Одеський національний університет імені І. І. Мечникова
Політика в спорті: No alarms and no surprises

Ще десять років тому цього питання не виникло б: у мирний і стабільний час політику в Україні навряд чи цікавив би спорт. Але в наш час вона, немов вампір, всмоктує корисні ресурси з усіх сфер життєдіяльності. Політика вводить, таку собі, комендантську годину, аби не втратити вплив та з’ясувати, хто підриває її авторитет.

І тут справа не лише в скандалах і звинуваченнях в «сєпарстві». Політику різко почали цікавити перемоги наших спортсменів. З початку цього десятиріччя в Україні відбулись чемпіонат Європи з футболу, фінал Ліги чемпіонів з футболу, чемпіонат світу з хокею, фінал чемпіонату світу з шахів серед жінок. За перші 20 років незалежності України жодного турніру такого рівня проведено не було.

Кожна перемога українського спортсмена подається, немов тріумф всього українського народу. Зовсім недавній приклад: після перемоги на Підсумковому турнірі WTA Еліна Світоліна провела прес-конференцію в Києві. Захід не обійшли увагою державні чиновники, навішавши на тенісистку медалі і вручивши звання «Заслуженого майстра спорту». Звання, безумовно, заслужене, але ніде не анонсоване, просто підлаштоване під щільний графік перебування Елі в Києві.

Увага до спорту — це круто. Проте увага ця, більшою мірою, на словах, а він потребує іншої допомоги: інфраструктури, фінансування, забезпечення кваліфікованими кадрами. Майже вся спортивна інфраструктура в Україні знаходиться в державній власності, що плавно підводить до наївної думки: якщо політики по-справжньому полюблять спорт, то й спортсменам більше не будуть задавати питань про політику в спорті.

Зараз їм таких питань ставлять надбагато, з приводу і без нього. А чи варто це робити? Що спільного в спорті та політиці? Спільне є: спорт в Україні представляють громадяни Україні, до того ж,  публічні особи. Лідери думок зобов’язані розуміти свою важливість у боротьбі за обраний державою геополітичний курс.

Проте є нюанс: необхідно чітко розуміти, що політика не має руйнувати спортсменові кар’єру. Головна мотивація спортсмена – перемога на найбільших турнірах, у яких він має змогу брати участь. Політичні ігри в спорті мають розгортатися в кабінетах спортивних федерацій та на прес-конференціях спортсменів, але не на спортивних змаганнях.

Наведу два приклади:

  • перемога боксера Олександра Усика в Москві над росіянином Муратом Гассієвим у бою за звання абсолютного чемпіона світу у важкій вазі. Сімферополець(!), стоячи з українським прапором, зірвав оплески московської публіки за вишукану майстерність у виді спорту, що представляє Усик. «Багато людей очікували від Вас певних заяв у лігві ворога, які б закликали агресора зупинити війну на Донбасі, повернути Україні Крим, звільнити політичних в‘язнів і військовополонених тощо», — звернувся до Усика офіційним(!) листом нардеп Віталій Купрій. Це вже не політика у спорті, це політика в кістковому мозку. Таким «депутатам» не зрозуміти, що бій за звання абсолютного чемпіона світу з боксу – верхівка айсбергу з багаторічної кропіткої роботи. Роботи не у Верховній Раді, а в боксерському ринзі. «Як тільки я дізнався, що йдуть переговори, щоб бій відбувся в Москві, зрозумів, що росіяни захочуть провести його в себе, тому що один з учасників фіналу представляє Російську Федерацію. Чому Україна не може купити бій такого масштабу й провести на «Олімпійському»? Треба витратитися. А натомість ти не заробиш. А там порахували, що їм треба провести. І провели», — додає важливу ремарку сам Усик;
  • участь сестер Музичук, Ганни Ушеніної, Інни Гапоненко та Наталії Жукової в чемпіонаті світу з шахів, що з 1 до 25 листопада проходив в Москві. Пікантності цьому випадку додає те, що Ганна Музичук бойкотувала минулорічний чемпіонат світу в Саудівській Аравії через жахливу ситуацію з правами жінок у цій арабській країні. Тоді вона була чинною чемпіонкою світою з обох дисциплін у швидких шахах (бліц і рапід – прим.). «Через кілька днів я втрачу обидва своїх чемпіонських титули, один за іншим. Просто тому, що вирішила не їхати до Саудівської Аравії. Не буду грати за чиїмись правилами, не буду носити абайю, не буду ходити з супроводом на вулицю й не буду відчувати себе вторинною істотою. Рівно рік тому я виграла обидва цих титули й була найщасливішою людиною в шаховому світі, тепер же відчуваю себе дуже погано. Я готова боротися за свої принципи й пропустити захід, який міг би принести більше грошей, ніж десяток турнірів разом узятих», — пояснювала Музичук. Утім, не зважаючи на масу досягнень і статус кращої української шахістки, Ганні Музичук до цих пір не вдавалося виграти чемпіонат світу в класичних шахах. Це її головна мета, титул, що зробить Ганну однією з найвеличніших шахісток в історії. Вона була в фіналі минулого чемпіонату світу в Тегерані, і в Ханти-Мансійську Ганна — одна із головних фавориток. Навіть не знаю, що може прославити країну більше, аніж тріумф українки в Росії у найелітарнішому виді спорту.

 

Утім, з-поміж загальносвітових досягнень українських спортсменів, політика стосується спорту й у випадках куди меншого, проте не менш важливого, масштабу. Більшою мірою, вони стосуються особистих політичних переконань і необхідності виголошувати їх на масову аудиторію.

30 жовтня футболіст донецького «Олімпіка» Олексій Гай дав інтерв’ю Tribuna.com. Opus magnum бесіди в цитаті: «З останнього, що я читав: наглядачі ОБСЄ сказали, що російських військових там не помітили. Ми — просто пішаки, якими красиво керують. Проходять такі ігри, що нам навіть і не снилося. Ні в яких підручниках про таке не пишуть. Дивлячись телевізор або читаючи в інтернеті, важко розібратися в тому, що там дійсно відбувається. Побувавши в Донецьку, ви будете по-іншому сприймати ситуацію. Не можу я сказати, що Росія — агресор. Свічку не тримав, як-то кажуть. Хто, коли і що нам приніс, не бачив».

Позиція очевидна, однак слід наголосити на іншому — людина дає інтерв’ю, знаючи, які наслідки будуть для неї. Тепер кожна гра в чемпіонаті України для Гая супроводжується кричалкою: «Ватний, ватний Льоша Гай, в Рашку, в Рашку уїзджай». Кричать, до речі, ультрас «Олімпіка». І це частково справедливо, тому що публічна особа має з повагою ставитись до почуттів своєї власної аудиторії. Втім, закликаю не змішувати неповагу спортсменів, та й не тільки них, будь-кого, та його особисту думку. Демократія існує в усіх життєвих сферах, спорт, як культура чесної та справедливої боротьби також заслуговує на плюралізм думок. Спорт — маленька деталька від пазлу сучасного суспільства, страждає від тих же «хвороб», що й освіта, трудова сфера, хоча спеціалізується зовсім на іншому.

Політика в спорті необхідна, проте лише в конструктивному руслі. Не пошук «ватників», а підтримка українського спорту в усіх його проявах. Якщо політики по-справжньому полюблять спорт, то й спортсменам більше не будуть задавати питань про політику в спорті.

Зараз ми живемо в різних світах. Одні прокидаються з кавою і курсом біткойна, інші – з військовими зведеннями. Невже необхідно ненавидіти одне одного через це?

Гай не правий. Проте він — громадянин України. Ідеальна держава — це спільнота людей, об’єднаних спільною метою, яка намагається створювати майбутнє своїх нащадків максимально світлим. Але поки ми шукаємо один в одному ворогів, валандаємося між «зРадою» і «Перемогою», не терпимо інакомислення — все буде рівно так само, як зараз. Без поліпшень. І ніякий Гай тут не винен.

 

No alarms and no surprises

Олег Міщук

Поділитися:
Share on facebook
Facebook
Share on twitter
Twitter
Share on pinterest
Pinterest

Логотипи студентських редакцій:

Соціальні мережі
Інші публікації

Знайомство з факультетом журналістики, реклами та видавничої справи в онлайн-форматі

Є така весняна традиція на факультеті журналістики, реклами та видавничої справи – запрошувати на зустріч абітурієнтів. От і цього разу 27 березня 2021 року відбувся День відкритих дверей, щоправда, в онлайн-форматі на платформі Zoom. У зустрічі взяли участь декан факультету Олена Андріївна Іванова, заступник декана з навчальної роботи Інна Валеріївна Лакомська, старші викладачі Сергій Володимирович Азєєв та Аліна Олегівна Червінчук.

Факультет журналістики, реклами та видавничої справи Одеського національного університету імені І. І. Мечникова оголошує про проведення конкурсу студентських журналістських робіт на тему «Права людини в медіа: від розуміння до змін»

До участі у конкурсі запрошуються студенти І, ІІ, ІІІ та ІV курсів факультету журналістики, реклами та видавничої справи ОНУ імені І.І. Мечникова, які створюють власний

Студентські газети – результат колективної роботи майбутніх журналістів

На факультеті журналістики, реклами та видавничої справи викладають дисципліну, що направлена на відточення студентами практичних навичок володіння словом, – журналістську майстерність. На цих заняттях студенти

Осінь по-карпатськи

Карпати – багата культурна історія, збирання ягід та грибів, катання на лижах і сноуборді, риболовля, купання в гірських річках і просто естетична насолода краєвидами. Ми