Ми живемо у місті, яке може приваблювати не тільки історичними пам’ятками та унікальною архітектурою, а й містичними куточками, про які віками ходять різні легенди та небилиці. Ці місця знаходяться зовсім поряд, просто ми інколи й не замислюємось над їх історією, а вони приховують чимало неймовірних фактів.
Насправді таких об’єктів на території Одеси та Одеської області багато і про більшість із них ми не могли б навіть подумати, що вони мають за собою загадкові історії. Звичайно, таке місце як катакомби в Нерубайському давно заслужило своєї слави містичного осередку. Багато є легенд про скарби капітана корабля, або ж Михайла Вінницького, які нібито заховані в глибинах катакомб. Це все не підтверджені факти, але є інша сторона цього об’єкту – протягом століть в катакомбах губляться загадковим чином люди. Все через те, що велика частина підземних ходів не вивчена до сих пір і невідомо, які факти про Одеські катакомби ще можна виявити під час дослідницьких робіт.
Традиційно найбільш дивними та моторошними історіями окутані кладовища. Одеський парк імені Шевченка та Преображенський парк побудовані саме на місці давніх кладовищ, чим вони й переймають на себе цю містичну славу. Важко собі уявити, що саме парк Шевченка вважають в одним із найзагадковіших об’єктів у місті. Хоча, це дійсно так – парк виріс на території кладовища Карантина, і по цей день жителі Одеси вважають, що тут можна помітити привидів. Хоча реальних доказів цього поки що не було.
А ось інший парк, про який ми теж згадали – Преображенський, має більш цікаву історію з точки зору містики. Він розмістився на місці Першого Християнського кладовища, де поховані більшість градоначальників Одеси і сімейні склепи графів Потоцьких і Толстих. До речі, дослідники розповідають прикрі речі, що якраз на сімейному склепі Толстих раніше стояв громадський туалет, тепер його там немає.
Одеська краєзнавиця Тамара Биханова розповідає про дивні речі, які відбувались на території парку. Певний час він становив навіть небезпеку для людей.
«В цьому парку раніше був танцювальний майданчик, на якому люди весь час ламали ноги. Ні на одному танцмайданчику так не ламали, як на цьому. Потім вирішили це місце якось укріпити, бо, може, десь підгнила підлога чи що. Коли її розібрали, то знайшли могилу блаженної Наталії. Тобто цей майданчик стояв прямо на могилі. Коли мощі забрали з могили і перезахоронили, на цьому місці стало безпечніше знаходитись».
Мова йде по мощі блаженної Наталії, яка славилась тим, що дуже рано вийшла заміж, дуже швидко втратила чоловіка і так і не народила дітей. Від чоловіка залишилось багатство, Наталія заміж більше не виходила і займалась тим, що опікувала всіх одеських безпритульних дітей – годувала й одягала їх. Все життя своє вона присвятила цим дітям, за що її і назвали блаженною.
Ще цікавими місцями в Одесі можна назвати Жевахову, Шкодову гору і гору Чумку.
Назва Шкодової гори пішла від слова «шкода». Козаки назвали так цю гору тому, що коли вони проїжджали по ній, весь час то відскакувало колесо, то ламалась повозка. Містичне це місце тим, що раніше і козаки тут ховали своїх товаришів, і під час війни теж зробили кладовище. Зараз мертва тиша і краєвиди цієї території викликають тривогу в подорожуючих і великий інтерес пошуковців паранормальних явищ.
Жевахова гора раніше мала назву «Довга могила». Герман Пинтя, коли окупував румунськими військами Одесу, випадково знайшов на цій Довгій могилі старовинні артефакти. Ймовірно, це було давньогрецьке культове святилище п’ятого століття до нашої ери. Через те, що йшла війна, він вирішив, що для цих старовинних артефактів не підходящий час і сказав закопати їх на цій же горі, але нижче. Потім набагато пізніше цю ж могилу розкопував доктор історичних наук Андрій Добролюбський, який знайшов ці ж артефакти. Ця територія цікава в історичному плані, проте й дивовижні легенди з’явились навколо неї. Зокрема, місцеві жителі стверджують, що бачили тут і НЛО, й різні аномальні явища.
Гора Чумка теж дуже пов’язана з захороненнями, що дає право жителям Одеси вважати це місце містичним. Коли в 1812 році місто заполонила страшна чумка, тіла масово вивозили разом з домашніми речами загиблих і просто заривали у землю. Щоб зараза далі не розповсюдилась, землю присипали зверху ще й сміттям. Утворився невеликий горбок, на якому згодом посадили дерева. Тепер цю територію місцеві вважають моторошною і досі небезпечною.
Також, дуже небагато інформації про такий загадковий об’єкт, як Чудний дім. До речі, в інтернеті зустрічається такий варіант назви будівлі, як «Дім Чуднова», проте нам пояснили, що ніякий Чуднов там не жив.
Це дім барона Рено, який знаходиться на перетині Єлисаветинської вулиці та Преображенської.
«Барон Рено був масоном, цей дім він побудував весь в масонських символах. Збоку в нього був вхід, там стояли дві величезні фігури лицарів, які мали на своїх щитах масонські знаки. Коли масонство почали активніше переслідувати, барон Рено цей дім перебудував, забрав всі масонські знаки. Як пише Юрій Олеша, ще коли він ходив в гімназію у дворику цього дому ще валялись ці лицарі страхытливого вигляду, і вони всіх лякали», – додає Тамара Биханова, краєзнавиця.
Потім цей дім ще раз перебудували, залишились одні двері, які, до речі, найстаріші в цьому домі. З однієї сторони на цих дверях був лев, і коли його обірвали, то виявили пятикінечну масонську зірку. Зовсім нещодавно на цьому місці зробили магазин косметики, а двері замінили на металопластикові. Де зараз знаходиться цей найстаріший елемент будівлі – невідомо, скоріше за все, його просто викинули.
Олена Денисюк