«Скільки людей, стільки й думок» — сказав відомий римський драматург Теренцій, а ми його послухали й вирішили поставити студентам, які навчаються на факультеті журналістики, реклами та видавничої справи в ОНУ імені І. І. Мечникова декілька запитань, аби дізнатися, що вони думають про своє життя в університеті.
Який момент упродовж навчання на факультеті Вам запам’ятався як найсмішніший?
Вадим Клементьєв, 1 курс: «Це цікава історія! Ще в перший день в університеті у мене була пара в новому корпусі. Підійматися сходами не схотів, тому вичекав чергу біля ліфта і вже всередині почав захоплено розмовляти з попутниками. Ліфт зупинився, двері відчинилися, я вийшов, почав шукати потрібну аудиторію і не знайшов, навіть збирався дзвонити куратору, тому що такого ж кабінета не існує! Вже майже дістав з кишені телефон, ще раз подивися на табличку і тут-таки все зрозумів…. я випадково вийшов на поверх нижче, ніж було потрібно!».
Максим Ульянов, 2 курс: «Смішно й весело було під час фестивалю першокурсників, присвяченого Дню спорту. Ми тоді тільки знайомилися один з одним, шукали спільну мову. Знайшли її лише в день фестивалю, тому довелося готувати виступ за 30 хвилин до початку дійства. Можу впевнено сказати, що нам все сподобалось і ми добре повеселилися!».
Анна Стебловська, 3 курс: «Смішних моментів на факультеті справді дуже багато, адже факультет у нас творчий. Тому досить часто під час роботи «вилазять» певні приколи! Пам’ятаю, як ми робили світлини різних будівель й одна з колег сфотографувала будівлю з вивіскою, але напис на ній потрапив до кадру не повністю. Добре, що подивились, бо вийшов досить непристойний напис, і, дякувати богу, це не побачив наш викладач. Ще спадає на думку підготовка до Дня першокурсника. Коли ми самі тільки почали навчатися в університеті, старшокурсники вирішили знімати нас на відео й задавати різні питання. Відповіді були смішні й цікаві, тож наступного року перейняли естафету й зробили те саме з першокурсниками. Як ми насміялись у свій час самі з себе, так потім і з наших новачків».
Ольга Куруч, 4 курс: «Найбільш веселими й смішними були моменти підготовки до свят на факультеті або якихось університетських змагань. Без сміху жодним чином не обходилися й традиційні спортивні змагання в Чорноморці, які цього року, на жаль, не відбулися через карантин».
Який момент протягом навчання на факультеті залишився в пам’яті як найстрашніший?
Вадим Клементьєв, 1 курс: «Усі страшні моменти та стресові ситуації у мене пов’язані з парами з англійської мови. Кожного разу, коли з уст викладача лунає моє ім’я, світ наче завмирає. Руки починають тремтіти, думки сплітаються в морський вузол, а перед кожним словом лунає протяжне «Ееееее». Пари з англійської чи не єдиний предмет, який викликає в мене такий широкий спектр емоцій!».
Максим Ульянов, 2 курс: «На моїй пам’яті, найстрашніший момент — закриття боргів після зимової сесії. Коли ти з одногрупниками бігаєш за викладачами, а твоє прізвище висить у списках на відрахування і не зникає звідти. На щастя, я все встиг».
Анна Стебловська, 3 курс: «Напевно, на кожному курсі ходять легенди про викладачів, у яких скласти іспит практично нереально. Тож і я у свій час готувалася до одного з них і справді настільки боялася не скласти, що тремтіла ще за декілька годин до початку. Але виявилось, що нічого страшного й неможливого немає, викладачі вимогливі, але справедливі та зовсім не такі страшні, як їх малюють, як-то кажуть. Якщо ти вчишся і працюєш добре, то результат буде не гіршим».
Ольга Куруч, 4 курс: «Моменти, які викликають стрес, як правило, виникають під час сесії. Як би ти не працював під час семестру та не готувався до іспиту, завжди залишаються сумніви щодо власних знань. Тому сесія – це завжди страшно!».
Який Ваш найулюбленіший предмет?
Вадим Клементьєв, 1 курс: «Нікого цим, мабуть, не здивуєш, але це журналістський фах. Мені здається, що перший курс є загальноосвітнім, щось схоже на логічне продовження шкільного навчання. А ось журналістський фах — предмет, що дозволяє поринути у світ інформаційної журналістики, з усіма його термінами, законами тощо. Також за допомогою практичних занять з цього предмету можна усвідомити, наскільки ти наразі поганий журналіст та скільки ще потрібно знань отримати, щоб довести зворотнє».
Максим Ульянов, 2 курс: «Мені, звичайно, дуже подобаються профільні предмети, наприклад, журналістський фах чи майстерність, але найулюбленіший предмет — це той, з якого у тебе стоїть автомат!».
Анна Стебловська, 3 курс: «Предмети кожного року змінюються, але улюбленим залишається предмет про заголовки. Нас там навчали, як зробити заголовок цікавим, які засоби та трансформації можна використати, щоб він став привабливим. Ще обожнюю пари з Сергієм Володимировичем Азєєвим. На першому курсі він нас вчив працювати з фотоапаратами, цього року — вже з відеокамерами та монтажними програмами. На ці пари завжди чекаю з нетерпінням, тому що на них я набуваю практичних навичок, які в майбутньому стануть у нагоді для роботи».
Ольга Куруч, 4 курс: «Мені подобаються предмети «Тележурналістика» та «Новітні медіа», адже на них можемо взаємодіяти з професійною технікою та застосовувати свої навички на практиці, що є дуже важливим».
Який найважливіший моральний урок Ви запам’ятали за період навчання на факультеті?
Вадим Клементьєв, 1 курс: «Якось один із викладачів цікаво сказав, що в школі вчителі були зобов’язані нас чомусь вчити, а в університеті кожен студент має сам вирішити, що для нього важливо й повністю взяти відповідальність за свої дії. Це, мабуть, найважливіший урок, адже його застосування поширюється далеко за межі університету».
Максим Ульянов, 2 курс: «Я, мабуть, на все життя усвідомив, що потрібно вчасно братися за виконання всіх завдань, адже потім буде лише складніше. Самому собі копати могилу — ідея так собі».
Анна Стебловська, 3 курс: «Треба завжди залишатися ввічливим і з викладачами, і з колегами. Також у жодному разі не треба нікого ні в чому звинувачувати! Це прості речі, про які обов’язково варто пам’ятати».
Ольга Куруч, 4 курс: «Якогось конкретного моменту не пригадую. Але в будь-якому разі необхідно залишатися людиною. Також не треба забувати, що часто емоційність може завадити на професійному рівні, тому голову треба тримати холодною».
Яке Ваше найбільше досягнення?
Вадим Клементьєв, 1 курс: «Я вважаю себе звичайним середньостатистичним студентом, який не відзначається гостротою розуму та глибокими знаннями з певної теми. Та буквально декілька днів тому мені вдалося почути з вуст викладача слова про те, що краще всіх впорався з контрольною роботою Вадим Клементьєв. Тоді я був єдиним, хто отримав максимальні 20 балів за роботу. Моєму здивуванню не було меж. Переповнений емоціями, я навіть висловився: «Щось дуже багато».
Максим Ульянов, 2 курс: «Навчання на нашому факультеті вже є досить значним досягненням, а всі мої інші маленькі перемоги — як приємний бонус».
Анна Стебловська, 3 курс: «Я покращила свої знання з багатьох тем і сфер, навчилася писати матеріали в різних жанрах, визначати між ними різницю та дотримуватися етичних норм та журналістських стандартів, вмію працювати в професійних програмах — за це все я хочу сказати викладачам дякую! Найбільше досягнення виокремити для себе ще не можу, бо впевнена, що воно в мене попереду!».
Ольга Куруч, 4 курс: «Про особисті досягнення, мабуть, краще видно збоку. Але я пишаюся, що закрила всі сесії на «відмінно», брала участь у житті факультету, була однією з його представниць на всеукраїнському фестивалі для студентів-журналістів».
Ось так студенти факультету журналістики, реклами та видавничої бачать своє життя в стінах університету. Для когось воно тільки почалося, тому вони ще не знають, якими веселими бувають сесії, а хтось уже знаходиться на фінішній прямій і готовий увірватися у наступний етап своєї історії з купою теплих університетських спогадів. Усім студентам щиро бажаємо ще більше досягнень і, звісно, цікавих та веселих історій!
Марія Новоселя