Поїсти, поспати, отримати медіаосвіту

Поступово в наше життя входить таке поняття як медіаграмотність. З одного боку, в нашому суспільстві існує багато найсерйозніших проблем від маленьких пенсій до подорожчання комунальних послуг і, здавалось, яке діло людям до медіаграмотності? Але медіа дуже сильно впливають на побут, світогляд, культуру людини, її політичні погляди.

В таких умовах питання медіаграмотності стає ще гострішим, оскільки не завжди суспільство отримує якісну перевірену інформацію. Можна навести багато прикладів, коли люди потрапляли в пастку медіаконтенту. Так, в липні цього року, натовп глядачів зібрався на Потьомкінських сходах, щоб подивитися на фестиваль феєрверків. Власне, ніякого фестивалю феєрверків не було. Рік тому в цей день такий фестиваль дійсно проходив, але в цьому році він не планувався.  Джерелом фейкової новини став маловідомий сайт, який повідомляв про одеські події. Цей приклад демонструє, як одна новина з майже невідомого ресурсу може вплинути на поведінку тисячі людей. Що ж тоді відбувається, коли таких новин стає набагато більше?!

З ряду фейків інформація, ніби в Україні заборонили спектакль «Анна Кареніна» через використання в ньому російської мови.  Насправді ж, нікому це навіть на думку не спадало. Ця новина з’явилась через слова Ольги Сумської, яка грає головну роль у цьому ж спектаклі. Акторка висловилась про те, що в Хмельницьку керівництво місцевого театру не хоче бачити на своїй сцені вистави російською мовою.  Це було приватне висловлення Ольги Сумської, але воно швидко розлетілось по всій країні, та ще й в спотвореному вигляді.

Ще один показовий приклад довгий час існувала інформація, ніби Міжнародний жіночий день, що святкується 8 березня, буде перейменований на День боротьби за права жінок та перестане бути вихідним днем. Насправді, у Верховній Раді тільки розглядався цей законопроект, але все залишилося на своїх місцях, тому журналісти трішки поспішили з затвердженням факту.

Тобто, якщо хтось вважає, що все в своєму житті вирішує самостійно, то про це можна забути   навряд чи хтось здатний уникнути впливу ззовні.

А тепер давайте розберемося, що ж таке медіаграмотність. Медіаграмотність це розвинене вміння людини, яке відповідає за сприйняття, створення, аналіз і оцінку інформації (різних аудіовізуальних та друкованих текстів), а також вимагає розуміння процесу масової комунікації.  Простими словами це позначення того, наскільки успішно людина може аналізувати продукт ЗМІ, критично мислити і визначати, де правдиві повідомлення, а де  брехня.  В умовах активного і потужного впливу медіа на особистість і суспільство, надзвичайно важливо, щоб людство розумілося на медіаграмотності, розбиралося в цьому явищі, яке приходить під час медіаосвіти.

У свою чергу, медіаосвіта забезпечення знань про те, як аналізувати, критично осмислювати та створювати медіатексти, визначати джерела інформації, їхній контекст, інтерпретувати медіапродукти та цінності, що поширюють медіа. Зараз медіаосвіта рекомендується до впровадження в національні навчальні плани всіх держав. Крім цього, вона повинна бути доступною не тільки для школярів, а й для всіх інших груп населення.

Зараз в Україні проходить третій етап експерименту з впровадження медіаграмотності в шкільну програму і вже в 2021 році цей предмет повинен стати обов’язковим для вивчення.  Багато навчальних закладів в Україні уже впровадили в шкільну програму предмет медіаграмотність. Але виникають проблеми з підготовкою вчителів, адже не всі педагоги чітко розуміють, що собою являє цей предмет.  Згідно з опитуваннями вчителів в Одеській області, багато хто думає, що медіаграмотність  це вміння виконувати завдання із застосуванням комп’ютерної техніки (зняти ролик, зробити презентацію).  Дійсно, вміння створювати інформаційний продукт корисні для школярів, але базові поняття, які необхідні для того, щоб зрозуміти, як функціонують медіа,  це трохи інше.

Існує також думка серед педагогів, що медіаграмотність  це сфера інформатики. Звичайно, комп’ютерна грамотність дуже важлива, але вона всього лише одна з чотирьох головних складових медіаграмотності.

Так що, перш ніж впроваджувати новий предмет в шкільну програму, потрібно забезпечити якісну підготовку педагогів, тим більше, що навчальні програми по медіаграмотності для молодших, середніх і старших класів вже є у відкритому доступі. Крім цього, потрібно враховувати те, що медіаосвіта не може викладатися в рамках якогось предмета це окрема сфера, яка вимагає спеціально навченої людини.  Звичайно, цією людиною може бути і вчитель інформатики, і учитель історії, головне, щоб педагог був добре оснащений знаннями, які потрібні для викладання предмета.

Доречі, журналісти теж повинні бути професіоналами в сфері медіаосвіти, але навчання в університетах поки що не може дати їм базу для цього. Проте викладачі факультетів журналістики, представники медіа-ресурсів вже проводять тренінги з медіаграмотності і розуміють труднощі даного процесу.

«Ми не можемо обмежитися тільки одним курсом медіаосвіти, стверджує Світлана Бондар, головна редакторка інтернет-видання Opinion. Навіть якщо цей предмет кілька років буде викладатися в школі, цього недостатньо, тому що технології змінюються надзвичайно швидко, а вміння і навички  треба оновлювати постійно. Людина повинна вчитися протягом усього життя. Я провела вже близько тридцяти тренінгів з медіаграмотності, які відвідали більше тисячі слухачів. Найстаршому з тих, хто відвідав мій  тренінг, було 89 років. Ясна річ, що знання треба закладати ще з раннього віку, але людина, яка прийде голосувати на найближчі вибори, це доросла людина. І ми повинні говорити не тільки про освіту для школярів, студентів, а й для людей  старшого віку».

Відзначимо, що вже проводяться спеціальні тренінги від Академії Української преси, «StopFake», «Детектор медіа», «Інтерньюз-Україна».  Їх можуть відвідати всі без вікового обмеження. Окрім цього, відбуваються тренінги для самих медіатренерів задля поглиблення знань з медіаграмотності. Зокрема, у жовтні 2018 року Академія української преси за підтримки DW Akademie розпочала трьохмодульний тренінг для тренерів другої посиленої фази. Перший модуль «Фейкові новини та маніпуляції» відбувся 19-21 жовтня поблизу Києва, де двадцять учасників з усієї України протягом трьох днів вивчали нові методики та інтерактивні прийоми.

Уже чотири роки в нашій країні йде агресивна інформаційна війна.  І чекати, поки вступлять в силу нові проекти, не можна. Треба створювати регіональні центри для аналізу продуктів ЗМІ, впроваджувати різні проекти по медіаграмотності, а головне самим людям усвідомити важливість медіаосвіти.

Олена Денисюк

Поділитися:

Facebook
Twitter
LinkedIn
Telegram

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *