«Проксеміка» — невідоме та цікаве

Слово «проксеміка» з латинської перекладається як «найближчий». Це сфера психологічних і соціальних наук, в рамках якої фахівці займаються дослідженням просторової близькості в процесі міжособистісної комунікації. Тож далі ми розповімо детальніше, звідки з’явився термін, що конкретно вивчає ця сфера та про що розповідає психологиня.

У середині XX століття антрополог Едвард Холл, вивчаючи повсякденну поведінку людини, констатував наявність особливого особистого простору, яке виникає при взаємодії з іншими людьми. Розмір цієї зони залежить від різних чинників — таких, наприклад, як національні риси (в східних культурах прийнято спілкування на дуже близькій відстані) або суб’єктивні переваги індивіда. Холл виділив чотири зони, які визначаються ситуативною близькістю. Так, інтимна зона виникає в радіусі півметра, межі особистісної зони розширені до 1,2 метрів. Соціальна зона досягає відстані в 3,65 метрів, а все, що перевищує цей показник є громадською зоною.

Вчені фіксували навіть найнезначніші деталі (наприклад, як зріст співрозмовників впливає на їх дистанцію), що допомогло сформулювати певні закони проксеміки. Знання цих базових принципів дозволяє поліпшити процеси комунікації.

Детальніше про кожну з дистанцій. Перша — це інтимна дистанція. Вона може бути «близькою» та «далекою». Близький інтервал — безпосередній контакт. А далекий — відстань від 15 до 45 см. Це область для обміну інтимними посланнями на мові тіла (взаємний дотик, контакт очей).

Друга зона — це особиста дистанція. Близький інтервал складає від 45 до 75 см., а далекий — 5-120 см. Те, як близько стоять один до одного люди, говорить про їх стосунки, або про те, що вони відчувають один до одного. Психологиня-практикантка з багаторічним досвідом Світлана, зазначає, що особиста дистанція дуже відрізняється, навіть у тих людей, яких виховували в однакових умовах. А також зазначає, що ближче всього один до одного підходять діти та люди похилого віку. А от підлітки та люди середнього віку віддають перевагу віддаленій відстані. Крім того, ми зазвичай намагаємося бути на більшій відстані від тих, чиє становище або повноваження вище наших, тоді як люди рівного статусу спілкуються на близькій дистанції.

Соціальна дистанція. Близький інтервал складає близько 120-210 см. Люди, що працюють разом, прагнуть використовувати близьку соціальну дистанцію. Далекий інтервал — від 210 до 350 см. Ця дистанція, на яку стають люди, коли хто-небудь говорить їм: «Станьте, аби я міг подивитися на Вас».

І останнє, це публічна дистанція. Близький інтервал приблизно 350-750 см. І далекий — більше 750 см. Це та відстань, на якій зазвичай знаходяться доповідачі від своїх слухачів. Межі громадської або загальної зони дозволяють без збентеження спостерігати за людьми.

«Насправді, це дуже цікава нова сфера, в якій нелегко розібратись. Так, вона була знайдена в п’ятдесятих роках, але розвитку набула вже у XXI столітті. Можна багато чого сказати про людину, розмовляючи з нею, дивлячись на її зовнішній вигляд та знаючи спосіб життя. А зараз, ще й по тому, на якій відстані вона від тебе стоїть. Також цікавою темою є проксеміка в кіно та театрі. Досить захоплюючим є «розбирати» акторів. Як, хто, куди підійшов і на якій відстані став», — коментує Світлана.

Ми вирішили запитати студентів університету імені І. І. Мечникова, чи знають вони що таке «проксеміка» і як близько зазвичай підходять до тієї людини, з якою розмовляють. З п’ятнадцяти опитаних ніхто не може дати чіткої відповіді на питання про значення терміну. Шестеро кажуть про те, що колись чули це слово, але не знають його пояснення. Інші ж — термін ніколи не зустрічали.

Олена, студентка філологічного факультету ділиться, що їй комфортніше бачити співрозмовника на відстані 30-50 сантиметрів. «Мені зручно, коли людина стоїть близько. Я можу добре її бачити, звертаю увагу на міміку».

А от Олександр, студент факультету міжнародних відносин зазначає, що йому з різними людьми зручно по-різному. «Ну з мамою я не буду розмовляти на відстані метру, або ось з дівчиною своєю. Мені нормально, коли вони поруч. А якщо це малознайома людина, або викладач, або хтось «з вулиці», то мені комфортніше розмовляти на відстані. Не люблю, коли мене чіпають та порушують особистий простір».

Підсумуємо, що ця сфера є досить новою та цікавою, проте молодь про неї не чула. Також зазначимо, що кожна людина сама вирішує ту норму, на яку відстань підпускати співрозмовника.

Кучеренко Анастасія, 4 курс, «ДієСлово»

Поділитися:

Facebook
Twitter
LinkedIn
Telegram