Одеський національний університет імені І. І. Мечникова

Практика на “СТБ” та “Першому Національному”: досвід студентки

На сучасному ринку праці теоретичні знаня мало чого коштують без практики. Тому спеціально для студентів медіа-організації влаштовують заходи, що дають можливість отримати конкретний досвід роботи. В кількох таких практиках пощастило взяти участь студентці журфаку Любі Рибалко. В матеріалі вона розкаже про свої враження від них.

Підготовка до стажування

Потяг Львів-Одеса. На годиннику 6:00 ранку. Я прокидаюся від звуку будильника, беру до рук телефон і перше, що бачу –повідомлення про проходження на програму стажування «Хаб Медіа Мобільності». Не те, щоб мене це сильно здивувало. Перечитуючи свій мотиваційний лист і есе я розуміла, що скоріш за все пройду. Але тепер я не знала, що робити далі. Звичайно, дуже хочеться поїхати, тим паче, що весь липень я провела в Києві в Літній школі журналістики газети «День» і столиця стала мені майже рідною. І все ж таки з одного боку –початок навчального процесу, останній рік бакалаврату, до чого треба поставитись серйозно. А з іншого – що я буду робити по закінченню? Чого взагалі хоче моя душа, і що я знаю про телевізійну журналістику? Чи це не те, до чого я так сильно прагнула доторкнутися із самого початку навчання?

Відповіді швидко знайшлися. Справа залишилась за малим – вирішити, де саме буду проходити стажування, та домовитися із редактором. Так, це одна із складових завдання – самому обрати собі робоче місце на найближчі два тижні. До речі, неймовірно цікавий процес – вишукувати адреси та номери редакцій, писати їм на сторінки у Facebook та телефонувати в приймальні. Кожен раз відчуваєш неабияке напруження в очікуванні відповіді. А потім сумне розчарування, коли отримуєш відмову.

Часу до поїздки залишалося все менше, а я так і не знала, хто візьме мене до себе. Дуже хотілось потрапити до одного із найбільших українських телеканалів – 1+1, СТБ, чи Україна. Організатори стажування радили одразу проситися на певний проект, тому писала і на ТСН, і на «Сніданок 1+1», і на «Ранок з Україною». Найчастіше отримувала відмову чи повідомлення залишалися без відповіді. Звичайно, кому потрібна дівчинка-студентка без досвіду роботи? І ось одного разу мені передзвонили. Це був телеканал СТБ. Ось тепер «все буде добре» – подумала я, і це стало пророцтвом моєї, так званої, практики на телеканалі зі слоганом «Можливо все». Радість тривала не довго: виявилося, що треба оформити договір між телеканалом і університетом. І тут розпочалося найцікавіше. Скільки часу і нервів – своїх і чужих – я витратила на ці листки паперу – нехай просто залишиться на моїй совісті. Але я отримала те, що хотіла. У понеділок їду в офіс Міжнародного Медіа Центру СТБ.

Телеканал СТБ, програма «Все буде добре»

На годиннику 10.30 ранку, вихожу на станції метро «Шулявська». Тепер справа за гугл-картою. Вводжу адресу і розумію, що мені ще йти і йти. Зрештою, дістаюся до місця свого майбутнього стажування, заходжу на подвір’я і бачу багато людей із бейджами кольорыв СТБ та надпис великими буквами: «Можливо все». Знаходжу потрібне мені приміщення і сідаю чекати своєї черги. Починаємо оформлювати документи. І тут виявляється, що датою початку стажування в мене зазначене 10 вересня, тобто неділя. Кажуть: «Не можемо оформити тебе вихідним днем, треба переробляти!». У цей момент розумію, що це найбезглуздіша ситуація в моєму житті – коли одна цифра псує весь настрій та просто марнує цілий день. На щастя, є люди, до яких завжди можна звернутися за допомогою і назвати справжніми друзями. Мені пощастило мати таких людей поруч, тому ця неприємність була вирішена. Усе, з вівторка починається моя практика. Іду гуляти.

Зранку приходжу в офіс. Мене заводять у приміщення редакції, показують місце роботи і кажуть чекати на керівника практики. Знайомимось. Питає, що вмію, і дає перше завдання – вишукувати рецепти новорічних страв. Все би добре, але… Це не зовсім те, що я хотіла робити. Тобто, взагалі не те…

Так минають три дні. Відчуваю, що просто марную свій час. У четвер ввечері мені говорять, що в п’ятницю можу не виходити, бо керівника практики не буде. Дивна річ. Розумію, що не хочу сидіти в готелі весь день, починаю судорожно гуглити, чим би себе зайняти. І раптом згадала, що тут відносно неподалік розташована будівля UA: Першого.

Суспільне – значить моє

На годиннику близько шостої вечора. Виходжу з офісу СТБ, вмикаю гугл-карту і пішки вирушаю на свій страх і ризик до Національної суспільної телерадіокомпанії України. Йду хвилин сорок на телевишку, що видніється з усіх боків, і потроху наближаюся до неї. Дістаюся. Заходжу в приміщення і бачу на вході двох охоронців. Кажу: так і так, хочу попроситися на стажування, безвихідь, пустіть, будь ласка. У той день я зрозуміла, що справді – можливо все! Мені неймовірно пощастило: взяли на стажування у “Новини на Першому”. Ніхто майже нічого не питав. Тим паче, не змушували оформлювати договір. Тепер я радісна поверталася до готелю ділитися своїми враженнями з колегами. А попереду був цілий тиждень насиченої, складної але такої довгоочікуваної справжньої практики на великому телебаченні.

Важливо бачити та чути

З першого дня перебування на Суспільному я почала вчитися телевізійній журналістиці: вишукувати точну інформацію, писати підводки до сюжетів, брати коментарі, записувати хрипи, працювати з синхроном і ходити до монтажерки. У п’ятницю на Майдані Незалежності відбувалася акція пам’яті загиблих журналістів, серед яких вбитий 17 років тому Георгій Гонгадзе і півтора роки тому Павло Шеремет. Захід відбувся тихо і мирно, як і очікувалося – більшість з присутніх були журналістами. Мені довірили брати коментарі. Як же тепер було приємно тримати мікрофон в руках. Ніби бальзам на душу. Додому пішла щаслива, бо попереду були теплі вихідні, а в понеділок знову на роботу!

Звичайно, із самого початку мені не довіряли складну роботу, але створення новини – це процес, що має багато кроків, кожен з який я пройшла. І розуміння відповідальності за кожен – найголовніше, що я засвоїла під час практики. Бо той момент, коли ти під час хрипу не можеш вгамувати свої «угу», чи не встигаєш розшифрувати синхрон і ведучій доводиться відлічувати секунди, каже про твій непрофесіоналізм. На щастя, сильно ніхто не свариться, бо розуміють: ти тільки починаєш. Просто треба одразу все засвоювати.

Напружений тиждень

Новини на Першому виходять чотири рази на день: о 13.00, 15.00, 18.30 і о 21.00. Зранку я завжди випитувала собі завдання і долучалася до створення різних сюжетів на 13:00 і 15:00. А у другій половині дня просилася робити сюжети самостійно. Оскільки до 21.00 часу було багато, я могла вчитися. В один із таких днів мій сюжет схвалили і дозволити дати в ефір. Наступного дня о 13.00 я почула свій голос в одному з сюжетів Новин на Першому. Мене похвалили. Це дуже підбадьорило мене і дало можливість проситися на зйомку. З’їздила я на чотири зйомки, кожна з яких – певне випробування, адже ніколи не знаєш напевне, що відбуватиметься і чи вийде в тебе зробити гарний сюжет. Я розуміла, що сама ще не впораюсь з репортажем, але, звичайно, дуже хотілося зробити його. Тому попросилася на подію, що відбувалася в центрі міста – флешмоб у підтримку міжнародного дня без авто. Це була п’ятниця. Стажування добігало кінця і втрачати вже не було чого.

Автор фото: Олександр Самойлов

Але мені відмовили: мовляв, подібні події вже давно не є новиною. Було сумно, але тоді я спитала, чи будуть завтра інші зйомки, і мене відправили з оператором і журналісткою записувати коментарі людей, що нещодавно постраждали від вибуху у Голосіївському районі Кієва.

Останній-перший сюжети

В суботу я також вирішила не марнувати час даремно і прикріпилася на ще одну зйомку, яка і стала моїм першим сюжетом. Знімали ми науковий пікнік у столичному парку Шевченко, а після нам несподівано довелося відправитися знімати пожежу в іншому районі міста. Це був дуже цікавий досвід, адже тільки в такі моменти розумієш по справжньому, чи ти займаєшся своєю справою, адже брати коментарі у пожежників і свідків вже не так просто, як у дітей чи студентів.

На щастя, коли ми приїхали, займання вже потушили, постраждалих не було, а кицю врятували. Тому, з відчуттям виповненого обов’язку, ми повернулися в редакцію, де почали готувати сюжет до ефіру. Було вирішено повністю довірити його мені, тому цей день став найскладнішим і найпродуктивнішим водночас. По закінченню монтажу до випуску новин лишалось близько півгодини. Виснажена, але щаслива, я лишилася подивитися на свою роботу в редакції. За час мого перебування на Новинах Першого Національного я долучилася до створення трьох сюжетів, кожен з яких є поетапним результатом мого стажування. Також я в котрий раз впевнилася, що все в житті відбувається не просто так. Рішення, якими ми керуємось, не приходять нізвідки, а життєві уроки треба завжди добре засвоювати.

Зрештою, я зрозуміла, що справді хочу займатися телевізійною журналістикою – жити в цьому шаленому темпі, недосипати і недоїдати, якщо треба. Бо той інформаційний продукт, результатом якого є твоя діяльність, вартий усіх тих нервів і часу. Але найголовніше, що необхідно зробити кожному, хто хоче піти на телебачення, – побороти усі свої страхи і повірити в свої можливості.

Любов Рибалко

Читайте також:

Випускники ОНУ: як стати успішними після закінчення університету

Випускниця Маша Себова про роботу на “Новому” та подорожі за копійки

 

Поділитися:
Share on facebook
Facebook
Share on twitter
Twitter
Share on pinterest
Pinterest

Логотипи студентських редакцій:

Соціальні мережі
Інші публікації

Діалог культур: про зустріч студентів факультету журналістики, реклами та видавничої справи з Послом Канади в Україні

Студенти факультету журналістики, реклами та видавничої справи відвідали лекцію Надзвичайного і Повноважного Посла Канади в Україні — Лариси Ґаладзи. Зустріч пройшла в онлайн-форматі на платформі Zoom. На зустрічі також були присутні студенти з інших факультетів ОНУ імені І. І. Мечникова. Модерував захід кандидат політичних наук, доцент Володимир Дубовик.

Один у полі (не) воїн: про майбутнє конструктивної журналістики в Україні

Професія журналіста як об’ємна складна геометрична фігура: має багато аспектів, сторін та кутів… Це усвідомлюють студенти факультету журналістики, реклами та видавничої справи, тому займають активну позицію, стежать за трендами сучасної журналістики і у навчальний, і у вільний від занять час. Саме тому 13 квітня за сприяння керівництва та викладачів факультету вони долучилися до лекції «Конструктивна журналістика: як перестати писати тільки погані новини?», організатором якої стала Комісія з журналістської етики. Ключовим спікером був Віктор Пічугін, заступник головного редактора медіагрупи «Накипіло», голова Громадського телебачення Харкова

Знайомство з факультетом журналістики, реклами та видавничої справи в онлайн-форматі

Є така весняна традиція на факультеті журналістики, реклами та видавничої справи – запрошувати на зустріч абітурієнтів. От і цього разу 27 березня 2021 року відбувся День відкритих дверей, щоправда, в онлайн-форматі на платформі Zoom. У зустрічі взяли участь декан факультету Олена Андріївна Іванова, заступник декана з навчальної роботи Інна Валеріївна Лакомська, старші викладачі Сергій Володимирович Азєєв та Аліна Олегівна Червінчук.

Факультет журналістики, реклами та видавничої справи Одеського національного університету імені І. І. Мечникова оголошує про проведення конкурсу студентських журналістських робіт на тему «Права людини в медіа: від розуміння до змін»

До участі у конкурсі запрошуються студенти І, ІІ, ІІІ та ІV курсів факультету журналістики, реклами та видавничої справи ОНУ імені І.І. Мечникова, які створюють власний