Понапливли, або як порт вплинув на становлення одеської мультинаціональності

Одеса – пряме підтвердження того, що на одній території можуть дружно співіснувати десятки національностей, вона не схожа ні на одне місто у світі, і цим унікальна. Крокуючи одеськими вуличками, непомітно насичуєшся яскравим колоритом, специфічним говором, неповторною красою архітектури. Все це – відбиток змішання різних культур і національностей. В цьому місті лаконічно поєдналось все: шедеври італійських та французьких архітекторів з простими, без химерності та пафосу, затишними двориками Молдаванки і сучасні спальні райони. Але чому така барвиста мультинаціональність обрала саме Одесу?

Якщо занурюватись у давню історію, можна знайти багато передумов та причин появи такої кількості націй на одній землі, а от відповіді на питання, як саме вдалося мирно всім співіснувати, на жаль,- ні. Але мирне існування великої кількості націй під одним одеським небом було не завжди. У радянські часи національні меншини зазнавали утисків не тільки від влади того часу, а і від корінних одеситів також, але ці часи минули. Одесити часто шуткують, що ти можеш вважати себе корінним одеситом, якщо знаєш, як мінімум 20 рим на питання: «як пройти до моря», але якщо серйозно, склад та пропорції націй в Одесі завжди змінювались с кожним роком. За останні 100 років склад населення багаторазово змінювався, тому саме «понаїхавші» та «понапливші» колись – сьогодні і є «одесити».

«Ах, Одесо, перлина біля моря»,- співається у відомій кожному одеситу пісні, а от кому та чому Одеса повинна дякувати своїм «дорогоцінним статусом» мало хто замислювався. Крім досвідчених градоначальників та талановитих архітекторів є де що, завдяки чому наше місто відоме далеко за межами країни та виступає одним з факторів нашої мультинаціональності – одеській морський порт. Саме він довгий час слугував морськими воротами з України в Європу та на інші материки.

27 травня 1794 року імператрицею Катериною || був виданий рескрипт про заснування міста і порту у Хаджибеї. Робота кипіла і вдень і вночі: тисячі землекопів будували набережні та пристані. Начальник гавані Йосип Дерибас, за розробками Франца де Валана, планував збудувати весь порт, як то кажуть: «під ключ» за п’ять років, він повинен був стати одним з найкращих портів Європи ще до кінця 18 ст., але смерть імператриці та царювання Павла|, в плани якого взагалі не входило будування порту, призупинило будівництво. Але всім відомий хабар у вигляді трьох тисяч грецьких апельсинів задобрили царя та той дозволив продовжувати будівництво. Так, фактично апельсини врятували наше місто і порт. Але не сталося, як гадалося:
замість намічених п’яти років, порт будували майже сто, хоча навіть під час будівництва він успішно працював та посідав друге місце у Російській імперії
після петербурзького.

«Порт – це і є місто. Цей зв’язок, напевно, найбільше досягнення, адже завдяки порту є Одеса – колоритна, мульцинаціональна. Місто показує приклад, як багато культур можуть уживатися і не конфліктувати між собою. Це дійсно велике досягнення», – каже глава Адміністрації Одеського морського порту Ігор Ткачук.

Жива, весела, гостинна, привітна – такою Одеса була, є і завжди буде. Невичерпний оптимізм та витончене почуття гумору завжди буде супроводжувати одеситів та причаровувати гостей.

Мадіна Магомедова

Поділитися:

Facebook
Twitter
LinkedIn
Telegram