Про жіночу силу та слабкість

Хочете отримати підстави для роздумів або ви у пошуках відповідей? Шукаєте як гарно провести вечір з близькими та друзями, тоді спектакль-одкровення «Сильні слабкі жінки» саме те, що вам потрібно. Відбувся він 28 жовтня в Одеському академічному театрі музичної комедії ім. М. Водяного.

Події починають розгортатися на груповій терапії, що несе таку не тривіальну назву «Школа жінок». П’ять зовсім різних молодих жінок прийшли аби віднайти шлях до нового життя і в кожної з них своя проблема, яка заважає їм відчути себе щасливими. Яскраві образи героїнь, у поєднанні з гарною музикою, з перших секунд викликають чудове враження. Глядач вже готується до цікавої та інтригуючої події, та він безперечно буде правий. Діалоги героїв гармонійно поєднуються з хореографічними постановками та інтерактивом з глядачем, що, до речі, було дуже цікавим рішенням. Це дало змогу глядачу ще більше зануритися в історію, та ніби відчути себе у цій, так званій, «Школі жінок». Історію кожної панянки нам розкривають поступово аби не заплутати спостерігача. До того ж, в кожній з них підіймаються важливі проблеми, з якими стикаються сучасні жінки. Ми ніби маємо змогу зазирнути в їх душу крізь маленьку шпаринку, переживаємо ті самі відчуття, що і жінки. У виставі піднімаються такі важливі та актуальні теми, як емоційний «аб’юз», комплекс недосконалості у результаті вимогливості батьків, страхи бути щасливою, а також синдром дефіциту уваги з гіперактивністю. Усе це нам показують через історію кожної з героїнь: як вони звільняються від цього, стають вільними та вчаться приймати себе, поважати свої особисті межі.

Акторський склад ну дуже яскравий: Павло Костіцин, Анна Кошмал, Віра Кобзар, Дарья Петрожицька, Анжеліка Гіріч та Ксенія Вертинська. Роль єдиного чоловіка вдалося втілити Павлу Костіцину, якого раніше ми могли побачити лише в ролі ведучого «Битви екстрасенсів». До того ж, було цікаво спостерігати за його грою в іншому амплуа. Гармонійно та природно виглядала на сцені Анна Кошмал, яка зіграла саркастичну та трохи скуту молоду дівчину. Ксенія Вертинська перевтілилася у грубувату селючку. Дар’я Петрожицька в ролі дещо дурненької інста-блогерки. Анжеліка Гіріч — сіренька миша та домогосподарка, яка боготворить свого чоловіка. Віра Кобзар втілила образ покинутої жінки, яка завжди на своєму шляху зустрічала лише поганих чоловіків. 

У попередніх роботах режисерки Тетяни Губрій так само підіймаються важливі суспільні проблеми. Як, наприклад, у виставі «Поїхати не можна залишитися», де вона висвітлює тенденцію їздити на заробітки за кордон. Тож можна сказати, що вона має хист до вдалого висвітлення певної проблематики крізь мистецтво.

Спектакль викликає досить неоднозначні думки, адже, з одного боку ти занурився у таку легку атмосферу жіночої компанії, де є місце сваркам, сарказму та гострому гумору. Але з іншого боку, переживаєш тяжкість кожної героїні, яку вони так довго несли в собі. Розбираєтеся в їх проблемах та бачите їх шлях до жіночого щастя. Тож, якщо ви маєте на меті побачити щось легке і з гарним гумором, то ця вистава вас не задовольнить, оскільки після перегляду ви неодмінно захочете замислитися над своїм життям.

Якщо вас дійсно зацікавив цей спектакль, не хвилюйтеся, ви ще встигнете відвідати його та насолодитися цим дійством в інших містах України.

Аріадна Панчук

Поділитися:

Facebook
Twitter
LinkedIn
Telegram