у світі, де на широкому ринку виробники борються за увагу кожного клієнта. Тим паче, що у епоху діджітала реклама виходить на новий рівень: вона проникає у соцмережі у вигляді таргетованих публікацій чи контексту у пошуковиках; стає більш релевантною до користувачів, а через це — більш корисною.
І хоча і Google, і Facebook постійно стверджують про безпеку персональних даних користувачів, вони збирають і використовують майже все, що ми робимо в інтернеті. Якщо у Facebook відкрити розділ налаштувань та обрати пункт «Інформація про вас», то ви побачите, що саме соцмережа знає: історія пошуку, дані про геолокацію; теми, які вам цікаві і на основі яких Facebook підбирає вам рекламу у стрічці; дзвінки і повідомлення, які ви отримали на мобільний телефон. І це вже не кажучи про інформацію, яку соцмережа не відстежувала, а якою ви поділилися самі — пошта, номер телефону, фото, ваші друзі.
Що про це думають люди, які насамперед використовують дані, які збирають інтернет-сервіси? Олег Омельченко, web-аналітик «Цитрусу» вважає, що перейматися не треба — треба лише тримати руку на пульсі. «Google і Facebook дуже добре дуже добре обходять моральну сторону цього питання — вони знеособлюють персональні дані — тобто в найближчий час можна не боятися, що маркетологи навчаться впізнавати особистість людини за сукупністю дій, які ця людина здійснює.
В цілому, такий збір персональних даних — не погано і не добре, це скоріше даність, яку треба сприйняти нашому поколінюю. Тому я рекомендую тим, хто переймається за особисту безпеку не видаляти акаунти з усіх соцмереж, а постійно тримати себе в курсі, як наявність персональних даних у невідомих людей чи організацій може бути використано проти них».
Все ж таки, іноді стає моторошно, що кожна ваша дія в інтернеті може відстежуватись, але об’єктивно — важко зрозуміти, як це може зіпсувати ваше існування, якщо ви не порушуєте закон. Крім того, треба залишатися реалістами — життя у XXI сторіччі неможливо уявити без інтернету. Він став тією ланкою, яка поєднує людину з зовнішнім світом, можливостями для кар’єри та розвитку.
У чому тоді небезпека?
Загроза з’являється, коли персональні дані потрапляють не до тих рук.
Найбільший скандал щодо витоку персональних даних стався навесні цього року. Британська компанія Cambridge Analytica, яка займалась збором даних для розробки стратегічних комунікацій під час виборчих кампаній, зібрала інформацію про 87 мільйонів користувачів. Нещодавно, наприкінці вересня, Facebook повідомив про ще один злив — хакери отримали доступ до 50 млн акаунтів. У глобальному плані такі «акції» пов’язують з кардинальною зміною справ у політичному житті. Витоки даних з Facebook і подальшою їхньою маніпуляцією вважають однією з причин перемоги Трампа на виборах США чи Брексіту.
Персональні дані також стають предметом купівлі-продажу. В інтернеті при бажанні дуже легко можна купити базу з іменами, телефонами та електронними адресами користувачів. Як ці бази збираються — дуже просто: реєстрації на сайтах, заповнення google-форм, заповнення анкет у реальному житті. Насправді, існує вірогідність, що навіть самі оператори та банки можуть незаконно продати вашу персональну інформацію будь-кому.
Іноді люди самі м
ожуть віддати власні дані шахраям. Нещодавно така історія сталася в одному з чатів київських волонтерів: дівчина написала з пропозицією “поволонтерити” на концерті Imagine Dragons, який був у серпні. Потрібно було допомогти на концерті з 8 вечора до 6 ранку за винагороду — 500 грн. В особистих повідомленнях вона надала контакти дівчини, з якою треба було зв’язатися. На вигляд — звичайний акаунт у Viber, з фотографією; ніщо не викликало підозри. Коли люди зв’язалися з нею, вона попросила надіслати копію паспорту та ІПН, нібито для офіційного оформлення. Волонтери надіслали їй ці документи; на цьому спілкування закінчувалось — людей блокували, а телефон поза зоною. Що далі сталося з документами — досі невідомо. Філіп Шовгенов, модератор чату, говорить, що після цього команда посилила нагляд за активностями: «Після цього ми залучили більше модераторів, аби відразу припиняти подібні махінації. Чому так сталося? Наша спільнота достатньо дружня, тому без задніх думок відправляли документи. Але тепер ми попереджаємо, що не треба надсилати документи невідомим людям. Треба 100 разів перевіряти надійність таких роботодавців особистими зустрічами, через знайомих чи організації, які займаються волонтерами».
Найменше, що може вам загрожувати, якщо ваша інформація потрапить у погані руки — ви будете отримувати так звані «холодні дзвінки», коли менеджери з продажів будуть намагатися щось продати. Вже страшніше — ви можете стати жертвою шахрайства, наприклад, коли на ваше ім’я візьмуть кредит. Якщо ви публічна особа, то недоброзичники можуть погрожувати вам.
Ольга Діденко