Здобувати вищу освіту та одночасно розпочинати свою професійну кар’єру — часом неабиякий виклик для студента. Такий напружений ритм життя вимагає від нього як високого рівня самоорганізації, так і вміння балансувати між працею та навчанням та ще й знаходити час для відпочинку, аби не вигоріти емоційно. Ми поспілкувалися зі студентами, котрим це вдається, аби дізнатися, з якими труднощами вони стикаються та які поради можуть дати тим, хто лише розмірковує над поєднанням праці й навчання.
Юта, студентка факультету журналістики:
«Я працюю репетиторкою та перекладачкою, почала працювати з четвертого курсу бакалаврату після невдалого досвіду кількох місяців підробітку офіціанткою в одному з ресторанів мого міста. Робота у сфері послуг дуже втомлювала мене фізично та морально, тому я вирішила, принаймні поки що, змінити її на щось ближче до моєї спеціалізації в університеті. Головною моєю мотивацією до того, аби знайти роботу, був брак грошей. Зараз основна проблема, з якою я стикаюся — це тайм-менеджмент, а точніше, його відсутність. У купі часу, що витрачається на навчання, важко знайти час на спроби хоч трохи відпочити, а роботу в такий розклад вписати ще важче. На жаль, порад я ніяких дати не можу, бо, чесно кажучи, сама потребую порад із тим, як полегшити собі життя».
Динара, студентка факультету менеджменту:
«Я почала працювати в кінці другого курсу, це було навесні, саме тоді, коли, через першу хвилю пандемії, було введене дистанційне навчання, тому починати мені було значно легше. Я обіймаю посаду контент-менеджерки в компанії «Netpeak», працюю дистанційно. Робота потрібна мені задля того, аби покривати свої додаткові витрати, такі, як їжа в кафе, манікюр та подорожі. Для мене проблемою зі сумісництвом роботи та навчання є те, що я маю жертвувати якістю підготовки до занять та своїм здоров’ям. Як приклад, через мігрені, які почалися в мене після початку праці, мені важко зосередитися як на роботі, так і під час пар. Щодо поради початківцям, я гадаю, що перед тим, як влаштовуватися на роботу, треба обдумати свої пріоритети та вирішити, чи потрібна тобі взагалі робота. Якщо відповідь позитивна — тут саме час для планування свого дня з чіткими часовими рамками на кожну справу, аби встигати готуватися до занять та залишати хоч трохи часу на розваги й відпочинок. Але я сама не є ідеальним прикладом цього, адже прагну знайти баланс між навчанням, роботою та відпочинком вже цілих півроку».
Валерія, студентка факультету менеджменту:
«Я працюю контент-менеджеркою з кінця першого курсу. Почала працювати, бо прагнула незалежності від батьківських грошей. Для мене великою проблемою є практично повний брак часу на відпочинок, через те, що я розпилюю свої зусилля між працею та навчанням, адже вони для мене є однаково важливими. А ще: відсидіти пари в університеті, а потім відсидіти ще чотири години перед комп’ютером на роботі — це фізично важко, часто буває так, що спина після такого просто «відвалюється». Я вважаю, що суміщення навчання з роботою — це дуже серйозне рішення, приймаючи яке треба дуже добре продумати пріоритетність своїх справ та те, яким їх відсотком ти можеш «пожертвувати», який відсоток лекцій ти можеш пропустити, який обсяг робіт не зробити…».
Микола, студент факультету англійської філології
«Я працюю оператором у колл-центрі, розпочав на четвертому курсі, а зараз я вже закінчую магістратуру. Причина почати працювати в мене досить стандартна — мені потрібні були гроші, до того ж, специфіка моєї праці є такою, що через постійне спілкування з носіями англійської мови я непогано практикую свою англійську. Коли я тільки починав працювати, мені було важко розрахувати свій час так, аби встигнути закінчити з домашніми завданнями з університету до того, як розпочнеться мій робочий день. Тепер я вже призвичаївся до свого графіку, і це не викликає проблем — все робиться автоматично, на силі звички. Але, звичайно, і тепер є деякі труднощі, зокрема, через те, що моя зміна починається о четвертій годині дня й триває до опівночі, мені важко вставати на першу пару, але у магістратурі розклад занять є значно «розслабленішим», ніж був у бакалавраті, тому це той рівень дискомфорту, з яким я згоден миритися. Тим, хто хоче розпочати працювати, бажаю тільки вдачі, та раджу обирати роботу, пов’язану зі спеціальністю, за якою навчаєтеся, це буде тільки в плюс до резюме».
Валерія, студентка факультету психології:
«Я почала працювати ще в старшій школі, спочатку підпрацьовувала під час канікул офіціанткою в кафе, потім додала до цього ще й роботу прибиральницею та нянею. Я завжди прагнула фінансової незалежності від батьків, тому й логічно, що я досить рано почала заробляти сама, хоча це ніколи не були якісь великі гроші. Великою проблемою для мене є фізична втома через те, що я суміщаю кілька різних видів робіт у різних кінцях міста та витрачаю купу часу на транспорт. Також мені часто буває важко знайти час на щось, окрім праці та університету. Я хотіла би порадити студентам обирати таку роботу, щоб її графік був досить гнучким, аби пропускати якнайменше пар, та не раджу влаштовуватися одразу на повний робочий день, спочатку варто спробувати свої сили з частковою зайнятістю. Як на мене, дистанційна праця взагалі буде ідеальним варіантом».
Сергій, студент факультету японської та англійської філології
«Я займаюся перекладом статей із англійської на російську для екологічного сайту та репетиторством із японської мови. Перекладом почав займатися з другого курсу, а вчителювати — з другого семестру третього курсу. Працювати почав через усвідомлення того, що мені вже вісімнадцять років, а я й досі живу за батьківські гроші. Того, що я заробляю, звичайно, й досі не вистачає на повноцінне самозабезпечення й основні кошти я все ще отримую від батьків, але хоч якісь гроші, які я заробив самостійно, — це вже непогано, як на мене. До того ж, я займаюся улюбленою справою, адже все життя хотів бути вчителем японської мови. Для мене труднощів немає, треба тільки спочатку добре продумати, як скласти свій розклад так, щоб встигати за всіма дедлайнами. Мені доводиться постійно все записувати, ставити сповіщення в телефоні та просити своїх учнів, щоб вони нагадували мені, якщо я не надішлю їм домашнє завдання чи ще щось в такому дусі. Мені здається, що при суміщенні праці з навчанням важливо адекватно оцінювати свої сили та не брати на себе забагато зобов’язань. Гроші — це, звичайно, добре, але здоров’я, як ментальне, так і фізичне, є важливішим. За можливості, треба старатися заробляти тим, що подобається. Ідеально, якщо праця ще й співпадає зі спеціальністю, бо це дуже допомагає в роботі».
Отже, остаточної відповіді на запитання, чи варто поєднувати навчання з роботою, не існує, адже цей симбіоз дійсно вимагає від кожного значних фізичних та моральних зусиль, вміння добре розпоряджатися своїм часом та того, що, мабуть, є найголовнішим — бажання працювати. Але, одночасно з цим, у роботі під час навчання немає нічого неможливого, адже велика кількість студентів, хоча й мають свої проблеми, але встигають одночасно й здобувати освіту, і заробляти.
Маргарита Герман